Стаття 52-1. Особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб

1. Стосовно осіб, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких становить державну таємницю, зокрема, у військових формуваннях та державних органах, що здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну, розвідувальну діяльність, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад, заходи, передбачені розділом VII цього Закону, організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до зазначених органів (формувань), у порядку, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції за погодженням із зазначеними органами (формуваннями).

{Розділ VIIдоповнено статтею 52-1 згідно із Законом №597-VIIIвід 14.07.2015}

1. У ст. 52-1 Закону визначається перелік суб'єктів декларування, щодо яких здійснення заходів фінансового контролю, передбаченого розділом VII Закону, має свої особливості в силу специфіки їх діяльності, яка вимагає унеможливлення розкриття їх належності до відповідних органів (формувань). Зокрема, до таких суб'єктів декларування законодавець відносить осіб, зазначених у п. 1, підп. «а» п. 2 ч. ст. 3 Закону, які:

1) належать до кадрового складу розвідувальних органів України (претендують на зайняття таких посад). До кадрового складу розвідувальних органів України належать військовослужбовці і службовці, які за посадами, що вони займають у цих органах, підпорядкованих їм навчальних закладах та науково-дослідних установах, виконують функціональні обов'язки, безпосередньо пов'язані з розвідувальною діяльністю - діяльністю, яка здійснюється спеціальними засобами і методами з метою забезпечення визначених законом органів державної влади розвідувальною інформацією, сприяння реалізації та захисту національних інтересів, протидії за межами України зовнішнім загрозам національній безпеці України.

Перелік посад співробітників кадрового складу розвідувального органу ви­значається Положенням про відповідний розвідувальний орган (Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби зовнішньої розвідки України, затв. Указом Президента України від 17.07.2006 р. №619/2006, та ін.).

Зазначені співробітники для виконання своїх функціональних обов'язків можуть займати посади в органах державної влади, на підприємствах, в установах і органі­заціях будь-якої форми власності без розкриття їх належності до розвідувальних органів. Посадові особи зазначених органів державної влади, підприємств, установ і організацій несуть передбачену законом відповідальність за розголошення відомо­стей про належність цих співробітників до розвідувальних органів, якщо такі стали їм відомі в процесі роботи (ст. 17 Закону «Про розвідувальні органи України»).

Співробітники кадрового складу розвідувальних органів України під час вико­нання ними службових обов'язків перебувають під спеціальним захистом держави. Ніхто, крім органів державної влади та посадових осіб, які визначені Законом «Про розвідувальні органи України» (Президента України, у т.ч. через керовану ним РНБО, Рахункову палату, Генерального прокурора та ін.) не має права втручатися в їх службову діяльність (ч. 1 ст. 18 Закону «Про розвідувальні органи України»);

2) займають посади, перебування на яких становить державну таємницю, зокрема, у військових формуваннях та державних органах, що здійснюють опера- тивно-розшукову, контррозвідувальну, розвідувальну діяльність, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад.

Військове формування - це створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комп­лектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій (ст.

Державними органами (військовими формуваннями), що здійснюють опе­ративно-розшукову діяльність, є державні органи (військові формування), у складі яких діють підрозділи, уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Відповідно до ст. 5 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» до таких органів (формувань) відносяться: Національна поліція, ДБР, СБ, Служба зовнішньої розвідки України, ДПкС, УДО, органи доходів і зборів, органи і устано­ви виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, розвідувальний орган МО та НАБ.

Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвіду- вальноїдіяльності є СБ. Окремі контррозвідувальні заходи виключно в інтересах забезпечення охорони державного кордону України, посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, а також забезпечення безпеки своїх сил і засобів, інформаційних систем та оперативних обліків можуть проводити розвідувальні органи України, підрозділи забезпечення внутрішньої і власної безпеки ДПкС та УДО, яким законами «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про роз­відувальні органи України» надано право здійснювати оперативно-розшукову чи розвідувальну діяльність (ст. 5 Закону «Про контррозвідувальну діяльність»).

Відповідно до ст. 6 Закону «Про розвідувальні органи України» розвіду­вальними органами України, які здійснюють розвідувальну діяльність, є Служба зовнішньої розвідки України; розвідувальний орган МО (Головне управління розвідки МО); розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (розвідувальний орган Адміністрації ДПкС).

У ст. 4.1.3 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затв. наказом СБ від 12.08.2005 р. №440, до відомостей, що становлять державну таємницю, відносяться відомості про персональні переліки, посади, належність до підрозділів, домашні адреси особового складу (персоналу) СБ, органів внутрішніх справ, органів і підрозділів податкової міліції ДФС, УДО, персоналу ДКВС та ін., які здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну чи розвідувальну діяльність.

Рішення про необхідність засекречування конкретної інформації приймає державний експерт з питань таємниць відповідних державних органів (військових формувань).

2. Заходи фінансового контролю, передбачені розділом VII Закону, щодо зазна­чених осіб організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до зазначених органів (формувань), у порядку, що визначається НАЗК за погодженням із зазначеними органами (формуваннями)¹. ^[403]