§ 4. Місце сімейного права у правовій системі України.

Питання самостійності сімейного права як галузі права було і за­лишається дискусійним у вітчизняній правовій науці. Концепцію сі­мейного права як частини цивільного права (нарівні з зобов’язальним чи спадковим) підтримують чимало вчених (Я.М.

1) Найбільш оширеними юридичними фактами, що є підставою ви­никнення цивільних прав та обов’язків, ст.11 ЦК визначає, зо­крема: договори та інші правочини; створення літературних, ху­дожніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та мораль­ної шкоди іншій особі тощо. Підставами ж виникнення сімейних правовідносин, відповідно до ст.4 СК є такі своєрідні юридичні факти як шлюб, кровне споріднення, усиновлення, патронат тощо Сімейне право, на відміну від цивільного, засноване на особистіс- них стосунках між особами.

2) І цивільне і сімейне право регулюють майнові та особисті не- майнові відносини субєктів. Однак, основну сферу регулювання цивільного права складають майнові відносини, що можуть бути кваліфіковані як фактичні економічні відносини, які підлягають правовому регулюванню і мають вартісний характер^[6] В сімейно­му праві визначальними є особисті немайнові відносини, а май­нові є похідними від них і не можуть існувати автономно.

3) В загальному, цивільні правовідносини мають товарно-грошовий характер, тоді як сімейні є безеквівалентними і безоплатними

4) Субєктами цивільних правовідносин виступають фізичні та юри­дичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, тери­торіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

5) За загальним правилом, сімейні правовідносини є тривалими, не визначеними у часі (наприклад, між батьками та дітьми, подруж­жям, усиновлювачем і усиновленим), тоді як цивільні правовід­носини в більшості мають конкретні часові межі (наприклад, до­говори укладаються на певний строк)

6) Цивільні права та обов'язки можуть бути передані іншій особі за договором або в порядку спадкування. Сімейні права і обовязки невідчужувані, оскільки нерозривно пов'язані з особою. Так, у разі смерті платника аліментів, аліментне зобов'язання припиняється. Сімейне право тісно пов'язане з іншими галузями права: Конституційним правом - положення розділу ІІ Конституції

України, що визначають основні права і свободи громадян, лягли в основу визначення цілей і принципів правового регулювання сімей­них відносин

Цивільним правом - як вже було сказано вище, Цивільний кодекс застосовується субсидіарно до Сімейного кодексу для регулювання сімейних відносин.

Цивільним процесуальним правом - справи про позбавлення і по­новлення батьківських прав, встановлення опіки та піклування, уси­новлення, визнання батьківства та інш. розглядаються в судом в по­рядку, визначеному Цивільним Процесуальним Кодексом

Кримінальним правом - за експлуатацію дітей (ст. 150 ККУ), ухи­лення від сплати аліментів на дитину або непрацездатних батьків (ст. ст.164-165 ККУ), злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною (ст. 166 ККУ), зловживання опікунськими правами (167 ККУ), розго­лошення таємниці усиновлення (168 ККУ), незаконні дії щодо усинов­лення (ст. 169 ККУ), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, жебракування, азартні ігри батьками, мачухою, вітчимом, опі­куном, піклувальником (ч.2 ст. 304 ККУ) та інші порушення сімейних прав та інтересів, що мають ознаки злочину, Кримінальним Кодексом України передбачена відповідно кримінальна відповідальність.

Адміністративним правом — за вчинення насильства в сімї (ст.

Трудовим правом - законодавством України про працю, зокрема, Кодексом законів про працю передбачені умови праці неповнолітніх дітей, вагітних жінок, матерів, що мають дітей віком до трьох років, порядок надання відпусток у звязку з вагітністю і пологами, по догля­ду за дитиною тощо.

Міжнародним приватним правом - ним регулюються сімейні від­носини з іноземним елементом

Система сімейного права складається з двох частин: загальної і особливої. Загальна частина містить норми, які є спільними для всіх сімейних правовідносин: норми про предмет, цілі, загальні засади правового регулювання, учасників сімейних відносин тощо. Особли­ва частина складається з інститутів, кожен з яких регулює конкретне коло сімейних відносин: правовий режим майна подружжя, недій­сність шлюбу, встановлення опіки та піклування над дітьми, усинов­лення тощо.