Глава 12 МАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА РОДИЧІВ

Майнові правовідносини за участю інших членів сім’ї та родичів виникають у випадках, коли законодавством визначаються обов’язки щодо утримання, які стосуються цих осіб. Чинне сімейне законодавство закріплює обов’язок щодо утримання не лише стосовно родичів най­ближчого ступеня спорідненості (зокрема, батьків та дітей).

Це, по-перше, факт відповідних сімейних зв’язків: родинних (баба, дід — онуки, прабаба, прадід — правнуки, сестра — брат тощо), сво­яцтва (мачуха, вітчим — пасинок, падчерка) або визначених знахо­дженням дитини на вихованні в іншій сім’ї (дитина — особи, у сім’ї яких вона виховувалася). По-друге, факт відсутності у потенційних утриманців родичів більш близького ступеня спорідненості або вста­новлена судом неспроможність останніх надавати належне утримання іншим особам з поважних причин. Такими поважними причинами можуть бути факти непрацездатності, виконання аліментних обов’язків стосовно більш близьких родичів за низького рівня доходів, багатодітність тощо. Тому фактична можливість надавати матеріальну допомогу іншим особам також є однією з основних умов виникнення обов’язку особи щодо утримання інших членів сім’ї та родичів. По- третє, обставиною, яка підлягає врахуванню за встановлення обов’язку особи щодо утримання інших членів сім’ї та родичів, є визначена неможливістю останніх самостійно забезпечити своє існування по­треба у матеріальній допомозі й утриманні з боку інших осіб, коло яких визначене законом.

При визначенні обов’язку особи щодо утримання інших членів сім’ї та родичів судом можуть ураховуватися й інші обставини. Наприклад, зміна матеріального чи сімейного стану особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, визначає можливість у судовому порядку за позовом будь-кого з них змінити розмір аліментів (ч. 1 ст. 273 CK). Чинне сімейне законодавство визначає таке коло осіб, які мають обов’язок щодо утримання інших членів сім’ї та родичів.

Баба та дід зобов’язані утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків до досягнення ними повноліття. Право на утримання у малолітніх і неповнолітніх онуків з боку діда та баби виникає за таких умов. Малолітні та неповнолітні особи мають бути позбавлені можливості отримувати матеріальну допомогу від своїх батьків. Неможливість отри­мувати допомогу від своїх батьків — у них немає матері чи батька (це, зокрема, випадки офіційної констатації смерті батьків або оголошення їх померлими у порядку, визначеному положеннями ст. 46 ЦК) або останні не можуть з поважних причин надавати їм належного утриман­ня. Визнання фізичної особи, яка є матір’ю чи батьком малолітньої чи неповнолітньої дитини, безвісно відсутньою (ст.

Закон визначає обов’язок батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття (ст. 180 CK). У зв’язку з цим обов’язок баби, діда щодо утримання своїх онуків виникає лише за відсутності у них матері, бать­ка, визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми (або у випадку, якщо їх місце перебування невідоме), майна, за рахунок якого може надаватися належне утримання їх дітям. При скасуванні рішення суду про визнання фізичної особи (батька, матері дитини) безвісно відсутньою (ст. 45 ЦК) або про оголошення її померлою (ст. 48 ЦК) бабою, дідом (як зацікавленими особами) може ставитися питання їх аліментного обов’язку щодо своїх онуків і покладення його на батьків дитини за умови їх можливості надавати їй належне утримання. У випадках, якщо у дитини є батьки, позбавлені щодо неї або всіх своїх дітей (ч. 3 ст. 164 CK) батьківських прав, вони не звільняються від обов’язку щодо її утри­мання (ч. 2 ст. 166 CK). Тому, якщо утримання, яке надається дитині її батьками, позбавленими батьківських прав, є належним, на бабу, діда не може бути покладений обов’язок щодо утримання своїх онуків до до­сягнення останніми повноліття.

Після досягнення повноліття внуки, правнуки у свою чергу зобов’язані утримувати своїх бабу, діда, прабабу, прадіда. Сімейне за­конодавство (ст. 266 CK) визначає умови виникнення такого обов’язку. Баба, дід, прабаба, прадід повинні бути непрацездатними і потребува­ти матеріальної допомоги. Цей обов’язок онуків і правнуків виникає за умови відсутності у баби, діда, прабаби, прадіда інших родичів або близьких. Це, зокрема, дружина, чоловік, повнолітні дочка, син, які мають можливість надавати своїм родичам (бабі, діду, прабабі, прадіду щодо їх онуків, правнуків) належне утримання.

