Умови ефективності засобу захисту для окремих категорій справ

У прецедентній практиці Суду існують також і такі його рішення, в яких умови ефективності засобів захисту визнача­ються лише для окремих, своєрідних ситуацій захисту прав людини.

1. Альтернативні умови ефективності засобу захисту від порушення права на розумний строк провадження у справі (наявність хоча б одного з наступних засобів захисту: попе­реджувального, присікального (припиняючого), або віднов- лювального)

Аналізуючи можливі шляхи захисту таких прав, як пра­во на розумний строк судового розгляду, право на розумний строк виконання рішення, право на розумний строк досудо- вого слідства (кожне з яких випливає із ч.1 ст.6 Конвенції) Суд відзначав можливість існування рівноцінних альтерна­тивних засобів захисту, які будуть однаково адекватними, незважаючи на те, що належать до різних видів захисту пра­ва. Застосування хоча б одного з них дозволяє говорити про ефективність засобу захисту від такого порушення.

Досить часто Суд, розглядаючи питання про дотри­мання вимог ст.13 Конвенції стосовно наявності у розпо­рядженні особи ефективного засобу захисту від порушення права на розумний строк провадження у справі, гарантова­ного ст.6 Конвенції, відзначав, що в таких випадках особа повинна мати можливість отримати захист - або превентив­ний, або ж компенсаційний, звертаючись до судових чи ін­ших органів влади. В результаті використання таких засобів захисту вона має досягнути одного з результатів: або при­швидшити вирішення справи (тобто присікти порушення), або ж отримати адекватну компенсацію за затримку про­вадження, яка вже сталось (тобто поновити право). Якщо за допомогою використовуваного засобу захисту жодного з вказаних результатів досягти не вдається, тоді має місце порушення ст.13 Конвенції [269, п.159-160; 280, п.78-79; 346, п.49; 301, п.49; 268, п.61]. З такого ж самого тлума­чення ефективності засобу захисту, Суд почав виходити, за­стосовуючи й ст.35 Конвенції у даній категорії справ.

Однак слід зауважити, що у подальшому Суд часто роз­ширює такі альтернативи, вказуючи, що для справ про трива­лість провадження, засіб захисту буде вважатися ефективним якщо він відвертає порушення права, присікає його тривання у часі або ж забезпечує адекватне відшкодування за те пору­шення, яке вже настало [235, п.25; 299, п.28; 259, п.47; 308, п.98; 236, п.75; 292, п.36].

Отже, як бачимо, для певних випадків Суд вважає рівно­цінним будь-який із видів захисту, розглядаючи для одного порушення однаково адекватними, - а тому й ефективними, - попереджувальні, присікальні та поновлювальні засоби за­хисту.

2. Умова належного розслідування обставин вчинення злочину проти людини

Окремою умовою ефективності національного засобу правого захисту, яка стосується випадків вчинення злочинів проти особи (зокрема, вбивства, катування), є вимога ефек­тивного - тобто повного, швидкого та всебічного, - розсліду­вання кримінальної справи. Якщо національні органи не за­безпечують такого розслідування, то вважається, що особа не отримала ефективного захисту всередині держави. Це озна­чає, по-перше, що існують особливі обставини, які звільня­ють особу від обов’язку використовувати такі засоби захисту і скарга, спрямована нею безпосередньо до Суду, буде визна­на прийнятною. По-друге, на тих же підставах буде встанов­лено порушення права особи на ефективний юридичний за­сіб захисту, гарантованого ст.13 Конвенції.

Отож щодо цих ситуацій юридичний засіб захисту буде вважатися ефективним лише тоді, коли національні право­охоронні органи забезпечать повне, швидке та всебічне роз­слідування, яке призведе до виявлення і покарання винних, включаючи також можливість ефективного оскарження про­цедури розслідування [209, п.98; 343, п.53].

Таким чином, поняття ефективності юридичного засобу захисту права людини в інтерпретації Суду є доволі широ­ким і багатоаспектним, яке можна досліджувати в контексті дотримання умов такої ефективності. Суд встановив низку спеціальних нормативно-прецедентних умов ефективності засобу захисту, між якими існує взаємозв’язок та взаємоза­лежність. Більшість з них є умовами кумулятивними, оскіль­ки відсутність хоча б однієї з них означає, що аналізований засіб захисту не є ефективним. Серед останніх можна виді­лити такі: доступність; теоретична результативність (пер­спективність); адекватність; достатність; практичність; опе­ративність; незалежність та неупередженість національного органу при застосуванні засобу захисту.

Окрім кумулятивних умов, у практиці Суду відстежу- ються й умови ефективності засобу захисту для окремих ка­тегорій справ. До таких умов можна віднести альтернативні умови ефективності засобу захисту від порушення права на розумний строк провадження у справі, а також умову належ­ного розслідування обставин вчинення злочину проти люди­ни.

Знання всіх умов ефективності - як кумулятивних, так і окремих, - що використовуються Судом при визнанні певно­го засобу захисту ефективним, сприятиме правильному ро­зумінню тих гарантій захисту прав людини, які встановлено Конвенцією, а також приведенню у відповідність з ними на­ціональних засобів захисту в Україні. В контексті ж нашого дослідження значення системи спеціальних умов ефектив­ності юридичних засобів захисту полягає також у тому, що вона (система) може практично використовуватись для ви­значення ефективності юридичного засобу захисту у кон­кретній справі.

Зазначені висновки стосуються передовсім правової сис­теми України і мали б знайти своє застосування саме в межах України. Однак з огляду на здійснений широкий аналіз рішень Суду не тільки щодо України (цього виявилося б недостатньо для загальнотеоретичних висновків), але й щодо інших дер- жав-членів Ради Європи, вони мають значення по-суті для значної частини Європейського континенту. Адже саме на основі комплексного аналізу багаторазового послідовного застосування Судом статей 13 та 35 Конвенції щодо різних держав вдалося виявити основні спеціальні умови ефектив­ності національного юридичного засобу захисту, які (спеці­альні умови) мають забезпечуватись не тільки в Україні, але й в усіх інших державах, що ратифікували Конвенцію.

2.4.