<<
>>

§ 1. Сім'я

Сім'я є базовим поняттям у сімейному праві, на якому ґрунтуєть­ся визначення правовідносин між особами і регулювання цих відно­син. Ст. 3 СК України дає визначення сім’ї як первинного і основного осередку суспільства, який складають особи, що спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки.

Відпо­відно можна виділити ознаки, які в комплексі дозволяють кваліфіку­вати коло осіб як сім'ю:

• спільне проживання

• спільний побут

• наявність взаємних прав і обов'язків

Аналіз ст.3 СК дозвляє зробити висновок, що перші дві ознаки сім'ї є факультативними і лише остання визначальною.

Так, відповідно до ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу, подружжя вважа­ється сім'єю і тоді, коли з поважних причин (навчання, робота, ліку­вання, необхідність догляду за батьками тощо) не проживає спільно.

Аналогічно, відповідно до ч.2 ст.3 СК, дитина відносно своїх бать­ків є членом сім'ї, навіть якщо з ними не проживає. Дана норма, однак, тлумачиться неоднозначно, оскільки не зовсім зрозуміло, чи має на увазі законодавець лише неповнолітню дитину, чи це право зберігаєть­ся за нею і після досягнення повноліття. Адже, з одного боку, Сімей­ний кодекс розділяє поняття «дитина» (особа до 18 років) і «повноліт­ні донька, син» (після досягнення 18 років), з другого - Конституція України і ряд інших нормативно-правових актів оперують терміном «повнолітні діти» для підкреслення спорідненості даних осіб і їх бать­ків. Положення ч.2 ст.3 СК потребує уточнення, проте з огляду на ст. 6 СК вважаємо, що воно стосується особи до 18 років.

Як бачимо, в обох випадках присутня лише одна кваліфікаційна ознака сім'ї - наявність взаємних прав і обов'язків. Водночас, самі лише спільне проживання і побут осіб без наявності взаємних сімей­них прав і обов'язків, не дає підстав розглядати таку спільноту як сім'ю. Не будуть, наприклад вважатися сім'єю студенти, що прожи­вають в одній кімнаті гуртожитку, навіть якщо вони спільно ведуть господарство (мають спільний бюджет на закупівлю продуктів харчу­вання, побутової хімії, разом прибирають помешкання, готують їжу тощо).

Не можна, також, погодитися з З.В.Ромовською, яка наводячи приклад двох самотніх приятельок похилого віку, що проживають ра­зом і піклуються одна про одну, називає їх сім'єю[7].

Отже, сім'я характеризується комплексом ознак, серед яких осно­вною є наявність взаємних сімейних прав та обов'язків, а другоряд­ними — спільне проживання та спільний побут.

Однак, особа може вважатися членом сім'ї і у випадку відсутнос­ті усіх трьох ознак. Такий правовий парадокс закріплений у ч.3 ст.3 СК, згідно якої правовий статус члена сім'ї має одинока особа: бездітні вдова, вдівець, сирота, розлучена особа або холостяк. Зазначена нор­ма викликала критику у наукових колах[8], проте, незважаючи на деяку суперечливість, вона є необхідною для забезпечення реалізації права кожної особи на сім'ю, закріпленого у ст.4 СК

Ст. 4 СК закріплює за кожним громадянином право на сім’ю, що включає в себе:

• право на створення сім’ї — проблема встановлення віку, з якого в особи виникає право на створення сім'ї, повязана з тим, що ст. 4 Сімейного Кодексу по суті зводить право на створення сім'ї до права на реєстрацію шлюбу, обмеживши його досягненням шлюбного віку (або отриманням права на шлюб за рішенням суду відповідно до ст. 23 СК). Виключення з правил становить народження дитини, адже біологічно особа може стати матір'ю або батьком задовго до досягнення шлюбного віку. Проте під­стави створення сім'ї значно ширші. Так, якщо сім'я створюєть­ся на основі усиновлення дитини, право на її створення виникає в особи з 21 року, відповідно до ч.1 ст.211 СК, якщо підставою є встановлення опіки або піклування - з 18 років, згідно ч.1 ст. 244 СК, а якщо фактичні шлюбні відносини - з 16 років. Не можна погодитись із ствердженням Фурси С.Я., що навіть без реєстрації шлюбу сім'я може створюватись лише після до­сягнення шлюбного віку, а отже спільне проживання осіб, які не досягли шлюбного віку без реєстрації шлюбу, навіть у тому разі, коли вони вели спільне господарство не можна розціню­вати як сімейне, тобто між ними не повинно виникати прав та обовязків, передбачених для осіб, які досягли шлюбного віку (йдеться про правовий режим майна та аліментні зобовязання, які виникають із фактичних шлюбних відносин)[9] Аналіз ст. 156 Кримінального Кодексу, дозволяє зробити висновок, що про­живання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу після до­сягнення обома 16 років є цілком легальним, а оскільки жодних інших вікових обмежень законодавство України не містить, цих осіб слід вважати сім'єю з усіма належними їм правами і обов'язками.

