ЗАСАДА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ
Право на захист належить до загальновизнаних принципів міжнародного права і безпосередньо розглядається як одна з найважливіших умов забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Зокрема, у п. «Ь» ч. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права наголошується на тому, що під час розгляду будь-якого висунутого кримінального обвинувачення кожному надається право мати достатні час та можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним ним самим захисником.Положення ст. 59 Конституції України гарантують кожному право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Особливої актуальності зазначені конституційні приписи набувають у кримінальному провадженні. Насамперед це пов'язано з тим, що саме у сфері кримінального судочинства найчастіше обмежуються права та свободи громадян.
Сутність цієї засади полягає в тому, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий чи засуджений мають право на захист, яке полягає у наданні їм можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення,
Кримінальний процес України:у питаннях і відповідях право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші передбачені КПК України процесуальні права (ст. 20 КПК України). Право на захист має також особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру чи примусових заходів виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.
Для належної реалізації цієї засади кримінального провадження слідчий, прокурор, слідчий суддя зобов’язані роз’яснити підозрюваному чи обвинуваченому його право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.
Отже, вищевказані учасники кримінального провадження можуть реалізовувати це право самостійно, а також користуватися, зокрема безоплатно, допомогою захисника, наділеного достатніми правами для обстоювання прав, свобод та законних інтересів особи, яку він захищає (ст. 45-54 КПК України).Важливе значення для здійснення права на захист має побачення підозрюваного, обвинуваченого із захисником до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування. До того ж суттєвою складовою права на захист у кримінальному провадженні є створення умов для вільного вибору захисника.
В окремих випадках закон передбачає обов’язкову участь захисника. Так, згідно з ч. 1 ст. 52 КПК України у кримінальному провадженні участь захисника є обов’язковою щодо особливо тяжких злочинів. У такому разі участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. Окрім цього, обов’язкова участь захисника забезпечується у випадках, передбачених ч. 2 ст. 52 КПК України, наприклад щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження; щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування.
18.