Стаття 35. Особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування

Натомість, якщо має місце участь депутата в підготовці і прийнятті індивіду­ально-правового акту стосовно орендної плати на майно, належне депутату або іншим особам, щодо яких у нього існує приватний інтерес, то необхідно діяти, виходячи з наявності конфлікту інтересів. Такий же висновок слід робити, зокрема, й у випадках, коли:

- депутат, який має відношення до юридичної особи приватного права (воло­діє корпоративними правами господарського товариства, перебуває на посаді у керівних органах товариства тощо), бере участь у підготовці і прийнятті рішення місцевої ради щодо цієї юридичної особи;

- депутат бере участь у підготовці і прийнятті рішення місцевої ради про оплату праці працівників апарату ради при тому, що його член сім’ї або близька особа є, наприклад, керуючим справами апарату місцевої ради, і його посадовий оклад «пакетом» голосується з іншими.

Депутати місцевих рад не лише здійснюють діяльність у формі участі в засіданнях місцевої ради, а й беруть участь у роботі постійних та інших комісій міської ради, робочих груп тощо. Оскільки Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» не містить спеціальних правил щодо врегулювання конфлікту інтересів при здійсненні депутатських повноважень у таких випадках, тут мають застосовуватися загальні правила, закріплені в ст. 28 і ч. 2 ст. 35 Закону «Про запобігання корупції».

Тому, наприклад, якщо депутат місцевої ради голосує на засіданні постійної депутатської комісії, членом якої він є, за питання свого близького родича і не по­відомляє про це (ні письмово, ні усно) голову та членів комісії до і під час голосу­вання, то така поведінка є неправомірною і повинна тягнути юридичну відповідаль­ність (див. пункти 4 і 5 коментарю до ст. 28 Закону).

На посадових осіб місцевого самоврядування, які не є сільським, селищним, міським головою, секретарем, депутатом відповідної місцевої ради, на час розгляду, підготовки та прийняття рішень відповідною радою також поширюються загальні вимоги врегулювання конфлікту інтересів, передбачені Законом «Про запобігання корупції». Щодо посадових осіб місцевого самоврядування, які одночасно є депу­татами відповідної ради, то, наприклад, при розгляді на засіданні ради питання про їхні особисті умови оплати праці вони мають конфлікт інтересів, а отже, зобов’язані діяти відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.

3. Щодо суддів КС відповідні особливості передбачені у ст. 60 Закону «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 р. Йдеться про те, що:

а) суддя КС не може брати участі у підготовці, розгляді та прийнятті рішень, виконувати інші повноваження у питаннях, щодо яких у нього наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів;

б) у разі наявності у судді КС реального чи потенційного конфлікту інтересів він повинен протягом одного робочого дня письмово поінформувати про це Суд та заявити самовідвід;

в) з цих самих підстав відвід судді КС можуть заявити особи, які є учасниками конституційного провадження.

Відвід (самовідвід) застосовується, зокрема, якщо: 1) суддя безпосередньо або опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; 2) суддя є членом сім’ї або близьким родичем осіб, які беруть участь у справі; 3) є інші обставини, що викликають сумнів в об’єктивності та неупередженості судді. Заява про відвід (самовідвід) подається у письмовій формі та розглядається КС у порядку, вста­новленому регламентом.

4. Щодо суддів згадані особливості передбачені у ст. 127 Конституції України, Законі «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р. і процесуальних кодексах, в яких передбачені підстави відводу (самовідводу) судді (залежно від виду провадження це КАС, ГПК, ЦПК і КПК¹). Порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (ст. 106 Закону «Про судоустрій та статус суддів»).

