§ 2. Правове регулювання діяльності прийомної сім'ї.

Згідно ст. 256 СК, прийомна сім'я — сім'я або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьків­ського піклування.

Рішення про утворення прийомної сім'ї приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконав­чим комітетом міської ради (міст республіканського значення Авто­номної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі за­яви сім'ї або окремої особи, які виявили бажання утворити прийомну сім'ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, ви­конавчих комітетів міських рад про можливість утворення прийомної сім'ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендацією відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Прийомними батьками можуть бути працездатні особи, які пере­бувають у шлюбі, а також особа, яка не перебуває у шлюбі. Ці особи повинні відповідати наступним вимогам:

• Можуть забезпечити дитині належні санітарногігієнічні та по­бутові умови. У разі утворення прийомної сім'ї прийомні бать­ки беруть прийомних дітей на власну житлову площу, тому санітарногігієнічні та побутові умови повинні відповідати вста- новлеим нормам (наприклад, діти різної статі старші 9 років, повинні проживати в різних кімнатах).

• Мають належний рівень доходу. Середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім'ї, обчислений за останні шість ка­лендарних місяців, що передували місяцю звернення із заявою про утворення прийомної сім'ї, не може бути менший ніж рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум), встановлений законодавством.

• Пройшли курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні батьки. Особи, які виявили бажання стати прийомними бать­ками, в обов'язковому порядку мають пройти навчання, орга­нізоване обласними центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із залученням спеціалістів з питань психології, педа­гогіки, медицини тощо, за програмою, затвердженою Міністер­ством у справах молоді та спорту

• Не належать до категорії осіб, яким згідно Положення про при­йомну сім'ю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. заборонено бути прийомними батьками. До осіб, які не можуть бути прийомними батьками належать:

- особи, визнані в установленому порядку недієздатними або об­межено дієздатними;

- особи, позбавлені батьківських прав;

- колишні опікуни (піклувальники, усиновителі), позбавлені відповідних прав за неналежне виконання покладених на них обов'язків;

- особи, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНЩ, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офі­ційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).

- особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СШД (крім сімей, які беруть на виховання дітей, ура­жених ИЛ-інфекцією), відкриту форму туберкульозу, психо- тичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні про­яви, нахили до насильства.

Кандидати у прийомні батьки подають до органу, який утворює прийомну сім 'ю, такі документи:

• заява кандидатів у прийомні батьки про утворення прийомної сім'ї;

• копії паспортів кандидатів у прийомні батьки;

• довідка про склад сім'ї;

• копія свідоцтва про шлюб;

• довідка про стан здоров'я кандидатів у прийомні батьки та чле­нів сім'ї, які проживають разом з ними (довідка про відсутність хронічних захворювань, обстеження нарколога, венеролога, психіатра);

• довідка про доходи потенційної прийомної сім'ї;

• довідка про проходження навчання кандидатів у прийомні бать­ки і рекомендація центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо включення їх у банк даних про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів;

• письмова згода всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з кандидатами у прийомні батьки, на утворення прийом­ної сім'ї, засвідчена нотаріально.

Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей на підприємствах, в установах та організаціях без спеціальних на те повноважень, несуть персональну відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток прийомних дітей та дотримання прин­ципу конфіденційності інформації щодо ураження прийомних дітей ИЛ-інфекцією.

Місцеві служби у справах дітей, відділи освіти, охорони здоров'я (головні лікарі центральних районних лікарень), праці та соціально­го захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад, адміністрація закладів, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьків­ського піклування, надають допомогу кандидатам у прийомні батьки в підборі дітей та налагодженні контактів з ними. Влаштування дітей у прийомну сім'ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсій­ного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім'ї. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час пере­бування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін прийомна сім'я може функціонувати і після досягнення прийомними батьками пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років. Кандидатури у прийомні батьки та кандидатури дітей, які передаються на виховання, погоджуються з органами опіки та піклування.

На кожну дитину, яка передається у прийомну сім 'ю, органи опіки і піклування зобов 'язані видати такі документи:

• рішення органу опіки і піклування про направлення дитини у прийомну сім'ю;

• свідоцтво про народження дитини;

• висновок про стан здоров'я, фізичний та розумовий розвиток дитини;

• довідка (атестат) про освіту або висновок про рівень розвитку, наданий психолого-медико-педагогічною консультацією;

• рішення органу опіки і піклування за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклу­вання, про встановлення відповідного статусу такої дитини та документи, на підставі яких ухвалено таке рішення (докумен­ти про батьків або осіб, що їх замінюють: копія свідоцтва про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність бать­ків або неможливість виховання ними своїх дітей тощо; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження);

• довідка про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини;

• пенсійне посвідчення на дітей, які одержують пенсію, копія ухвали суду про стягнення аліментів.

Прийомні батьки обов'язково інформується про стан здоров'я, фі­зичний та розумовий розвиток дітей, яких вони бажають взяти на ви­ховання та спільне проживання. Діти, уражені ИЛ-інфекцією, можуть влаштовуватися для виховання та спільного проживання у прийомній сім'ї за наявності відповідних висновків органів опіки та піклування і закладів охорони здоров'я, а їх загальна кількість не повинна переви­щувати 4 осіб. Лікувально-профілактичні заклади проводять щорічне медичне обстеження прийомних батьків, які виховують дітей, ураже­них МЛ-інфекцією, у тому числі за їх бажанням на ИЛ-інфекцію.

