§ 3. РОМАНО-ГЕРМАНСЬКА ПРАВОВА СІМ'Я, ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ
Романо-германську правову сім'ю утворюють правові системи країн, у яких право і все, що з ним пов'язане, склалося на основі римського права.
У рамках цієї правової сім'ї на першому плані — правові норми, котрі визнаються як норми поведінки, що відповідають вимогам моралі й справедливості.
Визначити, якими повинні бути ці норми, — основне завдання законодавця й юриспруденції як науки.Основна ланка (джерело) цієї правової сім'ї— нормативно-правовий акт та його норми.
Виникла і склалася романо-германська правова сім'я в континентальній Європі на основі теоретичних доктрин, розроблених у французьких і німецьких університетах у XII—XVII століттях. її основою було римське право (право стародавнього Риму), зокрема Юстиніана.
Внаслідок колонізації, а також засвоєння європейської культурної і науковогеоретичної спадщини, принципи ромапо-германської правової сім'ї набули поширення в багатьох країнах світу.
Структура романо-германської правової сім 7. Вона вмішує два елементи: публічне право і приватне право.
Публічне право — сукупність правових норм (державних, адміністративних, кримінальних, процесуальних та ін.), які регулюють відносини у сфері загальнодержавного, сукупного (публічного) інтересу громадян держави.
Приватне право — сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері приватного інтересу (особистого життя), до яких належать майнові, шлюбносімейні, відносини з приводу власності тощо.
Первинною клітинкою права є правова норма. У всіх країнах, що їх відносять до романо-германської правової сім'ї, правову норму розуміють, оцінюють та аналізують однаково. її розуміють як правило поведінки загального характеру. Конкретні казуси використовують лише для роз'яснення правових норм. Завдання юристів полягає в тому, щоб з безмірної кількості казусів сформулювати норму, а вже потім — принцип і дати практикам загальну модель для прийняття рішення у конкретних справах.
Джерела романо-германської сім 7 права.
До них належать:
I. Закони:
1) конституційні й звичайні;
2) міжнародні договори;
3) кодекси;
4) регламенти і декрети;
5) адміністративні циркуляри.
II. Звичаї.
НІ. Судова й адміністративна практика.
IV. Доктрина.
V.
Загальні принципи.