Методика виявлення ефективності юридичного засобу: аналіз теоретичних розробок

Властивість юридичного засобу, яка відображається по­няттям ефективності, має виявлятись та вимірюватись за по­середництвом певної методики. Якою ж вона має бути?

Радянська доктрина, вивчаючи проблеми ефективності правового регулювання, зосереджувалась на виявленні зазви­чай загальносоціальної ефективності та, як видається, гіпербо­лізувала значення однієї з її складових - реальної ефективнос­ті.

Використовуючи згадану формулу ефективності (спів­відношення реального результату та цілі), радянські вчені приступили до статистичних вимірів власне показника ефек­тивності юридичної норми. А після встановлення показника ефективності - якщо він виявлявся незадовільним - пропо­нувалося приступити до висування та аналізу гіпотез про те, чому ця норма не є достатньо ефективною.

Втім, емпірична методика вимірювання показника ефек­тивності зазнала критики з боку деяких авторів з огляду, зо­крема, на такі аргументи:

1. Критерій оцінки ефективності - ціль норми - нерідко не фіксується у законодавстві, а виявити його надто складно. Якщо ж взяти до уваги те, що норми права майже завжди ви­користовуються не ізольовано, а в сукупності, то виділення цілей та встановлення їх співвідношення перетворюється в завдання, вирішити яке неможливо [181, с.207].

2. Не можна не враховувати того факту, що хоча ціль пра­вової норми має об’єктивну основу, її вибір все ж таки в зна­чній мірі має суб’єктивний характер [101, с.113].

3. Досліджуючи ефективність окремої норми, треба пам’я­тати, що „будь-яка правова норма функціонує не ізольовано, а в цілісній системі права, у взаємодії з іншими частинками цієї складної й динамічної системи” [405, с.57]. Тому ефективність конкретної норми виявити складно.

4. Складно зібрати й інформацію про реальні наслідки дії норми. Крім того, повний результат дії норми на момент до­слідження ніколи не буде відомий. Визначення ж тої часової межі, коли всі різноманітні наслідки дії норми в різних сферах суспільного життя, навіть після її скасування, себе вичерпа­ють, становить собою нездоланну проблему [444, с.35].

5. Проблема використання емпіричних методів при ви­явленні ефективності права ще більше ускладнюється, якщо згадати, що об’єктом правового впливу є не тільки суспільні відносини, але й виховання їх учасників, тобто сфера свідо­мості. Відкидання цієї другої частини впливу є половинча- тим підходом у методиці [405, с.54].

6. Відокремити ефективність впливу на соціальний ре­зультат саме правового фактора за допомогою соціологіч­них та математичних методів є надто складним завданням. Як відзначив Ф. Фаткуллін, сучасний стан розвитку науки не позволяє реально користуватися математичними моделями, оскільки поки що не розроблені ні надійні способи розмеж­ування результатів впливу на суспільні відносини різних, па­ралельно діючих, факторів (правових, політичних, мораль­них, психологічних і т.п.), ні шляхи визначення їх реального співвідношення, ні конкретні форми виразу таких різнопо- рядкових складних якісних станів у вигляді точних кількіс­них величин [405, с.57].

7. Сумніви у математичних та емпіричних методиках ви­явлення загальносоціальної ефективності правових норм ви­словлював й М. Шаргородський [425, с.68-69]. В. Лазарєв відзначав, що об’єктивна складність точного вимірювання результатів застосування права полягає в обмежених мож­ливостях переведення соціальних цінностей на математичну мову [114, с.107]. Високий ступінь складності соціальних сис­тем - писали інші автори - поки що не дозволяє застосувати повною мірою метод формалізації структури соціальних сис­тем і користуватися при цьому математичним апаратом [171, с.205].

Мабуть не можна ні занижувати, ні завищувати значення емпіричної методики виявлення показника загальносоціаль- ної ефективності, адже в багатьох випадках вона може бути використана. Однак труднощі її застосування виникають там, де складно сформулювати так звані операційні поняття, які б дозволили оперувати емпіричним матеріалом. Таких випадків у правовому регулюванні також досить багато, оскільки соці­альні явища, зазвичай, характеризуються якісними ознаками. Тому при використанні даної методики істотні застереження повинні з’являтись тоді, коли якісні ознаки вимірюються ви­ключно кількісними методами.

Відомо, що юридична наука для дослідження свого предмета передбачає певну методологію. Остання ж має ви­користовуватись із дотриманням певних правил, постулатів. Їх недотримання може негативно відбитись на результатах досліджень. Серед характерних методологічних порушень П. Рабінович, зокрема, виділяє: використання методів дослі­дження поза межами їх застосовуваності, тобто абсолюти­зація, гіперболізація їх евристичних можливостей, а також,,оприродничування’’ законів соціальних явищ [192, с.168].

Крім того, не слід забувати, що дана методика виявлен­ня ефективності правового регулювання дозволяє вивчати лише частину цього багатогранного явища, а саме: реальну ефективність як складову загально соціальної ефективнос­ті. Тим часом причина неефективності юридичного засобу може критися й у вадах прогнозованої ефективності.

Нарешті, навіть якщо дослідник, долаючи всі об’єктивні труднощі, пов’язані з таким вимірюванням, все ж таки вста­новить цей показник реальної ефективності, то не можна уникнути питання: а для чого потрібен такий точний резуль­тат? Адже неефективність якоїсь норми часто є очевидною. Більше того, нерідко очевидною є й причина такої неефек­тивності.

Видається, що, захопившись самим процесом розрахун­ку показника, деякі дослідники за горою математично-ста­тистичних формул часто забувають про кінцеву мету таких досліджень - виявити причини неефективності та запропо­нувати шляхи їх усунення. Чомусь абсолютизувалось твер­дження про те, що, не встановивши показника ефективності, не можна висувати гіпотези стосовно таких причин та пере­віряти ці гіпотези.

У той же час стверджувалось, що причини неефективнос­ті лежать виключно в площині недотримання умов ефектив­ності [445, с.197-198]. („Причини недостатньої ефективності правових норм, на наш погляд, у всіх випадках криються в недотриманні тих чи інших умов їх ефективної дії”, - писали відомі теоретики [361, с.72]).

Виникає питання: навіщо вимірювати точний числовий показник ефективності, якщо методами змістовного аналізу можна відстежити відповідність норми (чи іншого юридич­ного засобу) усім умовам ефективності? Особливо актуально звучить це питання у разі дослідження ефективності не за- гальносоціальної, а конкретно-ситуаційної.

2.2.2.