Стаття 39. Пріоритет інтересів
1. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, представляючи державу чи територіальну громаду, діють виключно в їх інтересах.
1. Серед осіб, перерахованих у п.
1 ч. 1 ст. 3 коментованого Закону, до тих, хто представляє територіальні громади, можуть бути віднесені депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, а також посадові особи місцевого самоврядування. Такий висновок випливає з положень чинного законодавства.Зокрема, депутат місцевої ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на встановлений строк. Депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування (ст. 2 Закону «Про статус депутата місцевої ради»).
До посадових осіб місцевого самоврядування належать відповідні працівники виконавчих органів місцевих рад, а також староста. Останній обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі (ст. 14-1 Закону «Про місцеве самоврядування»).
Територіальна громада села, селища, міста є первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень. Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати, відповідно, сільського, селищного, міського голову (ст. 6 Закону «Про місцеве самоврядування»).
Інших осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, слід визнавати такими, що представляють державу. Сказане стосується, зокрема, народного депутата, який відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у ВР (ч. 3 ст. 7 Закону «Про статус народного депутата»).
2. Ст. 39 Закону «Про запобігання корупції», проголошуючи пріоритет (тобто першість, перевагу) інтересів держави або територіальної громади при здійсненні відповідними особами покладених на них службових або представницьких повноважень, тим самим підкреслює, що основним змістом і сенсом діяльності таких осіб має бути не задоволення приватних чи корпоративних інтересів, а служіння заради спільного блага.
Це положення, зобов’язуючи бути максимально чесним щодо здійснення своїх службових або представницьких обов’язків, кореспондує такому принципу державної служби, як доброчесність, під якою р озуміється спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону «Про державну службу»)1. Вказаний принцип, реалізація якого покликана усунути наявність конфлікту інтересів (див. коментар до ст. 1 і розділу V Закону «Про запобігання корупції»), знаходить відображення і в Присязі, яку складає особа, призначена на посаду державної служби вперше, та Присязі, яку складає особа, яка вперше приймається на службу в органи місцевого самоврядування.