§ 4. Фінансове право в системі права
Рух коштів регулюється комплексом правових галузей, що входять до системи права. Природно, що кожна галузь визначає свій аспект регулювання, відмежовуючи групу однорідних відносин, до яких застосовується специфічний галузевий метод регулювання.
Фінансове право, беручи участь у цьому регулюванні, згідно зі своїм предметом і методом не виключає встановлення стійких зв’язків з іншими галузями права, які у тому чи іншому ступені стосуються об’єкта фінансово-правового регулювання. Явище, що потребує всебічного правового регулювання, передбачає сполучення двох суперечливих процесів. З одного боку, необхідно розкласти це явище на складові, які і повинні знаходитись у сфері уваги окремих галузей права, що регулюють конкретну сторону проблеми своїми специфічними методами. З другого боку, важливо об’єднати окремі режими правового регулювання в єдиний процес, визначити і погодити межі зіткнення окремих галузей. Наприклад, факт одержання заробітної плати фізичною особою передбачає виникнення чи реалізацію трудових правовідносин, податкових (пов’язаних зі сплатою прибуткового податку), цивільних (наприклад, при погашенні кредитів чи відсотків на них безпосередньо із зарплати) тощо. Саме тому дуже важливо визначити місце фінансового права в системі права.Регулювання відносин, пов’язаних з рухом публічних грошових фондів, передбачає певний фінансово-правовий аспект цього процесу. Він визначається низкою обставин[IX]:
- фінансово-правові відносини спрямовані на мобілізацію публічних грошових фондів;
- зібрані кошти спрямовуються на забезпечення функцій і завдань держави, органів місцевого самоврядування;
- йдеться про визначеність умов виникнення, зміни та припинення грошових відносин;
- обумовлюється функціями державних органів у сфері фінансової діяльності.
Особливості, своєрідність та зміст фінансового права найповніше розкриваються при зіставленні і відмежуванні його від інших галузей права.
Фінансові правовідносини, що передбачають як обов’язкового суб’єкта державу, пов’язані з багатьма сторонами її функціонування. Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей та інститутів, відіграє таку саму роль і щодо фінансового права. Так, Конституція України встановлює пріоритет міжнародних договорів над нормами національного законодавства. Принципове значення для формування і функціонування всієї системи фінансового законодавства має також норма Конституції, відповідно до якої закони та інші правові акти не повинні суперечити Конституції. Крім того, деякі норми конституційного права одночасно містять основні засади фінансового права. Так, ст. 67 Конституції України містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний сплачувати законно встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необгрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотної сили.Взаємодія фінансового права й адміністративного права виявляється у встановленні відповідальності за порушення фінансового законодавства. Охоронна функція фінансового права зумовлена тим, що адміністративна відповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад, відповідальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адміністративних санкцій. При цьому застосування адміністративних санкцій за фінансові правопорушення також неможливе без використання категорій фінансового права.
Особливий інтерес становлять співвідношення фінансового і цивільного права. Хоча фінансове право є публічною галуззю, між ним і цивільним правом існує найтісніший зв’язок. Фінансове і цивільне право пов’язані настільки тісно, що дають підстави одним дослідникам бачити у фінансовому праві додаток до цивільного права, а іншим - ствер- 36 джувати, що цивільне право повинне бути підпорядковане фінансовому праву.
Однак подібне тлумачення взаємозв’язку фінансового і цивільного права здатне лише відвести від сутності справи. Фінансове право охоплює регулювання господарських процесів, як і цивільне, але в зовсім інших аспектах, іншими методами. Такі категорії цивільного права, як дохід, майно, споживання (витрата), видатки та ін., використовуються у фінансовому праві, де вони формуються та інституціоналізуються.До майнових відносин, які засновані на адміністративному чи іншому владному підпорядкуванні однієї сторони іншій, у тому числі до фінансових і адміністративних відносин, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не передбачено законодавством. Таким чином, за загальним правилом норми цивільного права не застосовуються до бюджетних, податкових відносин. Таке розмежування є надзвичайно важливим, оскільки фінансові відносини також тісно пов’язані з майном. Однак не слід забувати і про можливі винятки, коли ті чи інші положення цивільного законодавства застосовуються у сфері фінансового регулювання.
Саме цивільне право регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів. Після одержання таких результатів вступає в дію фінансове право, яке визначає розміри і порядок сплати відповідних платежів, санкції за ухиляння від сплати податків, зборів тощо. Таким чином, фінансове право нібито підключається до відносин, що регулюються цивільним правом. У багатьох випадках фінансове право прямо посилається на цивільно-правові інститути (власність, відкриття спадщини, дарування) та поняття (договір купівлі-продажу, передавання права власності).
Низка комплексних категорій характерна для фінансового і трудового права. Наприклад, особливості оподаткування пенсій чи дія специфічного механізму відрахувань до Пенсійного фонду України дуже схожі з податковими важелями, хоча і визначаються предметом трудового права.
Зв’язок фінансового і кримінального права має подвійну природу. З одного боку, деякі норми кримінального права спрямовані на захист об’єктів, що є об’єктами фінансово-правового регулювання, а з другого - кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій фінансового права та норм фінансового законодавства.
Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють фінансову діяльність. Так, договори (конвенції, угоди) про усунення подвійного оподаткування пов’язують Україну з багатьма державами (Великою Британією, Польщею та ін.). Особливістю подібних зв’язків фінансового і міжнародного права є вища юридична чинність міжнародних договорів порівняно із вітчизняними законами.