За прийомними дітьми зберігаються раніше призначені алімен­ти, пенсія, інші види державної допомоги. Суми коштів, що належать прийомним дітям як пенсія, аліменти, інші види державної допомоги, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей.

За прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених бать­ківського піклування.

Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.

Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форми такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з прийомними батьками та за участю центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

На підставі рішення про утворення прийомної сім'ї між прийом­ними батьками та органом, який прийняв рішення про її утворення, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї на ви­ховання та спільне проживання. Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання, виховання прийомних дітей здійсню­ють місцеві служби у справах дітей і органи опіки та піклування ра­йонних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, ви­конавчих комітетів міських рад.

Обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із за­лученням спеціалістів з питань психології, педагогіки, медицини тощо періодично, але не рідше ніж раз на два роки, організовують на­вчання для прийомних батьків з метою підвищення їх виховного по­тенціалу. Курс підготовки проводиться за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді. Для прийомних батьків, які виховують дітей, уражених ВIH-інфекцією, відділи у справах сім'ї, дітей та молоді разом із за­кладами охорони здоров'я організовують навчання з догляду за таки­ми дітьми не рідше одного разу на рік за програмою, затвердженою Мінсім'ядітимолоддю разом з МОЗ.

Соціальне супроводження прийомних сімей здійснюється на по­стійній основі центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та мо­лоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування прийомної сім'ї. Для здійснення соціального супро­водження за прийомною сім'єю закріплюється соціальний працівник відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, який пройшов спеціальну підготовку за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді. Соціальний працівник проходить навчання не рідше ніж один раз на 5 років. У разі відсутності за місцем проживання прийомної сім'ї центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціальне супроводжен­ня здійснює міський або обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Соціальне супроводження прийомної сім'ї здійсню­ється відповідно до Порядку здійснення соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, затвердженого Наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 31 жовтня 2006 р.

Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан вихо­вання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім'ї на основі інфор­мації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закла­ду або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції.

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок держав­ного бюджету. Призначення і виплата соціальної допомоги та гро­шового забезпечення здійснюються управлінням праці і соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі дер­жадміністрації, структурним підрозділом з питань праці і соціального захисту населення виконавчого органу міської, районної у місті ради прийомній сім'ї на підставі підготовлених службою у справах дітей документів, що зберігаються протягом 5 років після припинення ви­плати соціальної допомоги та грошового забезпечення.

Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить 2 прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку. Для осіб із числа дітей-сиріт та ді­тей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 23 років, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах, за денною формою у вищих навчальних закладах I-IV рівня акредитації та професійно- технічних навчальних закладах, розмір соціальної допомоги становить 2 прожиткових мінімуми для працездатної особи. У разі коли дитині виплачуються призначені в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія чи державна допомога, розмір соціальної допомоги визна­чається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дитини відповідного віку та розміром зазначених виплат за попередній повний місяць на момент влаштування дитини прийомну сім'ю.

Одному з прийомних батьків виплачується грошове забезпечення, розмір якого становить 35 % двох прожиткових мінімумів для дітей відповідного віку на кожну прийомну дитину і не залежить від пенсії, аліментів, стипендії чи державної допомоги на кожну прийомну дити­ну. Згідно Порядку призначення і виплати державної соціальної до­помоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2007 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р., розмір грошового забезпечення одному з прийомних батьків не повинен перевищувати 1,5 прожиткового мінімуму для пра­цездатної особи. Соціальна допомога та грошове забезпечення випла­чуються щомісяця не пізніше 20 числа уповноваженим органом через банківську установу або державне підприємство поштового зв'язку за місцем проживання дитини у прийомній сім'ї.

Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не під­лягають і використовуються прийомними батьками для задоволення потреб прийомних дітей у наступному році.

Місцеві відділи у справах сім'ї, дітей та молоді щороку забезпечу­ють безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоров­чих закладах. Прийомні діти, які за медичними показаннями потре­бують санаторнокурортного лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв органом, який прийняв рішення про утво­рення прийомної сім'ї.

^ші питання матеріального та фінансового забезпечення прийом­ної сім'ї вирішуються органом, який прийняв рішення про її утворення.

Крім державного фінансування, прийомній сім'ї може також нада­ватися матеріальна, фінансова та інша благодійна допомога підприєм­ствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадськими об'єднаннями, фондами, фізичними особами.

Дія договору припиняється у разі:

• виникнення в прийомній сім'ї несприятливих умов для вихо­вання дітей та спільного проживання (важка хвороба прийом­них батьків, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозу­міння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей)

• невиконання прийомними батьками обов'язків щодо належно­го виховання, розвитку та утримання дітей,

• порушення схеми антиретровірусної терапії дитини,

• повернення дітей рідним батькам (опікуну, піклувальнику, уси­новителю)

• досягнення дитиною повноліття,

• досягнення батьками пенсійного віку,

• за згодою сторін

• з інших причин, передбачених договором

У разі припинення дії договору сім'я позбавляється статусу при­йомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується ор­ганом опіки і піклування (дітей, уражених ВІЛ-інфекцією, — органом опіки і піклування на підставі висновку закладу охорони здоров'я), який вживає вичерпних заходів до запобігання поверненню (влашту­ванню) дітей в інтернатні заклади.