§ 1. Поняття та ознаКи цивільних процесуальних правовідносин
Під час розгляду цивільної справи наділені суб\'єктивним правом особи вступають у правовідносини. Закріплені у законі норми таким чином отримують свою реалізацію в житті.
Розгляд будь-якої справи в суді має відбуватися у точній відповідності до закону.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси лише у спосіб, визначений законами України.У загальному розумінні цивільні процесуальні відносини - це суспільні відносини, які врегульовані нормами цивільного процесуального права. Але такий підхід до їх визначення є неповним, оскільки не відбиває специфічної характеристики цивільних процесуальних відносин. Адже вони є правовідносинами, що виникають в конкретній галузі і між конкретними учасниками. Цивільні процесуальні правовідносини виникають лише на підставі норм права між конкретними персоніфікованими особами (судом, сторонами, третіми особами та ін.).
Слід погодитися з думкою, що під час розгляду та вирішення цивільної справи виникає низка правовідносин, які є взаємопов\'язаними, взаємообумовленими між собою: «суд - позивач», «суд - відповідач», «суд - третя особа» тощо1. За змістом вони є самостійними: кожному правовідношенню притаманний комплекс прав і обов\'язків, специфічний склад суб\'єктів, підстави і момент їх виникнення та припинення. В сукупності такі окремі правовідношення складають єдину систему цивільних процесуальних правовідносин, що розвивається під час руху цивільної справи від відкриття у ній провадження до ухвалення рішення, а то - й до перегляду судових рішень.
Особливою ознакою цивільних процесуальних відносин є також те, що їх обоє \'язковим учасником є суд. На відміну від інших
Див.: Штефан М. Й. Цивільний процес: Підручник.- Вид. друге, пере-роб. та доп.- К.: Ін Юре, 2001.- С. 67.
ЗО
учасників процесу, суд, як відомо, є органом державної влади і здійснює діяльність від її імені.
Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя, у цьому випадку в формі цивільного судочинства. Оскільки для інших учасників процесу такий правовий статус не є характерним, то відносини між ними і судом як органом державної влади ще називають відносинами субординації.Порівнюючи цивільні процесуальні правовідносини з іншими правовідносинами, потрібно звернути увагу на те, що вони мають відносний, а не абсолютний характер. Так, у абсолютних правовідносинах власності власнику як правомочному суб\'єкту (фізичній особі, юридичній особі, державі) протистоїть необмежена кількість зобов\'язаних суб\'єктів. Усі оточуючі власника особи повинні рахуватися з належними йому правами і не \'чинити дій, які б порушували його право власності. Таких учасників відносин, які протистоять власнику (перебувають з ним у відносинах) може бути безліч, про окремих із них він може взагалі не знати. У цивільних процесуальних правовідносинах конкретно відомий суб\'єктний склад учасників правовідносин до того ж з чітким визначенням правового статусу кожного з них.
Серед специфічних ознак, які притаманні цивільним процесуальним правовідносинам і виділяють їх серед інших відносин, необхідно назвати і таку, що вони виявляються у спеціальній, встановленій законом цивільній процесуальній формі. При звернені особи до суду послідовно здійснюються відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд тощо.
Отже, цивільні процесуальні правовідносини - це система врегульованих нормами цивільного процесуального права, індивідуалізованих суспільних зв\'язків між судом, який здійснює судочинство, та іншими учасниками процесу з приводу розгляду та вирішення цивільної справи.