ЗАСАДА ЗАБОРОНИ ДВІЧІ ПРИТЯГАТИ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ТЕ САМЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Загальновизнаний принцип «non bis in idem» - двічі за те ж саме не карають - зведено світовою спільнотою до стандарту, що міститься у багатьох документах, зокрема у п. 7 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права: «ніхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який він уже був остаточно засуджений або виправданий

Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях відповідно до закону», п.

2 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини: «особу не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією тієї самої держави за правопорушення, за яке її вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави» та ст. 50 Хартії основних прав Європейського Союзу: «жодна особа не може бути повторно судима або покарана в кримінальному порядку за злочин, у вчиненні якого вона вже була виправдана чи засуджена на території Європейського Союзу».

Вищевказані стандарти знайшли своє безпосереднє втілення і в положеннях ст. 61 Конституції України, згідно з якими «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».

Заборона двічі притягати до кримінальної відповідальності за те саме правопорушення є однією із загальних засад кримінального провадження, зміст якої полягає у тому, що ніхто не може бути двічі обвинуваченим або покараним за кримінальне правопорушення, за яким він був виправданий або засуджений на підставі вироку суду, що набрав законної сили (ч. 1 ст. 19 КПК України).

Крім цього, кримінальне провадження підлягає негайному закриттю, якщо стане відомо, що по тому самому обвинуваченню існує вирок суду, який набрав законної сили (ч.

2 ст. 19 КПК України). На виконання реалізації цих положень законодавець у п. 6 ч. 1. ст. 284 КПК України передбачив підставу для закриття прокурором кримінального провадження на стадії досудового розслідування в тому разі, якщо існує вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження за тим самим обвинуваченням. Якщо зазначені обставини виявляються під час судового розгляду, суд зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок (ч. 7 ст. 284 КПК України).

Втім, положення п. 2 ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав та основних свобод людини не перешкоджають

повторному розгляду справи відповідно до закону і кримінально-процесуальними нормами відповідної держави у разі, якщо є відомості про нові або нововиявлені факти чи суттєві недоліки у попередньому судовому розгляді, що вплинули на результат розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 27 травня 2007 р. у справі «Радчиков проти Російської Федерації»). Отже, якщо у вчиненні кримінального правопорушення брали участь інші особи, які не були притягнуті до кримінальної відповідальності, то наявність вироку щодо цього правопорушення не є перешкодою для притягнення співучасників до кримінальної відповідальності. Крім цього, якщо буде встановлено, що засуджений вчинив і інше кримінальне правопорушення, то це буде підставою для оголошення останньому підозри у вчиненні такого.

17.

<< | >>

↑

Источник: Кримінальний процес України: у питаннях і відповідях : навч. посіб. / авт. кол. ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, доц. Т. Г. Фоміної. - Харків : ХНУВС,2021. - 300 с.. 2021

Еще по теме ЗАСАДА ЗАБОРОНИ ДВІЧІ ПРИТЯГАТИ ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ТЕ САМЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ:

- Доказывание в уголовном процессе - Кримінальний процес України - Уголовный процесс РФ -