Система фінансового права і її місце в системі права України

Система^[28] фінансового права - це об’єктивно обумовлена вну­трішня його побудова, що знаходить своє відображення в об’єднан­ні та розміщенні фінансово-правових норм у певному взаємозв’язку і послідовності.

Норми Загальної частини закріплюють базові, фундаментальні положення, які стосуються всіх або значної частини фінансово-право­вих інститутів. До Загальної частини фінансового права відносять нор­ми, які визначають:

• зміст, принципи і методи фінансової діяльності держави та орга­нів місцевого самоврядування;

• систему та статус органів управління фінансовою діяльністю;

• правові засади здійснення фінансового контролю;

• відповідальність за порушення норм фінансового законодавства.

Норми Особливої частини фінансового права об’єднуються в ін­ститути, що врегульовують однорідні суспільні відносини, наділені пев­ними особливостями (суб’єктний склад, специфіка об’єкта регулюван­ня та ін.).

Серед правових інститутів Особливої частини фінансового права провідне місце посідає бюджетне право. Деякими науковцями воно розглядається як підгалузь фінансового права^[29], іншими - як його ін­ститут^[30]. Бюджетне право можна визначити як сукупність фінансово- правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з формуванням, розподілом і використанням коштів державно­го та місцевих бюджетів. До правових інститутів у межах бюджетно­го права можна віднести інститути (субінститути) бюджетної систе­ми та бюджетного процесу.

Сукупність норм, що встановлюють порядок формування, розподі­лу та використання коштів позабюджетних цільових фондів, закріплює їх правове становище, врегульовує інші питання, пов’язані з їх діяльніс­тю, об’єднує їх в інститут державних цільових грошових фондів.

Інститут державних доходів об'єднує норми, якими встановлено єдину систему державних доходів. До цього інституту відносять нор­ми, що забезпечують надходження коштів у розпорядження держави та органів місцевого самоврядування.

Значну частину інституту складають норми, що забезпечують правове регулювання суспільних відносин щодо руху грошових коштів від платників обов'язкових платежів податкового характеру до бюд­жетів та державних цільових фондів у формі податків та зборів, - нор­ми інституту податкового права. Цей інститут врегульовує відно­сини з приводу встановлення, сплати та стягнення податків і зборів, їх зміни та скасування.

Інститут державного кредиту забезпечує правове регулюван­ня відносин, що виникають з надання тимчасово вільних коштів юри­дичних та фізичних осіб у розпорядження держави на засадах стро- ковості, платності і зворотності.

Норми, які закріплюють порядок кошторисно-бюджетного фінансу­вання, об'єднуються у відповідний інститут фінансового права і скла­дають відносини з приводу державних видатків.

До інститутів фінансового права відносять також інститути гро­шового обігу, валютного регулювання та ін.

Особливості фінансового права у повному обсязі визначаються його порівнянням з іншими галузями права, тобто визначенням його місця у правовій системі. Фінансове право тісно пов'язане з держав­ною діяльністю в галузі фінансів, що об'єднує цю галузь із конститу­ційним та адміністративним правом, які охоплюють своїм впливом ор­ганізацію і діяльність держави в цілому. Існує зв'язок між ними і вида­ми державної діяльності, на які поширюється регулювання з боку цих галузей права. Конституційне право закріплює підстави діяльності за­конодавчих та виконавчих органів влади, органів місцевого самовря­дування.

Фінансове право тісно пов'язане системою грошово-кредитних від­носин із цивільним правом, а також з іншими галузями права за окре­мими напрямами відносин у сфері фінансової діяльності держави.

2.3.