Повнолітні брати та сестри зобов’язані утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх сестер і братів (ст. 267 CK). Цей обов’язок вони повинні виконувати за умови потреби їх малолітніх сестер, братів у наданні їм матеріальної допомоги. Така потреба виникає відповідно до закону у випадках, якщо у них немає батьків, чоловіка, дружини чи вони з по­важних причин не можуть надавати їм належного утримання. Повнолітні сестри, брати виконують цей обов’язок за наявності їх можливості надавати матеріальну допомогу своїм родичам.

Обов’язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка виникає залежно від таких обставин. Малолітні чи неповнолітні падчерка, паси­нок повинні на момент виникнення їх права на утримання з боку мачу­хи, вітчима проживати разом із ними. Якщо малолітні падчерка, пасинок не проживають разом із мачухою, вітчимом, останні звільняються від обов’язку їх утримання. У цих випадках такий обов’язок покладається на більш близьких родичів. Малолітні падчерка, пасинок відповідно до законодавства можуть розраховувати на допомогу з боку мачухи, вітчима за умови, якщо у них немає інших родичів, які мають можливість нада­вати їм належне утримання. Такими родичами сімейне законодавство визначає матір, батька, бабу, діда, повнолітніх сестер і братів. Черговість виникнення їх обов’язку щодо утримання своїх малолітніх, неповнолітніх родичів (падчерки, пасинка щодо своїх мачухи, вітчима) визначає ступінь їх спорідненості. У першу чергу визначається наявність матері, батька і їх можливість надавати належне утримання, потім — баби, діда і, врешті-решт, сестер і братів. Ці особи можуть бути звільнені від свого обов’язку надавати утримання своїм малолітнім, неповнолітнім родичам (падчерці, пасинку) лише за наявності поважних причин, які обумовлю­ють їх неможливість надавати їм належну матеріальну допомогу.

Повнолітні падчерка, пасинок зобов’язані утримувати непраце­здатних мачуху, вітчима, які потребують матеріальної допомоги. Цей обов’язок покладається на них, якщо мачуха, вітчим надавали їм сис­тематичну матеріальну допомогу. Систематичність цієї матеріальної допомоги означає, що вона надавалася не епізодично, а постійно, без­перервно, протягом тривалого часу (не менше п’яти років). Рівень матеріальної забезпеченості падчерки, пасинка повинен дозволяти їм надавати своїм мачусі, вітчиму матеріальну допомогу. За наявності цих умов зазначений обов’язок падчерки, пасинка зберігається навіть у ви­падку, якщо їх рідна матір, батько не проживають однією сім’єю з їх вітчимом, мачухою відповідно.

Чинне сімейне законодавство передбачає можливість виникнення обов’язку щодо утримання не тільки своїх родичів, а й інших осіб, які 238

перебували у сімейних стосунках. Положеннями ст. 269 CK закріплений обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалася дитина, щодо її утримання, якщо вони мають можливість надавати їй матеріальну допомогу. Відносини, які виникають між дитиною та особами, у сім’ї яких вона виховувалась, є подібними до стосунків між рідними батьками та дітьми. Але наявність у дитини родичів за походженням при визначенні кола осіб, які мають обов’язки щодо її утримання, відповідно до законодавства підлягає врахуванню. Тому обов’язок осіб, у сім’ї яких виховувалася дитина, щодо її утримання виникає за умови відсутності у неї батьків, баби, діда, повнолітніх братів і сестер. Цей обов’язок відповідно до за­конодавства не обмежується повноліттям особи, яка виховувалась в іншій сім’ї, тому він поширюється і на випадки, коли вона після його досяг­нення є непрацездатною і потребує матеріальної допомоги.

Після досягнення повноліття особа зобов’язана утримувати родичів чи фактичних вихователів, з якими вона проживала однією сім’єю до моменту досягнення нею повноліття. Термін спільного проживання зазначених осіб чинне сімейне законодавство визначає у п’ять років. Умовою виникнення такого обов’язку є непрацездатність родичів або фактичних вихователів і їх потреба у матеріальній підтримці. Крім цього, урахуванню підлягає можливість особи, яка виховувалась і про­живала з ними однією сім’єю, надавати їм таку допомогу. Цей обов’язок виникає за умови відсутності у таких родичів або фактичних вихователів особи, яка проживала з ними і виховувалась у їх сім’ї, дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, сестер і братів або їх неможливості з поважних причин надавати їм належне утримання.

Запитання та завдання для самоконтролю

1. Особливості майнових правовідносин інших членів сім’ї та родичів із точки зору змісту та суб’єктного складу.

2. Підстави виникнення обов’язку особи утримувати інших членів сім’ї та родичів.

3. Обов’язок баби та діда утримувати своїх малолітніх і неповнолітніх онуків.

4. Обов’язок утримання інших осіб, що перебували у сімейних стосунках.

5. Підстави припинення обов’язку щодо утримання інших членів сім’ї та родичів.