Функції грошей (функції: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження).
1. Центральною в системі грошових відносин є функція міри вартості . Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартостей товарів і послуг.
На основі міри вартості встановлюється ціна, що є грошовим вираженням вартості товарів. Ціна залежить від вартості товарів і від величини вартості самої грошової одиниці. Йдеться про обернено пропорційну залежність ціни та вартості грошової одиниці. Гроші реалізують функцію міри вартості через взаємодію з масштабом цін. Масштаб цін – це рахункова функція грошей, що відображає вартість товарної маси в грошових одиницях. З масштабом цін пов’язана девальвація (офіційне зниження курсу грошової одиниці відносно іншої валюти) і ревальвація (збільшення курсу) грошових одиниць.2. Функція обігу – особливий товар, який можна обміняти на будь-який інший товар, і навпаки. Кількість грошей, яка потрібна в обігу (М) визначається формулою:
М = 
, (1)
де рі – ціна і- го товару,qi – кількість і-го товару.
Кожна грошова одиниця під час обігу використовується не лише один раз. Тому суму цін товарів необхідно поділити на величину V – середню кількість оборотів кожної купюри:
М = 
. (2).
Кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів і послуг, що реалізуються, та обернено пропорційно швидкості обігу грошей.
2. Функція засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит, з відтермінуванням оплати. Засобом обігу виступають не самі гроші, а виражені в грошах зобов’язання. На використанні цієї функції базуються такі грошові платежі: платежі за безготівковими розрахунками підприємств, установ, організацій за товари і послуги; оплата праці; податки; видача та погашення банківських послуг; розрахунки, пов’язані зі страхуванням, адміністративно-судовими зобов’язаннями та інші.
3. Функція засобу нагромадження грошей обслуговує нагромадження вартості в розпорядженні юридичних і фізичних осіб під час розвитку товарного виробництва. Формування нагромаджень призводить до певних витрат для їх власників. У період інфляції готівковий обіг зростає до 30% і більше, а функція засобу нагромадження різко скорочується, бо це призводить до втрати від знецінення грошей. Відповідно до цього змінюється структура грошового обігу, який виконується різними функціями грошей.