Суддя, зокрема, зобов’язаний: справедливо, безсторонньо та своєчасно роз­глядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у т. ч. виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укрі­плення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв’язків судді; виявляти повагу до учасників процесу; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у т. ч. таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; виконувати вимоги та дотри­муватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійс­нення правосуддя до ВРП і до Генерального прокурора упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання (ч. 7 ст. 56 Закону «Про судоустрій і статус суддів»)^{[299] [300].}

Цей Закон (частини 8 і 10 ст. 133) також встановлює, що Рада суддів України (далі - РСУ), зокрема: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів, Голови або членів ВККС, Голови ДСА чи його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуаль­ним законом). У разі виникнення у судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом), Голови чи члена ВККС, Голови ДСА, його заступника реального чи потенційного конфлікту інте­ресів вони зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту виникнення такого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це РСУ Ця вимога не стосується Голови і членів ВРП.

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за неповідомлення або несвоєчасне повідомлен­ня РСУ про реальний чи потенційний конфлікт інтересів судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом) (п. 7 ч. 1 ст. 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), а також до адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 172-7 КАП).

Рішенням РСУ від 4 лютого 2016 р. №2 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання, а Рішенням РСУ від 4 лютого 2016 р. №3 - Положення про Комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України¹.

До заходів самостійного врегулювання конфлікту інтересів РСУ відносить:

1) самовідвід в порядку, передбаченому процесуальним законодавством;

2) розкриття інформації про конфлікт інтересів, якщо після такого розкриття сторонами процесу або іншими зацікавленими особами йому не було заявлено відвід;

3) усунення від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реаль­ного чи потенційного конфлікту інтересів;

4) усунення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів РСУ;

5) подання заяви щодо перегляду обсягу службових повноважень особи, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, з метою виключення факторів, які спри­чинять конфлікт інтересів;

6) подання заяви про переведення особи на іншу посаду або в інший суд; по­дання заяви про звільнення особи;

7) подання добровільної декларації про приватні інтереси.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів здійснюється шляхом прийняття РСУ рішення щодо:

1) усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення, не пов’язаних зі здійсненням правосуддя, чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; ^[301]

2) усунення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів РСУ;

3) перегляду обсягу службових повноважень особи, не пов’язаних зі здійснен­ням правосуддя;

4) переведення особи на іншу посаду або в інший суд;

5) звільнення особи;

6) відкликання особи суб’єктом обрання (щодо членів ВККС).

РСУ в межах своєї компетенції може прийняти й інші рішення для врегулю­вання конфлікту інтересів.

РСУ, серед іншого, здійснює підготовку та поширення коментарів, рекомен­дацій, роз’яснень, консультативних висновків загального характеру стосовно застосування та тлумачення нормативно-правових актів щодо конфлікту інтересів. Так, рішеннями РСУ від 12 травня 2016 р. №36, від 4 листопада 2016 р. №77, від 8 червня 2017 р. №34 і від 7 вересня 2017 р. №46 було роз’яснено, що конфлікт інтересів не виникає у випадках:

- волевиявлення особи - учасника зборів з обрання суддів на адміністративні посади;

- подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею злочину за ст. 375 КК;

- наявності правовідносин між суддею та органами суддівського врядування (ВРП, ВККС, ДСА), якщо він розглядає справу про аналогічні правовідносини іншого судді з цими органами;

- наявності скарги щодо судді у провадженні ВРП, відкриття дисциплінарного провадження;

- видання головою суду наказів відносно себе про грошові виплати, право та розмір яких встановлені Законом «Про судоустрій і статус суддів», а також про відпустки відповідно до законодавства;

- наявності судового рішення, яке ухвалене судом (суддею, слідчим суддею) в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних чи інших питань у тій самій справі.

Наявність у працівника установи, підприємства, навчального закладу тощо статусу члена науково-консультативної ради відповідного суду не створює у суддів цього суду конфлікту інтересів у розгляді справ за участю установи, підприємства, навчального закладу тощо у зв’язку з відсутністю приватного інтересу.

Робота в одній судовій установі суддів та їхніх близьких осіб (голова суду - суддя, помічник, працівник апарату суду, суддя - суддя, помічник, працівник апарату суду) сама по собі не породжує конфлікт інтересів; для визначення наявності або відсут­ності конфлікту інтересів в умовах роботи в одній судовій установі суддів і їхніх близьких осіб слід виходити зі співвідношення посадових обов’язків вказаних осіб.

