§ 1. Предмет і метод податкового права. Місце податкового права в системі права України

Податки потрібні державі для виконання суспільних завдань і функцій. Розвинуті країни світу намагаються забезпечити високий рівень життя своїх громадян, а для цього необхідні гроші.

Податкова система України складається із сукупності загаль­нодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються в установленому законом порядку.

Податок - це обов’язковий, безумовний платіж до відповід­ного бюджету, що справляється з платників податків у встановлено­му законом порядку. Наприклад, податок на прибуток підприємств.

Збором, платою, або внеском є обов’язковий платіж до відпо­відного бюджету або цільового позабюджетного фонду, що справ­ляється з платників збору (плати, внеску) з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самовря­дування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Наприклад, збір за першу реєстрацію транспортного засобу або плата за землю, або мито.

Види загальнодержавних та місцевих податків і зборів встановлюються відповідно ст. ст. 9, 10 ПК України^[1] і є обов’язко­вими до сплати на всій території України та на території відповідних територіальних громад. Наприклад, до загальнодержавних податків належить акцизний податок, до місцевих - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і єдиний податок, а до місцевих зборів, наприклад, збір на впровадження деяких видів підприємницької діяльності.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і збо­рів, зокрема визначення переліку податків і зборів, що справляються на території України, та порядок їх адміністрування, становлять си­стему правовідносин, які є предметом вивчення податкового права.

Предметом податкового права є система суспільних відносин, які регламентуються нормами права і визначають порядок встановлення, адміністрування та контролю обов’язкових платежів з платників грошових коштів до публічних фондів.

У складі цієї системи можна виділити суспільні відносини щодо:

• встановлення, зміни та скасування обов’язкових платежів;

• адміністрування обов’язкових платежів;

• здійснення контролю над справлянням обов ’язкових платежів.

Вказані відносини регулюються нормами податкового права та визначаються як податкові правовідносини.

Метод податкового права - це сукупність прийомів та способів правового регулювання податкових відносин. Основним методом податкового права є імперативний метод правового регулювання. Це означає, що основним способом правового регулювання є зобов’язання. Відповідно більшість норм податко­вого права - зобов’язуючі. Суб’єкти податкових правовідносин позбавлені можливості самостійно визначати та змінювати обсяг своїх прав та обов’язків. Крім того, вступ у податкові правовід­носини суб’єкти здійснюють поза власним волевиявленням. Так, наприклад, за ст. 67 КУ^[2] при отриманні будь-якою фізичною особою доходу особа вступає у відносини щодо сплати податку з доходів фізичних осіб незалежно від бажання, а внаслідок існування конституційного обов’язку щодо сплати податків при наявності об’єкта оподаткування. Обсяг обов’язків особи визначається норма­тивно-правовим актом (наприклад, ст. 167 ПК України закріплює основну ставку податку на доходи фізичних осіб - 15 відсотків бази оподаткування щодо одержаних доходів за деяким виключенням), й особа не може його визначити або змінити за власним волевияв­ленням.

Обов’язок сплати податку опосередкований правом податко­вих органів вимагати його сплати і контролювати правильність та своєчасність її.

Разом з цим окремі податкові правовідносини врегульовані із застосуванням елементів диспозитивного методу правового регулю­вання. Як відомо, диспозитивне правове регулювання передбачає, що основним його способом є уповноважування. Тобто особі надається можливість за власним волевиявленням встановлювати та змінювати обсяг своїх прав та обов’язків у відносинах. Вступ до врегульованих диспозитивних відносин особа здійснює за власним волевиявленням. Так, платник податків, що відповідає вимогам, встановленим для суб’єктів малого підприємництва, має право за власним волевиявленням перейти на спрощену систему оподатку­вання шляхом сплати єдиного податку. Це положення закріплено відповідною уповноважуючою нормою - ст. 291 ПК України. Разом з цим ставку такого податку, порядок його нарахування та сплати платник визначати не може. Вони визначені для нього імперативно - державою в особі компетентних органів у вигляді зобов’язуючих норм. Саме тому в податковому праві використовуються лише елементи диспозитивного регулювання.

Податкове право тісно пов’язане з фінансовим, оскільки його норми регламентують основи дохідної частини бюджетів, проте на відміну від фінансового, яке охоплює сукупність відносин з приводу формування, розподілу та використання грошових фондів, подат­кове регулює лише відносини з приводу одноосібного руху коштів знизу вверх - від платників до публічних фондів у формі податків та зборів.

Податковому праву як правовому інституту притаманні такі ознаки:

1. Однорідність відносин з приводу оподаткування. Регулю­вання строго визначеного кола відносин - руху коштів знизу (від платника) вверх, тобто до доходів публічних фондів грошових коштів.

2. Єдність норм, які становлять податкове право, що ґрунтуєть­ся передусім на єдиних принципах формування нормативного масиву.

3. Законодавча відособленість, що означає зовнішньо відособ­лене закріплення основних норм інституту в кодифікованому нормативному акті й окремих нормативно-правових актах, які утворюють відносно самостійну систему.

Таким чином, податкове право є інститутом фінансового права. Зокрема, такий висновок можна зробити, порівнюючи предмети податкового та фінансового права, які співвідносяться як частина та ціле.

