Поняття та місце європейського права з охорони навколишнього середовища у системі європейського права

Європейське право виникло внаслідок активного розвитку інтеграційних процесів на європейському континенті, які зумовили до створення Європейського Союзу — потужного об’єднання дер- жав-членів, що не має аналогів у світі.

Європейське право має особливі джерела права, процес нормотворчості й застосування, інсти- туційний механізм і механізм контролю за дотриманням норм.

Незважаючи на наявність рис як національного права, так і міжнародного, європейське право є особливою самостійною системою права.

Враховуючи високий рівень динаміки європейського права, в його межах можна виокремити низку галузей, які активно розвиваються: інституціональне право, економічне і торговельне право, митне право, податкове право, право навколишнього середовища тощо¹.

У межах системи європейського права сформувалась стала, цілісна сукупність норм у сфері охорони навколишнього середовища — «європейське право з охорони навколишнього середовища».

Під європейським правом з охорони навколишнього середовища слід розуміти сукупність норм і принципів європейського права, що регулюють відносини між його суб’єктами з питань, які стосуються навколишнього середовища.

Правове регулювання питань, що стосується навколишнього середовища, у державах-членах здійснюється за допомогою норм національного, європейського та міжнародного права.

Від початку створення, із 1951-го і до 1972 року Європейська спільнота не мала жодної компетенції у сфері навколишнього середовища. Проводилися лише окремі заходи, існували окремі норми.

Стокгольмська конференція ООН 1972 року справила неабиякий вплив на розвиток екологічного права Співтовариства. У жовтні 1972 року держави-члени ЄЕС приймають Декларацію щодо програми дій із охорони навколишнього середовища, а на початку 1973 року ухвалено Першу програму дій із охорони навколишнього середовища (на 1973— 1976 року).

ЇЇ можна вважати першим офіційним документом, в якому були сформульовані принципи європейської політики у сфері охорони навколишнього середовища. Друга програма дій Європейського Співтовариства, мала назву «Продовження та імплементація політики Європейського Співтовариства і програма дій з охороною навколишнього середовища». Третю програму дій Європейського Співтовариства «Продовження та імплементація політики Європейського Співтовариства і програма дій з охорони навколишнього середовища» (1982—1986 року), було ухвалено 7 лютого 1983 року. Четверту програму дії з охорони навколишнього середовища (1987—1999 року) ухвалено 19 жовтня 1987 року. В ній проаналізовано питання щодо забезпечення широкого доступу громадськості до екологічної інформації; розвитку екологічної освіти; охорони особливих та урбанізованих територій. П’ята програма дістала спеціальну назву «До сталості» (1993—2000 роки). Особливу увагу в ній приділено таким сферам дій: стале управління природними ресурсами; зменшення споживання невідновлюваної енергії; поліпшення громадського здоров’я і безпеки тощо. Шоста програма дій Співтовариства — важливий документ у сфері навколишнього середовища на європейському континенті на найближчі 10 років. Програма визначає ключові екологічні завдання у таких сферах, як зміна клімату; природа і біологічне розмаїття; природні ресурси і доходи.

15.4.

<< | >>

↑

Источник: Мачуська І.Б.. Екологічне право : Навч. посіб. / І. Б. Мачуська. — К. : КНЕУ,2009. — 301, [31] с.. 2009

Еще по теме Поняття та місце європейського права з охорони навколишнього середовища у системі європейського права:

- Екологічне право України - Экологическое право Казахстана - Экологическое право Республики Беларусь - Экологическое право России -