Питання конфлікту інтересів, визначені відповідним процесуальним законом, не потребують рішень РСУ Інакше кажучи, в разі виникнення конфлікту інтересів, який може бути врегульований в процесуальний спосіб (відвід, самовідвід), суддя врегульовує його самостійно без повідомлення про це РСУ Загалом підстави відводу (самовідводу) судді, визначені процесуальними кодексами, є такими:

- суддя брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як пред­ставник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;

- суддя прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

- суддя є членом сім’ї або близьким родичем сторони або інших осіб, які беруть участь у справі;

- наявні інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді¹. Крім цього, суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи, у разі скасування рішення, прийнятого за його участю, або у перегляді прийнятого за його участю рішення за нововідкритим обставинами. У таких випадках суддя не зобов’язаний повідомляти РСУ про конфлікт інтересів^{[302] [303].}

Наприклад, наявність у судді або членів його сім’ї будь-якої кількості акцій гос­подарського товариства, яке є одним з учасників судової справи, що знаходиться у провадженні судді, утворює конфлікт інтересів і потребує самостійного врегулю­вання шляхом повідомлення учасників судового засідання про наявність цих обста­вин та вирішення питання про відвід або самовідвід відповідно до процесуальних кодексів. За відсутності заявленого відводу конфлікт інтересів вважається врегульо­ваним^[304].

5. Частина 2 ст. 35 Закону «Про запобігання корупції» присвячена врегулюван­ню конфлікту інтересів, що наявний в особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо)^[305].

Встановлено, що такій особі, за загальним правилом (виняток передбачений в абз. 3 ч. 2 ст. 35 Закону), заборонено брати участь у прийнятті рішення колегіальним органом. Причому забороняється:

- цій особі брати участь не лише в голосуванні, а й в обговоренні (розгляді) питання;

- цій особі брати участь у підготовці документів для прийняття рішення коле­гіальним органом;

- враховувати особу при визначенні кількості членів, необхідних для правомоч­ності розгляду колегіальним органом відповідного питання¹.

Наприклад, член ВРП, за наявності конфлікту інтересів при розгляді цим коле­гіальним органом рекомендації ВККС про призначення судді на посаду, зобов'я­заний відмовитись від: виконання повноважень доповідача, складання висновку щодо можливості призначення судді на посаду; обговорення висновку на розгляді ВРП; участі у розгляді кандидатури на посаду судді; участі у голосуванні за рішення щодо кандидата на посаду судді на засіданні ВРП.

Або інший приклад. Жінка, будучи посадовою особою бюджетної установи, що здійснює закупівлю товарів за бюджетні кошти, є членом тендерного комітету. Під час проведення тендерних процедур надходить заявка від фірми, засновником якої є чоловік цієї жінки. Вже на стадії розгляду заявки дружина має усунутися від обго­ворення відповідних питань і не повинна брати участь у роботі комітету, який пра­цює над цією закупівлею. У такому разі усунення особи від роботи у колегіальному органі з приводу конкретної закупівлі обов'язкове, бо ч. 2 ст. 35 Закону не передба­чає застосовування інших способів врегулювання конфлікту інтересів^{[306] [307].}

Заява про конфлікт інтересів члена колегіального органу заноситься до прото­колу засідання цього органу. Про наявність конфлікту інтересів у вказаної особи може заявити будь-який інший член колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається.

Положення, закріплені в ч. 2 ст. 35 Закону «Про запобігання корупції», зна­ходять розвиток (конкретизацію) в інших нормативно-правових актах.

