§ 3. Види та особливості податково-правових норм

Вихідними елементами, які формують податкове право, є податково-правові норми - правила, прийоми поведінки, які станов­лять зміст податкового права.

Норми податкового права є фінансово-правовими за приро­дою.

Для податково-правових норм характерні загальні риси, які визначають норму права:

• загальнообов’язковий характер;

• формальна визначеність;

• встановлення та охорона компетентними органами держави.

Особливості податкових норм як підвиду фінансових виявляються у:

1) змісті - вони дійсно регулюють правила поведінки, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, але діяльності специфічної - з приводу встановлення, зміни та відміни податків і надходжень за їх рахунок доходів до бюджетів; визначають права і обов’язки учасників відносин, передбачають відповідальність за невиконання вимог закону у цій сфері;

2) характері припису - якщо фінансові норми мають пере­важно імперативний характер, то податкові - виключно наказовий характер;

3) засобах відповідальності, які охоплюють практично увесь спектр існуючих видів - кримінальну, адміністративну, фінансову відповідальність;

4) способах захисту прав учасників відносин, що випливають з певної нерівності суб’єктів, яка реалізується через механізм податкової відповідальності, що характеризується презумпцією винності платника податку.

Таким чином, податково-правові норми - загальнообов’яз­кові формально визначені правила поведінки, встановлені компетентними органами держави, що регулюють відносини щодо встановлення, зміни, скасування обов’язкових платежів податкового характеру (податків, зборів, плати, внесків), їх справляння та/або стягнення, здійснення податкового контролю та притягнення до юридичної відповідальності за порушення норм податкового законодавства, належна реалізація яких забезпечена державним примусом.

Податковий примус у своїх працях розглядав М. Кучерявенко. Він виділив певні особливості примусу як спрямованої діяльності, пов’язаної з виконанням податкового зобов’язання, забезпеченням надходжень до бюджетів усіх рівнів. Податковий примус здійс­нюється спеціально створеними органами держави (податковими інспекціями, адміністраціями, податковою міліцією) і регулюється податково-правовими нормами, він спрямований на реалізацію їх у межах правопорядку, що забезпечує виконання податкового зобов’язання^[8]. Але податкові правовідносини мають певну особли­вість: вони виконуються за принципом самостійного обчислення та перерахування податків, зборів, обов’язкових платежів до відповідних бюджетів, і лише в разі порушення законодавчих вимог щодо своєчасного обчислення та сплати податків у повному обсязі застосовується державний примус.

Ю. Крохіна підкреслює, що податковим правовідносинам спочатку був властивий конформізм - необхідність для суб’єктів дотримуватися приписів законодавства, а не права вибору. Владне підпорядкування є основою податкових відносин і виявляється не тільки як реально застосовані примусові заходи, а і як потенційна можливість державного примусу. Проте вона підкреслює, що позитивні податкові відносини, в яких платник податків не вступає в конфлікт з нормами права, також підпорядковані методу владних приписів. Але, на думку Ю. Крохіної, у податкових відносинах найяскравіше метод владних приписів виявляється в застосуванні податковими органами адміністративного порядку накладення санкцій. У цій ситуації ознака владності полягає в можливості, наданій тільки одній стороні - податковим органам, самостійно, не застосовуючи судової процедури, відновлювати порушені фіскальні права та інтереси держави, а також домагатися виконання іншою стороною - платником податків - покладених обов’язків^[9]. Але на сьогодні в разі наявності у платника податку податкового боргу нормами ПК України для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, які знаходяться в банку, передбачено подачу позову до суду.

Але вважаємо, що податковий примус здійснюється не тільки податковими інспекціями, адміністраціями та податковою міліцією. Адже в разі порушення податкового законодавства у вигляді ухилення від сплати податків, зборів та обов’язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, порушник може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, в резуль­таті чого подальша реалізація податкового зобов’язання реалізується органами прокуратури та судовими органами.

Отже, відповідно до податкових норм (тобто правил, що регулюють порядок встановлення, зміни й скасування податкових платежів) складаються податкові правовідносини.

Традиційною є класифікація податкових норм. Їх види роз­різняють:

1. За способами впливу на учасників правовідносин:

• зобов’язуючі - встановлюють у категоричній формі обов’я­зок здійснювати певні активні дії;

• забороняючі - встановлюють у категоричній формі обов’я­зок не здійснювати заборонених дій, що порушують порядок, за­кріплений податковими нормативними актами;

• уповноважуючі - надають учасникам правовідносин право здійснювати певні позитивні дії в межах розпоряджень, які містяться в податкових нормах.

2. За змістом:

• матеріальні;

• процесуальні.

Структура податково-правової норми відображає її внутріш­ній склад та елементи і складається з таких частин:

1) гіпотеза - визначає умови дії податкової норми;

2) диспозиція - вказує якою повинна бути поведінка суб’єктів правовідносин, зміст їх прав та обов’язків при настанні обставин, визначених гіпотезою;

3) санкція - вказує на негативні наслідки невиконання вимог диспозиції норми.

Податкові санкції характеризуються низкою особливостей:

• реалізація примусового впливу на правопорушника здійс­нюється через вплив на його грошові кошти;

• грошові кошти платника, які стягуються з нього у вигляді податкових санкцій, надходять до бюджетів або цільових фондів в першочерговому і безспірному порядку;

• на відміну від адміністративної санкції, податкова передба­чає вплив як на фізичних, так і на юридичних осіб;

• як і фінансові санкції в цілому, податкові передбачають поєднання правовідновлюючих і штрафних елементів;

• передбачено іноді застосування покарання незалежно від характеру вини платника.

Відповідно до податкових норм виникають і реалізуються податкові правовідносини, які стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних і фізичних осіб - платників), між якими формується певна підпорядкованість, що пояснюється імперативним характером подат­кової норми, є категоричними, суворо зобов’язальними приписами.