Стаття 71. Міжнародні договори України у сфері запобігання і протидії корупції

1. У разі, якщо міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством про запобігання і протидію корупції, застосовуються правила міжнародних договорів.

1. Положення ч. 1 ст. 71 Закону відповідає ст. 9 Конституції України і ст. 19 Закону «Про міжнародні договори України», згідно з якою, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у законі України, то застосовуються правила міжнародного договору.

2. Міжнародні договори України, які набрали чинності, не лише сприяють розвитку міждержавного співробітництва у різних сферах суспільного життя та належному забезпеченню національних інтересів, здійсненню цілей, завдань і прин­ципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України, а й можуть завдяки своєму пріоритету над нормами відповідних законодавчих актів України змінювати регулювання правових відносин, установлених законодавством України.

Під час розгляду конкретної судової справи вирішення (подолання) колізії між нормою міжнародного договору України і нормою іншого законодавчого акта України належить до компетенції суду.

Під час розгляду справ, вирішуючи (долаючи) колізію між нормою міжнарод­ного договору, який набрав чинності для України не шляхом надання згоди ВР на його обов'язковість у формі ратифікації, і нормою іншого акта законодавства України, слід враховувати юридичну силу акта законодавства, яким було надано згоду на обов'язковість міжнародного договору України (наприклад, постанова КМ від 5 грудня 2007 р. №1389 «Про затвердження Договору між Кабінетом Мі­ністрів України та Урядом Латвійської Республіки про співробітництво в боротьбі з тероризмом, незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та організованою злочинністю»).

3. При розгляді справ суди повинні користуватися офіційно опублікованим тек­стом міжнародного договору України українською мовою, за умови його наявності.

Наприклад, Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка ратифікована із застереженням Законом від 10 листопада 1994 р. №240/94-ВР «Про ратифікацію Конвенції про правову до- помогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах», була вчинена лише російською мовою та офіційно опублікована в Україні також лише російською мовою.

За відсутності автентичного тексту договору українською мовою або о фіційного перекладу міжнародного договору українською мовою, необхідно використовувати автентичний текст договору іншою офіційною мовою, якою він був укладений.

4. Положеннями деяких договорів у межах РЄ передбачається можливість врегулювання питань їх застосування чи тлумачення в органах РЄ.

Зокрема, Європейський комітет із правового співробітництва РЄ може вирішу­вати, за домовленістю держав, спори щодо тлумачення чи застосування Цивільної конвенції про боротьбу з корупцією 1999 р. (ст. 21); Європейський комітет із про­блем злочинності РЄ уповноважений розглядати за домовленістю держав спори щодо тлумачення чи застосування Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом 1990 р. (ст. 42), а також сприяти дружньому врегулюванню будь-яких труднощів, які можуть виникнути у зв'язку із застосуванням Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 р. (ст. 23), Євро­пейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 р. (ст. 65), Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом 1977 р. (ст. 9), Європей­ської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р.

5. Норми міжнародних договорів, які визначають ознаки складу кримінально караного діяння, не можуть застосовуватись судами України безпосередньо, оскільки такими договорами прямо встановлюється обов'язок держави забезпечити виконан­ня передбачених договором обов'язків шляхом встановлення покарання за певні злочини внутрішнім (національним) законом (наприклад, Єдина конвенція про наркотичні засоби 1961 р., Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників 1979 р., Конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970 р., Кримінальна конвенція про боротьбу з корупцією (ETS 173) 1999 р.).

При здійсненні правосуддя суди повинні враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 3 КК законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нор­мах міжнародного права. При цьому підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, пе­редбаченого КК (ч. 1 ст. 2 КК); злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом (ч. 3 ст. 3 КК).

У зв'язку із цим міжнародно-правові норми, що передбачають ознаки складу злочину, мають застосовуватись судами України лише у тих випадках, коли нор­ми КК прямо встановлюють необхідність застосування міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана ВР (наприклад, статті 438-440 КК).