Місце інституту податкового права в системі фінансового права

Перехід України до економіки ринкового типу зумовлює потребу формування нових правовідносин у сфері оподаткування. Нині проводиться активна робота з удосконалення податкового законодавства України, її успіх залежить від того, наскільки вдасться узагальнити накопичений досвід, порівняти його із зарубіжною практикою, виявити успіхи та прорахунки, намітити орієнтири.

У ринкових умовах податки, з одного боку, є безумовно, головним джерелом державних доходів, а з другого - суттєвим важелем державного впливу на економічні процеси в країні. Окрім громадських інтересів, податки безпосередньо торкаються матеріальних інтересів практично всіх категорій осіб: державних і приватних, фізичних і юридичних. За таких умов сфера податків є надзвичайно важливим об’єктом правового регулювання як провідного інструменту державного управління економікою та суспільством у цілому.

Виключна актуальність сфери податків та величезний обсяг нормативно­правового матеріалу, спрямованого на її регулювання, спричинилися до утвердження думки про необхідність викладання податкового права як окремої навчальної дисципліни, не дивлячись на те, що з точки зору місця в системі права воно переважно розглядається як підгалузь фінансового.

Зазначимо, що теорія оподаткування є одним з основних розділів загальної теорії фінансів. Сутність податків, як і інших фінансових категорій, закономірності їх розвитку, сфера охоплюваних відносин та роль у житті суспільства і держави визначається економічним станом суспільства, природою і функціями держави. Оподаткування - це суспільні відносини, що носять економічний змість та виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу примусового відчуження частини річних доходів цих осіб з метою наповнення державного та місцевих бюджетів, необхідних для покриття державних та суспільних витрат. Історично категорії фінансів та податків з’явилися на зорі людської цивілізації одночасно з виникненням держави. Проблема податкового тягаря завжди була найскладнішою в оподаткуванні за усіх часів. В давнину надмірні податки були причиною багатьох соціальних конфліктів, кровопролитних війн, занепаду і навіть загибелі держав.

Оподаткування - комплексна проблема, яку досліджують представники різних наук, перш за все юристи та економісти. Проте їхні завдання принципово різні. Економіст найперше розглядає питання доцільності межі оподаткування, регулюючі функції податків тощо. Юрист розглядає проблему з позиції свободи учасників податкових відносин, тобто з позиції обмеження доцільності на користь можливості вибору того чи іншого варіанта поведінки. Головний орієнтир юриста під час дослідження ним загальних проблем оподаткування при розробці конкретних питань техніки оподаткування - захист права власності і підтримання балансу інтересів платників податків та суспільства.

Переважна більшість дослідників сфери оподаткування підкреслюють, що податкове право - це частина фінансового, тому йому властиві всі особливості фінансового права, а саме: це відносини, які виникають при визначенні владними державними органами видів податків, їх запровадженні, справлянні, здійсненні контролю та притягненні до відповідальності при порушенні приписів держави. Податкові правовідносини завжди пов’язані із відчуженням власності.

Загальні вимоги податкових (як частини фінансових) норм конкретизуються стосовно до фактичних ситуацій. Через податкову норму державна воля впливає на учасників податкових правовідносин. Норма податкового закону починає діяти у зв’язку з конкретними життєвими обставинами - юридичними фактами.

Тож податкове право - це підгалузь фінансового права. Воно містить закони та підзаконні нормативно-правові акти, правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов’язки та відповідальність учасників податкових правовідносин, види платежів тощо, а також теоретичні положення (вчених), що пояснюють ті чи інші явища, обставини, терміни та інше. Іншими словами, податкове право - сукупність правових норм, якими регулюються відносини в галузі податків.

Суспільні відносини, які виникають при сплаті податків та інших платежів і врегульовані нормами фінансового, адміністративного, цивільного та кримінального права, є податковими правовідносинами. З цього визначення випливає, що податкові правовідносини - це перш за все суспільні відносини, тобто відносини між державними фінансовими (податковими) органами і особами (фізичними й юридичними) щодо обов’язкових платежів у бюджети всіх рівнів. Податкові правовідносини становлять форму вираження економічних, політичних та інших відносин.

Податкові правовідносини торкаються досить широкого кола питань - від розробки і закріплення тієї чи іншої форми платежу до контролю за правильністю його обчислення, а також вчасного внесення в бюджет відповідного рівня.

В особливій формі зв’язку з учасниками (види сплати податків, пільги тощо) проявляється зміст податкових правовідносин. Цей зв’язок виражається в суб’єктивних правах та відповідних юридичних обов’язках платників податків.

Суб'єктивне податкове право - це вид і обсяг поведінки платників податків та податкових органів, що охороняються державою. Суб’єктивному податковому праву завжди відповідає суб’єктивний податковий обов’язок, тобто вид і обсяг обов’язкової поведінки, які мають відповідати вимогам закону.

Об'єкти податкового права можна об’єднати в одне поняття - матеріальні блага фізичних і юридичних осіб, з яких у встановленому законом порядку стягуються податки. У вужчому розумінні - об’єктами податкових правовідносин є доходи (прибутки), вартість визначених товарів, окремі види діяльності платників податків, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних та фізичних осіб, передача майна, додана вартість продукції, робіт і послуг та інші об’єкти. Отже, об’єктом податкових правовідносин є все те, з приводу чого між суб’єктами податкових правовідносин формується певний правовий зв’язок.

У зв’язку з чим можна стверджувати, що суб’єктом податкового права може бути будь-яка особа, поведінка якої регулюється нормами податкового права і яка може виступати учасником податкових правовідносин, носієм суб’єктивних прав і обов’язків.

Суб’єктами податкових правовідносин є держава (органи влади, які встановлюють та регулюють механізм оподаткування), державні податкові органи (податкові служби та інспекції), платники податків.

Варто наголосити, що інститути галузі фінансового права забезпечують усі напрями й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Звісно, слід ураховувати, що ці інститути фінансового права передбачають суцільне регулювання тільки в межах галузі й мають спеціалізований характер стосовно певної групи правових норм. Галузь фінансового права охоплює весь комплекс норм, які регулюють відносини, що становлять предмет фінансового права, і забезпечують правове регулювання руху державних коштів. Кожний з інститутів реалізує більш вузькі цілі.

Юридичні норми утворюють галузь права не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька етапів (інститут - складний інститут - підгалузь - галузь). Податкове право посідає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, до нього належать інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), з іншого - складний інститут податкового права є одним з елементів, що утворюють цілісну галузь фінансового права.

Якщо виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини в певній сфері діяльності людей, що вирізняється принциповою своєрідністю. Замкнутою частиною системи права виступає фінансове право, тоді як податкове право не можна розглядати як відособлену частину системи права: як специфічну - так, але не більше.

Норми податкового права зумовлені публічною, тобто загально- визначальною для країни діяльністю, а саме діяльністю щодо стягнення податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів та їх матеріально-фінансового забезпечення. Це стосується не лише діяльності органів влади, а й органів, які здійснюють її відповідно до Конституції України й установлених розмежувань компетенції в цій сфері. У процесі цієї діяльності формується система бюджетів, у якій зосереджені кошти для потреб загального значення.

Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування щодо справляння податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території, забезпечує формування муніципальних коштів з цією метою. Отже, публічний характер мають і норми права, що регулюють відносини з приводу встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння в місцеві бюджети. Відповідно всі ці відносини є владно-майновими.

2.