Зокрема, член ВККС не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин, член ВККС повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід чле­ну ВККС можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання (ст. 100 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Член Громадської ради доброчесності зобов'язаний відмовитися від участі у розгляді питання про надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у таких випадках: 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді; 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості (ч. 8 ст. 87 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Член ВРП зобов'язаний відмовитися від участі у розгляді питання, якщо: 1) він перебуває у родинних чи інших особистих стосунках із суддею, кандидатом на посаду судді чи прокурором, стосовно якого розглядається питання, а також особою, яка звернулася зі скаргою до ВРП; 2) він особисто, прямо чи побічно заінтересований у справі, яку розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів^[308] або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості (ч. 5 ст. 20 Закону «Про Вищу Раду правосуддя» від 21 грудня 2016 р.)¹.

Член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин, член ВРП повинен заявити самовідвід. За наявності вказаних обставин відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розгля­датиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, яка подала заяву, скаргу (ст. 33 Закону «Про Вищу Раду правосуддя»).

Член Комісії МФ з питань застосування санкцій за порушення вимог за­конодавства щодо запобігання та протидії відмиванню злочинних доходів, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - Комісія) зобов’язаний заявляти самовідвід чи підлягає відводу, якщо: 1) він є членом сім’ї або близькою особою особи, щодо якої вирішується питання застосування відповідних санкцій; 2) є інші обставини, які викликають сумнів в його об’єктивності. За наявності цих підстав, відвід члену Комісії заявляє голова або інший член Комісії. Відвід члену Комісії може заявити також особа, щодо якої розглядається справа, або будь-яка інша особа, якій стало відомо про участь у розгляді справи та прийнятті рішення члена Комісії, щодо якого виникає сумнів в його об’єктивності. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим Комісії у письмовій формі. Головуючий на засіданні зобов’язаний повідомити члена Комісії про його відвід. Рішення про відвід (самовідвід) члена Комісії приймаєть­ся більшістю присутніх на засіданні її членів, крім члена Комісії, стосовно якого вирішується питання щодо відводу (самовідводу). У разі прийняття рішення про відвід або задоволення заяви про самовідвід, розгляд справи та прийняття рішення здійснюються без участі члена Комісії, стосовно якого вирішено питання щодо відводу (самовідводу)^{[309] [310].}

Особи, які входять до складу контрольної групи РП, під час здійснення захо­дів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) зобов’язані заявляти про самовідвід від участі у здійсненні заходу державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) за наявності обставин, що вказують на потенційний конфлікт інтересів (п. 6 ч. 2 ст. 32 Закону «Про Рахункову палату» від 2 липня 2015 р.).

З різних причин рішення про задоволення самовідводу (відводу) колегіальним органом може бути й не ухвалене, що вказує на колізійність відповідних законо­давчих положень. У згаданих вище і подібних ситуаціях, безумовно, пріоритет повинна мати норма спеціального (антикорупційного) законодавчого акту - ч. 2 ст. 35 Закону «Про запобігання корупції», що забороняє особі, яка входить до складу колегіального органу та має конфлікт інтересів, брати участь у прийнятті цим органом відповідного рішення. Вказане положення Закону є імперативним, а його реалізація не повинна залежати від позиції, яку займе з питання про врегулювання конфлікту інтересів той чи інший колегіальний орган.

Водночас в абз. 3 ч. 2 ст. 35 коментованого Закону встановлено: якщо неучасть особи, в якої наявний конфлікт інтересів, призведе до втрати правомочності коле­гіального органу¹, то участь такої особи у прийнятті рішень має здійснюватися під зовнішнім контролем, про що відповідний колегіальний орган приймає рішення. У рішенні обирається конкретна передбачена Законом форма контролю та уповнова­жений на проведення контролю суб’єкт. Щодо здійснення зовнішнього контролю див. також коментар до ст. 33 Закону.

Незважаючи на стримуючий вплив зовнішнього контролю, за його допомогою неможливо повністю виключити негативний вплив особи, в якої наявний конфлікт інтересів, на інших членів колегіального органу та ухвалення рішення, несприят­ливого для держави, територіальної громади тощо^{[311] [312].}