§ 2. Поняття та характеристика податкових правовідносин

Податкові відносини є одним із видів суспільних відносин, які потребують чіткої правової регламентації, вдосконалення та зміц­нення гарантій прав платників податків, чіткого контролю на всіх стадіях існування.

Податкові правовідносини є різновидом фінансових відносин, урегульованих фінансово-правовою нормою^[4]. Податкові відносини можуть бути врегульованими нормами адміністративного чи кримінального права тільки за наявності певного делікту (делікт - правопорушення, яке завдає шкоди суспільству, державі або особі). Таке правопорушення є підставою для притягнення правопоруш­ника до відповідальності, передбаченої законом. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 164-1 КУпАП неподання або несвоєчасне подання громадянином декларації про доходи або ж неналежне ведення обліку доходів і витрат призводить до притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. А умисне ухилення від сплати податків, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, призводить до притягнення до відповідальності за ст. 212 КК України^[5]. В інших випадках податкові відносини можуть бути врегульовані тільки нормами фінансового права.

Податкові правовідносини - це суспільні відносини, що виникають відповідно до податкових норм, учасники яких наділені суб’єктивними правами та несуть юридичні обов’язки, пов’язані зі сплатою обов’язкових платежів (податків, зборів, плати, внесків) до публічних фондів грошових коштів.

Характеристика податкових правовідносин здійснюється шляхом аналізу їх елементів. Такими елементами є:

1. Об'єкт податкових правовідносин. В цілому, об’єктом у податкових правовідносинах виступають грошові кошти платників, які сплачуються у формі обов’язкових платежів і зборів (плати, внесків) та формують дохідну частину публічних фондів.

2. Суб'єкт податкових правовідносин. Суб’єктом податкових правовідносин може бути будь-яка особа, діяльність якої регу­люється нормами податкового права, що може виступати учасником податкових відносин, носієм суб’єктивних прав та обов’язків. М. Кучерявенко виділяє три групи учасників податкових правовід­носин: держава (в особі органів влади, що встановлюють і регу­люють оподаткування), податкові органи та платники податків^[6].

Передумовою участі суб’єктів у податкових правовідноси­нах є:

• податкова правоздатність - передбачена законом здатність мати права та обов’язки щодо сплати податків;

• податкова дієздатність - передбачена нормами податкового права здатність своїми діями створювати та реалізовувати права та обов’язки.

Окреслюючи коло суб’єктів податкових відносин, зауважимо, що до нього входять: держава в особі уповноважених нею органів, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, платники податків.

3. Зміст податкових правовідносин. Теорія права розрізняє фактичний та юридичний зміст правовідносин. Фактичний зміст податкових правовідносин становлять дії їх учасників у рамках правовідносин (наприклад, заповнення та подача декларації до податкових органів, сплата податку в банківських установах). Разом з цим права та обов’язки суб’єктів податкових правовідносин, що характеризують їх юридичний зміст, відображають їх специфіку та особливості. Значення юридичних фактів як елемента податкових правовідносин полягає в тому, що вони є підставою виникнення, зміни та припинення податкових відносин. До них, зокрема, належать факти реальної дійсності, факти, передбачені нормами податкового права, інші факти, які тягнуть певні юридичні наслідки.

Підсумовуючи визначення сутності податкових правовідносин науковцями у галузі фінансового та податкового права, можна виділити певні їх особливості. Так, вони є різновидом фінансових відносин, тому що виникають у процесі розподілу й перерозподілу внутрішнього валового продукту через елементи податку (об’єкт оподаткування, податкова пільга, податкова ставка), сприяють утво­ренню централізованих і децентралізованих фондів, завдяки чому органи державної влади та місцевого самоврядування мають мож­ливість сумлінно виконувати покладені на них функції з фінансо­вого забезпечення соціально-економічних програм. Вони є суспіль­ними відносинами, оскільки виникають практично між усіма учасниками суспільства з приводу справляння податків, зборів, обов’язкових платежів.

Податкові правовідносини є майновими, тому що виникають у процесі відчуження частини майна (грошових коштів) платників податків на користь держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, залежно від особливості сплати податків) з наступним перерозподілом коштів, отриманих від сплати податків, на соціально-економічні потреби.

Податкові правовідносини є формою реалізації фінансово- правової норми, тому що реалізуються як владне розпорядження органів публічної влади, передбачаючи беззаперечне виконання її адресатами. Ю. Крохіна зазначає, що податкові правовідносини передбачають субординацію сторін, одній з яких - податковому органу, що діє від імені держави, - належить владне повноваження, а іншій - платнику податків - обов’язок підпорядкування. Вимога податкового органу та податкове зобов’язання платника податків випливають не з договору, а із закону. З публічно-правовим харак­тером податку, державної скарбниці і фіскальним суверенітетом держави пов’язані законодавча форма установлення податку, обов’язковість і примусовість його вилучення, односторонній харак­тер податкових зобов’язань^[7].

Податкові правовідносини стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних та фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість, що пояснюється імперативним характером податкової норми.

Проте вважаємо, що податкові правовідносини можна класифікувати більш детально, наприклад:

• за терміном дії: постійні (тобто ті, що діють без обмеженого терміну) та тимчасові (правовідносини, що виникають на обмежений термін, як-то сплата штрафних санкцій у разі порушення податкового законодавства);

• за змістом: матеріально-правові (податкові правовідносини, що виникають з приводу мобілізації грошових коштів у спеціа­лізованих фондах держави, а грошові кошти мають матеріальну основу); процесуально-правові (реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. Вони встанов­люють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів правовід­носин та порядок вирішення юридичних справ. Процесуально- правові правовідносини можуть виникати під час подання позову до суду щодо накладення арешту на кошти або цінності платника податків, який не виконує податкове зобов’язання, або ж подавати позов до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, у тому числі і стягувати кошти з дебіторів такого платника податків сум дебіторської заборгованості, строк пога­шення якої настав).

Отже, податкові правовідносини виникають на підставі юридичних фактів, відповідно до податкових норм між суб’єктами податкових відносин стосовно справляння податків, зборів, обов’яз­кових платежів. Суб’єктом податкових правовідносин є індиві­дуальний (конкретний) реальний учасник, наділений податковою правосуб’єктністю, що дає можливість йому бути учасником право­відносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням подат­кових платежів та здатністю мати суб’єктивні права й обов’язки.