Тому, доцільніше було б змінити формулювання ч.1 ст. 4 СК наступним чином: «Особа має право на створення сім’ї, якщо вона досягла віку, встановленого ст.ст. 22, 23, 211, 244 цього Кодексу, іншими нормативно-правовими актами, від­повідно до підстав створення сім’ї»

• право на проживання в сім’ї - виникає в особи з народження і триває протягом усього життя. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку встановлених законом ( у разі затримання, арешту особи, засудження її до позбавлення волі, спрямування на примусове психіатричне лі­кування, виселення тощо). Фізична особа має право на підтри­мання зв’язків з членами своєї сім’ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває.

• право на повагу до свого сімейного життя - тісно пов’язане з правом на таємницю особистого життя суб'єктів сімейних пра­вовідносин, їхнім правом на особисту свободу та принципом не­допустимості свавільного втручання у сімейне життя осіб. Згід­но 301 ЦК, фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. Вона має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. Об­ставини особистого життя фізичної особи можуть бути розго­лошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою. Відповідно до ст. 303 ЦК особисті папери (документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо) фізичної особи є її власністю. Ознайомлення з особисти­ми паперами, їх використання, зокрема шляхом опублікування, допускаються лише за згодою фізичної особи, якій вони нале­жать. Згідно ст. 32 КУ, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завда­ної збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За ст. 63 КУ, особа не несе від­повідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Сімейним кодексом передбачається також право дру­жини та чоловіка на розподіл обовязків та спільне вирішення питань сім'ї ( 54 ЦК), право вживати заходів для підтримання шлюбних відносин та право на припинення шлюбних відносин (ст. 56), право батьків обирати форми та методи виховання ди­тини (ч. 3 ст. 151 ), їх переважне право перед іншими особами на те, щоб дитина проживала з ними та на особисте виховання дитини (ч.1 ст. 151, ч. 1 163), право усиновлювача і усиновлено­го на таємницю усиновлення (ст. 226) тощо.

Згідно ч.4 ст. 3 СК, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не забороне­них законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Як випливає з формулювання, перелік підстав не є вичерпним. Так, проживання жінки та чоловіка у фактичних шлюбних відносинах не суперечить чинному законодавству та моральним засадам суспільства, тому є підставою створення сім'ї. Водночас, одностатева пара не вва­жатиметься сім'єю: незважаючи на те, що гомосексуалізм вітчизняним законодавством не заборонений — такий союз суперечить пануючій суспільній моралі. З огляду на це, членами сім'ї слід вважати дружи­ну, чоловіка; жінку, чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не пе­ребувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі; бать­ків та дітей; усиновлювача та усиновленого; опікуна, піклувальника та особу, що перебуває під опікою чи піклуванням за умови їх спільного проживання; патронатного вихователя та дитину-вихованця; мачуху, вітчима та падчерку, пасинка; інших родичів за походженням за умови їх спільного проживання; одиноку особу.

<< | >>
Источник: Апопій І.В.. Сімейне право україни: Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури,2010. — 360 с.. 2010

Еще по теме § 1. Сім'я:

  1. ПОНЯТТЯ СІМ’Ї В СТ. РИМІ
  2. §2. Римська сім\'я.
  3. § 5. СОЦІАЛІСТИЧНА ПРАВОВА СІМ'Я
  4. ВИДИ СІМ’Ї
  5. Глава 17. Прийомна сім’я
  6. § 2. Правове регулювання діяльності прийомної сім'ї.
  7. Міліція як суб'єкт попередження насильства у сім'ї
  8. § 3. РОМАНО-ГЕРМАНСЬКА ПРАВОВА СІМ'Я, ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ
  9. Глава 16 ПРИЙОМНА СІМ’Я
  10. § 4. АНГЛОСАКСОНСЬКА ПРАВОВА СІМ'Я
  11. Глава 12 МАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ
  12. Правові основи діяльності міліції щодо попередження насильства у сім'ї
  13. Глава 11. Особисті немайнові правовідносини інших членів сім’ї та родичів
  14. Глава 11 ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ
  15. Стаття 16. Право сім’ї на соціальний, правовий і економічний захист
  16. Глава 12. Майнові правовідносини інших членів сім’ї та родичів
  17. § 6. СІМ'Я РЕЛІГІЙНОГО І ТРАДИЦІЙНОГО ПРАВА
  18. § 5. Правовідносини щодо утримання між іншими членами сім'ї та родичами.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бухгалтерский учет - Военное право - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -