Глава 16 ПРИЙОМНА СІМ’Я

Серед інших форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, по­збавлених батьківського піклування, прийомна сім’я займає окреме місце з огляду на те, що вона дає можливість забезпечити зростання дітей у сімейному оточенні, а між прийомними дітьми і прийомними батьками виникають більш тісні зв’язки, ніж, наприклад, між підопіч­ними дітьми і опікунами (піклувальниками), на що вказує визначен­ня членів прийомної сім’ї: з однієї сторони — це «прийомні батьки» (ст.

Указана форма сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавле­них батьківського піклування, знайшла своє закріплення в CK тільки після отримання позитивних результатів експерименту з утворення таких сімей у Автономній Республіці Крим, Запорізькій, Львівській, Харківській областях та у м. Києві¹. Уперше цей інститут на законо­давчому рівні був закріплений у Законі України «Про охорону дитин­ства», а вже згодом знайшов своє врегулювання на рівні CK в главі 20¹ CK (статті 256¹-256⁴), а також у Положенні про прийомну сім’ю (да­лі — Положення)².

Проте CK і Положення мають певні розбіжності у визначенні по­няття прийомної сім’ї. Більш повним слід вважати поняття, яке містить Положення, в якому прийомною сім’єю визнається сім’я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Що стосу­ється положень CK, то в них хоча і передбачається можливість бути прийомними батьками не тільки для подружжя, але й для особи, яка не перебуває у шлюбі (ч. 1 ст. 256²), але цього не зазначено в самому визначенні поняття прийомної сім’ї (ст. 256¹). ^{[245] [246]}

Прийняття дитини на виховання у прийомну сім’ю — це склад юридичних фактів, який включає, по-перше, волевиявлення подружжя або особи, яка не перебуває у шлюбі, створити прийомну сім’ю, що знаходить свій прояв у письмовій заяві; по-друге, проходження по­тенційними прийомними батьками курсу підготовки на створення прийомних сімей; по-третє, рішення відповідного державного органу про утворення прийомної сім’ї (ч.

Відповідно до ч. 2 ст. 256³ CK на влаштування дитини до при­йомної сім’ї потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Законом не встановлюється міні­мальний вік, з досягненням якого дитина може дати згоду на влашту­вання її у прийомну сім’ю. У кожному випадку це питання вирішу­ється індивідуально з урахуванням фізичного, психічного та розумо­вого розвитку дитини. Об’єктивність оцінки рівня розвитку дитини забезпечується присутністю під час цієї процедури службової особи закладу, в якому перебуває дитина, а також прийомних батьків та представника органу опіки і піклування. Проте згода дитини на вла­штування її до прийомної сім’ї не входить до складу юридичних фактів, необхідних для створення прийомної сім’ї, оскільки у певних випадках, коли цього потребують інтереси дитини, влаштування у прийомну сім’ю проводиться і без її згоди.

Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які переда­ються на виховання в прийомні сім’ї, погоджуються з органами опіки та піклування.

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, а саме по­дружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі, які пройшли курс під­готовки потенційних кандидатів у прийомні батьки, що є обов’язковим, і які взяли добровільно за плату на виховання та спільне проживання прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім’ю, обов’язкові документи: заяву про утворення прийом­ної сім’ї; копію паспортів; довідку про склад сім’ї; копію свідоцтва про шлюб; довідку про стан свого здоров’я, а також про стан здоров’я членів сім’ї, які проживають разом із ними (довідку про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

довідку про доходи (копію декларації про доходи); довідку про про­ходження навчання і рекомендацію центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім’ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків- вихователів; письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які прожи­вають разом із ними, на утворення прийомної сім’ї, тощо.

Не можуть бути прийомними батьками особи, обмежені у діє­здатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опікунами, піклу­вальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (бу­ло припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на об­ліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними за­собами; не мають постійного місця проживання та постійного заро­бітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений Міністерством охорони здоров’я України; є іноземцями, які не пере­бувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гід­ності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150¹, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість; а також інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини. Зокрема, не можуть бути прийомними батьками особи, з яки­ми на спільній житловій площі проживають члени сім’ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), від­криту форму туберкульозу, психотичні розлади, у яких офіційно за­реєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

Прийомні діти — це діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, передані на виховання і сумісне проживання в прийомну сім’ю. Вони виховуються у прийомній сім’ї до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих 278

навчальних закладах I-IV рівнів акредитації — до 23 років або до за­кінчення відповідних навчальних закладів.

Як правило, не дозволяється при утворенні прийомної сім’ї роз’єднувати братів і сестер, тому діти, які знаходяться у родинних відносинах між собою, передаються в одну прийомну сім’ю. Винятки можливі, коли це відповідає інтересам дитини, наприклад коли до того вони знаходились у різних виховних установах і не знали про те, що вони є рідними братами і сестрами.

Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома при­йомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. У разі досягнення пенсійного віку одним із прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім’я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше п’яти років.

Рішення про створення прийомної сім’ї приймається відповідним державним органом (районною, районною в містах Києві та Севасто­полі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської (міст респу­бліканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради) на підставі заяви сім’ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім’ю, за поданням відповідного висновку служби у справах неповнолітніх районної, районної в містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім’ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Претенденти на прийомних батьків обов’язково інформуються про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажа­ють узяти на виховання та спільне проживання.

На підставі рішення про утворення прийомної сім’ї між прийом­ними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім’ї на ви­ховання та спільне проживання (далі — договір)^[CCXLVII].

За цим договором відносини виникають не тільки між відповідним державним органом і прийомними батьками, а в першу чергу між прийомними батьками і прийомними дітьми, а вже після передачі дітей на виховання в прийомну сім’ю між останніми і відповідним держав­ним органом. Таким чином, можна погодитися з тим, що зазначений договір є комплексним і породжує різноманітні особисті немайнові та майнові відносини між зазначеними особами. Ці відносини мають різногалузеву природу — адміністративні, сімейні, трудові, цивільні правовідносини, але головними все ж виступають сімейні та цивільні правовідносини, які виникають між прийомними батьками і дітьми^[CCXLVIII].

Зазначений договір обов’язково повинен передбачати таке: умови утримання, виховання і навчання дитини; строк, на який вона береть­ся в прийомну сім’ю; права та обов’язки прийомних батьків; обов’язки щодо прийомної сім’ї відповідного державного органу; підстави і на­слідки припинення договору, включаючи і його дострокове припинен­ня. Проте за згодою сторін договір може містити і додаткові умови. Наприклад, прийомні батьки мають право на отримання достовірної інформації про дитину, яку вони беруть на виховання, мати пріоритет в усиновленні прийомної дитини і т. ін.

Договір про влаштування дітей до прийомної сім’ї на виховання та спільне проживання можна охарактеризувати як взаємний, сплатний, реальний, договір про виконання третій особі (дитині), а також договір приєднання.

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім’ю, органи опіки і піклування зобов’язані видати такі документи: рішення органу опіки і піклування про направлення дитини у прийомну сім’ю; свідоцтво про народження дитини; висновок про стан здоров’я, фізичний та розумо­вий розвиток дитини; довідку (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консульта­цією; рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, про вста­новлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (документи про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довід­ка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження); довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини; пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

Відповідно до укладеного договору прийомні батьки зобов’язу­ються:

- створити належні умови для всебічного розвитку дітей, одержан­ня ними освіти, підготовки до самостійного життя та праці;

- захищати їх права та інтереси; проводити щороку їх медичне об­стеження та виконувати рекомендації лікарів-спеціалістів;

- співпрацювати з відповідними органами (центрами соціальних служб) у ході здійснення соціального супроводження прийомних сімей;

- у разі виникнення несприятливих умов для утримання, вихован­ня і навчання прийомних дітей повідомляти про це місцеву службу у справах неповнолітніх;

- у роботі з дітьми дотримуватися вимог законодавства України про захист інтересів дітей та охорону дитинства;

- співпрацювати з місцевими службами у справах неповнолітніх та соціальними службами, залучати спеціалістів до вирішення про­блемних питань;

- використовувати у повному обсязі та за призначенням державну соціальну допомогу, надану прийомним дітям, на забезпечення їх пов­ноцінного харчування, утримання, виховання, розвитку й освіти.

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок держав­ного бюджету. Щомісячна державна соціальна допомога на прийомну дитину становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку і виплачується одному з прийомних батьків. Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у на­ступному році.

За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, що передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування, а також раніше призначені аліменти. Зазначені кошти переходять у розпорядження прийомних батьків як законних представників і витрачаються ними на утримання, виховання і навчан­ня прийомних дітей, але з урахуванням обмежень, установлених ци­вільним і сімейним законодавством для опікунів і піклувальників.

Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклуваль­ники (ч. 4 ст. 256² CK). Таким чином, прийомні батьки захищають права та інтереси прийомних дітей, у тому числі й у суді, без спеціаль­них на те повноважень; сприяють прийомній дитині в здійсненні нею своїх прав і виконанні обов’язків; вчиняють від імені малолітньої при­йомної дитини і в її інтересах усі необхідні правочини, за винятком дрібних побутових правочинів (ст. 31 ЦК); дають згоду на вчинення тих правочинів, які неповнолітня прийомна дитина не має права вчи­няти самостійно (ч. 2, ч. 4 ст. 32 ЦК), з дотриманням норм статей 68, 70, 71 ЦК; управляють майном прийомної дитини з дотриманням вимог норм ст. 72 ЦК.

Прийомні батьки мають право вимагати повернення прийомної дитини від будь-яких осіб, які незаконно утримують у себе прийомну дитину, включаючи і близьких родичів. При необхідності вони мають право і в інших випадках звернутися в установленому законом поряд­ку до суду з позовом про захист прав дітей, які знаходяться у них на вихованні.

Прийомні батьки несуть відповідальність за прийомних дітей згід­но із законодавством.

Відповідний державний орган зобов’язується:

- щомісяця виплачувати грошове забезпечення прийомним батькам;

- забезпечити соціальне супроводження прийомної сім’ї, закріплен­ня за нею соціального працівника;

- забезпечити щорічне безоплатне медичне обстеження дітей;

- здійснювати координацію діяльності відповідних установ та організацій, пов’язаної із захистом прав дітей, та нести відповідаль­ність за функціонування прийомної сім’ї.

Спори, які виникають між прийомними батьками і державними органами в процесі виконання договору, розглядаються в досудовому порядку з метою прийняття певного рішення, а при його недосягненні передаються на вирішення суду.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

Передача дитини у прийомну сім’ю не тягне за собою виникнення між нею і прийомними батьками аліментних і спадкових правовідно­син. Тому прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням із прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Дія договору припиняється в разі виникнення в прийомній сім’ї несприятливих умов для виховання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийомних батьків, зміна їх сімейного стану, відсут­ність взаєморозуміння батьків із дітьми, конфліктні стосунки дітей), невиконання прийомними батьками обов’язків щодо належного ви­ховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретрові- русної терапії дитини, повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, до­сягнення батьками пенсійного віку, за згодою сторін та з інших причин, передбачених договором, а також за наявності обставин, зазначених у ст. 212 CK.

Дія договору також припиняється у разі, коли прийомним батькам або членам сім’ї, з якими вони проживають на спільній житловій пло­щі, у тому числі малолітнім та неповнолітнім дітям, діагностовано такі захворювання: глибокі органічні ураження нервової системи, СНІД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), відкрита форма туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства (абз. 11 п. 14 Положення).

Ініціатором припинення договору можуть виступати і державні органи, які несуть відповідальність за функціонування прийомної сім’ї. Наприклад, за їх поданням договір може бути достроково припинено, якщо склалися несприятливі умови для утримання, виховання і на­вчання дитини; існує наявна можливість повернути дитину батькам або усиновити її і т. ін.

У разі припинення дії договору сім’я позбавляється статусу при­йомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується орга­ном опіки й піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, — органом опіки й піклування на підставі висновку закладу охорони здоров’я), який уживає вичерпних заходів для запобігання поверненню (влашту­ванню) дітей в інтернатні заклади.

Обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, організовують навчання для прийомних батьків із метою підвищення їх виховного потенціалу.

Для прийомних батьків, які виховують дітей, уражених ВІЛ- інфекцією, відділи у справах сім’ї, дітей та молоді разом із закладами охорони здоров’я організовують навчання з догляду за такими дітьми.

Соціальне супроводження прийомних сімей здійснюється постій­но центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних по­слуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім’ї.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Що таке прийомна сім’я та який порядок її утворення?

2. Хто може бути прийомними батьками?

3. Дайте правову характеристику договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї на виховання та спільне прожи­вання.

4. Які права та обов’язки у прийомних батьків?

5. Як здійснюється фінансування прийомних сімей?

6. Чи виникають між прийомними батьками і прийомними дітьми аліментні та спадкові відносини?

6. В яких випадках дія договору про влаштування дітей до прийомної сім’ї на виховання та спільне проживання при­пиняється та які правові наслідки припинення дії договору?