ЗАСАДА СВОБОДИ ВІД САМОВИКРИТТЯ ТА ПРАВО НЕ СВІДЧИТИ ПРОТИ БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ ЧИ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї

Витоки цієї засади містяться у низці основних міжнаро­дно-правових документів, зокрема, згідно з п. «q» ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, кожен має право під час розгляду будь-якого висунутого йому кримінального обвинувачення не бути приневоленим до да­вання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним.

Ця засада кримінального провадження, що передбача­ється ст. 18 КПК України, є безпосереднім втіленням положень ч. 1 ст. 63 Конституції України, яка проголошує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояс­нення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Близькі родичі та члени сім'ї - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, пра­внук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи пік­лувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним по­бутом і мають взаємні права та обов'язки, зокрема особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Зміст цієї засади полягає в тому, що, по-перше, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або давати пояс­нення чи показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопору­шення. По-друге, кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, будь-якої миті відмовитися відповідати на запитання, а також їй слід негайно повідомити про ці права.

З огляду на вищевказане слід розуміти, що отримання по­казань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права призводить до визнання доказів недопустимими (п. 4 ч. 2 ст. 87 КПК України). Крім цього, під час допиту особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, які мо­жуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення (ч. 8 ст. 224 КПК України).

Безпосередньою гарантією дотримання засади свободи від самовикриття та права не свідчити проти близьких роди­чів чи членів сім'ї є положення ч. 2 ст. 385 КК України, які прямо вказують на те, що особа не підлягає кримінальній від­повідальності за відмову давати показання під час прова­дження досудового розслідування або в суді щодо себе, а та­кож членів її сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Отже, свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї є також запорукою до­тримання і іншої засади кримінального провадження - пре­зумпції невинуватості особи. У зв'язку з цим тягар доведення вини покладається виключно на сторону обвинувачення.

21.