Податкове право тісно пов’язане з іншими галузями правової системи України. В першу чергу податкове право тісно пов’язане з конституційним, адміністративним та господарським правом. Разом,f 1. Предмет, метод, місце податкового права в системі права 17 із тим податкове право тісно пов’язане з інститутами: фінансового права; бюджетного права, банківського права, правовим регулюван­ням страхової діяльності; з правовим регулюванням ринку цінних паперів. Проте найбільш тісний зв’язок податкового права з бюд­жетним, тому що податки є головним джерелом доходів бюджетів. Механізм податкової відповідальності є частиною фінансової відповідальності, яка доповнюється кримінальною та адміністратив­ною. Як і фінансове право, податкове право базується на конститу­ційному та адміністративному праві.

Конституційне право регулює основні питання соціально- економічної системи і політичної організації суспільства, принципи діяльності держави і її органів, їх компетенції у всіх сферах, у тому числі оподаткування. Конституція містить положення, що стали основою розвитку податкового законодавства. Так, ст. 67 КУ міс­тить положення, відповідно до якого кожен зобов’язаний сплачу­вати законодавчо встановлені податки та збори. Крім того, підґрун­тям розвитку податкового законодавства є положення ст. 92 КУ, що вказує на виключно законодавчий порядок введення податків та зборів на території України. Ця стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки обмежує необґрунтоване підвищення податкового тягаря органами виконавчої влади.

Адміністративне право визначає основні принципи держав­ного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів у сфері податкових відносин, закріп­лює права й обов’язки посадових осіб державних органів у сфері оподаткування.

Крім того, дієвість норм податкового законодавства забезпе­чена системою адміністративно-правових санкцій (гл. 12 КУпАП^[3]).

Можна простежити, як співвідносяться норми податкового та цивільного права. Податкове право охоплює регулювання господар­ських процесів, як і цивільне, але у зовсім інших аспектах, іншими методами. Разом з цим окремі інститути податкового права сфор­мовані шляхом рецепції цивільно-правових інститутів, із відповід­ними змінами, зумовленими публічно-правовою належністю норм податкового права. Наприклад, інститут податкової застави як один із засобів примусового забезпечення належного виконання податко­вих зобов’язань сформовано із запозиченням напрацювань цивільно- правової доктрини.

Податкове право межує з господарським правом у тій частині, що стосується регулювання відносин з приводу оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності.

Зв’язок податкового та кримінального права має подвійну природу, бо, з одного боку, окремі норми кримінального права спрямовані на захист належного здійснення податкових відносин, а з іншого - кваліфікація окремих правопорушень неможлива без застосування категорій податкового права і норм податкового законодавства.

Існує також тісний зв’язок податкового та митного права. Адже Державна митна служба України забезпечує справляння обов’язкових платежів податкового характеру (податок на додану вартість, акцизний податок, мито) при переміщенні товарів і транс­портних засобів через митний кордон України, вона є одним із контролюючих органів у податковій сфері.

У наш час широко застосовуються також норми податкового права, що носять міжнародно-правовий характер. Адже норми численних міжнародних конвенцій з питань усунення подвійного оподаткування, укладені з урахуванням принципів міжнародного права та ратифіковані ВР України, є частиною національного податкового законодавства.

Система податкового права - об’єктивно обумовлена внутрішня структура податкового права, що визначає розподіл та об’єднання його норм за категоріями та інститутами.

У системі складного інституту податкового права існує декілька,f 1. Предмет, метод, місце податкового права в системі права 19 підсистем, які можна згрупувати в окремі розділи та частини. Струк­тура податкового права з урахуванням цих категорій та інститутів надає уявлення про податкове право як навчальну дисципліну. Остання, зокрема, може бути представлена таким чином:

1. Загальна частина.

1.1. Історичний розвиток податкової системи та її законодавче закріплення.

1.2. Предмет і метод податкового права.

1.3. Податкові правовідносини та податково-правові норми.

1.4. Правовий механізм встановлення податків і зборів.

1.5. Правовий статус органів ДПС України.

1.6. Загальні засади адміністрування податків і зборів (обов’яз­кових платежів).

1.7. Податковий контроль.

1.8. Юридична відповідальність за порушення податкового законодавства.

2. Особлива частина.

2.1. Правові засади справляння прямих податків в Україні.

2.2. Правові засади справляння непрямих податків в Україні.

2.3. Правові засади спеціальних податкових режимів.

Узагальнюючи викладене, податкове право - це складний предметний міжгалузевий інститут фінансового права, норми якого регулюють суспільні владно-майнові відносини щодо встановлення обов’язкових платежів податкового характеру (податків, зборів, плат, внесків), їх справляння та/або адміністрування, здійснення податкового контролю та притягнення до фінансової відповідаль­ності за порушення норм податкового законодавства.

Критерієм виділення норм податкового права в окрему сукупність є предмет і метод правового регулювання. Відносини, що становлять предмет податкового права, є складовою предмета фінансового права, тобто відносин щодо формування, розподілу та використання публічних фондів грошових коштів. Вони реалі­зуються саме на першій стадії публічної фінансової діяльності (фор­мування публічних фондів). Вказана залежність предметів регулю­вання визначає співвідношення податкового та фінансового права як частини та цілого відповідно. Саме тому податкове право - це предметний інститут галузі фінансового права.

Крім того, сукупність податково-правових норм є неоднорідною. Податково-правові норми об’єднуються в частини та субінститути. Як наслідок податкове право визначається як складний інститут.