Стаття 5-1. Повноваження Президента України у сфері протидії торгівлі людьми

Президент України визначає центральний орган виконавчої влади, який є національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми. {Розділ II доповнено статтею 5-1 згідно із Законом N5459-VI( 5459-17) від 16.10.2012}

Стаття 5-1 «Повноваження Президента України у сфері протидії торгівлі людьми» була внесена в Закон України «про протидію торгівлі людьми 16 жовтня 2012 року.

Президент України підписав Указ № 164/2013 від 27 березня 2013 р. «Про внесення змін до Положення про Міністерство соціальної політики України»[1].

Відповідно до цього Указу, Мінсоцполітики України визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім’ї та з питань протидії торгівлі людьми.

До завдань Міністерства віднесено (підпункт 14, п. 3) формування та реалізація державної політики щодо протидії торгівлі людьми».

Крім того, Міністерство соціальної політики (відповідно до п. 4, підпункту 5), здійснює нормативно-правове регулювання у сферах забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків; попередження насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми.

Міністерство соціальної політики здійснює також міжнародне співробітництво, бере участь у підготовці міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладає міжнародні договори України, забезпечує виконання зобов’язань України за міжнародними договорами у сферах зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту населення, захисту прав дітей, трудових відносин, розвитку соціального діалогу, протидії торгівлі людьми, попередження насильства в сім’ї, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (підпункт 75, п. 4).

Крім того Міністерство виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних робіт та соціологічних досліджень з питань протидії торгівлі людьми, попередження насильства в сім’ї, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, захисту прав дітей (підпункт 77, п. 4)»

Зазначені зміни є без сумніву позитивними. Водночас, в них не відображена така функція Президента, як визначення центрального органу виконавчої влади, який є національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, як це сформульовано в статті 5-1 Закону України «про протидію торгівлі людьми». Замість визначення Національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми, Міністерство соціальної політики України визначено спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань протидії торгівлі людьми, що не є одним і тим самим.

У зв’язку з цим, можна вважати, що стаття 5-1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми» ще не знайшла свого відбиття у нормативно-правових актах. Для ліквідації цієї правової колізії необхідно внести додаткові зміни до Положення про Міністерство соціальної політики України, визнавши його не лише уповноваженим органом центральної виконавчої влади з питань протидії торгівлі людьми, але й національним координатором у цій сфері.

Також необхідно скасувати постанову Кабінету Міністрів України Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (від 18.01.2012 №29), як таку, що не відповідає законодавству України.