Ефективність: загальносоціальна і конкретно- ситуаційна
Досліджуючи ефективність юридичного засобу захисту, можна, звичайно, використовувати конкретно-соціологічні (кількісно-емпіричні) методи, що були розроблені радянською доктриною ефективності правових норм.
Вони також ґрунтуватимуться на згаданій формулі: відношення результату до мети. В цьому контексті значний науковий інтерес становлять загальнотеоретичні розробки методики вимірювання ефективності юридичних гарантій законності [190; 185; 184]. Розподіляючи загалом такі гарантії на п’ять видів (гарантії а) попередження неправомірних дій, б) гарантії виявлення правопорушення, в) гарантії припинення (присікання) виявлених неправомірних дій, г) гарантії відновлення порушених прав, д) гарантії спеціальної та загальної превенції (норми юридичної відповідальності)), П. Рабінович запропонував, зокрема, конкретні формули розрахунку ефективності кожного з означених видів гарантій [187, с.80-109]. І оскільки юридичні засоби захисту прав людини декою мірою виконують функцію певних гарантій законності, остільки й методика вимірювання ефективності таких гарантій буде придатною для конкретно-соціологічних вимірювань ефективності юридичних засобів захисту.Однак слід пам’ятати, що, по-перше, така методика спрямована на виявлення реальної ефективності засобу захисту (яка, незважаючи на свою важливість, є все ж таки складовим компонентом загальної ефективності). По-друге, отримавши математично виражений показник, ми будемо знати лише загальносоціальну ефективність цього засобу захисту. На підставі проведених вимірювань вдасться встановити саме загальносоціальний ефект досліджуваного засобу захисту.
Так, наприклад, Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року передбачає засіб захисту на випадок заподіяння шкоди згаданими органами.
Якщо поділити загальну кількість випадків відшкодування заподіяної ними шкоди, на загальну кількість випадків заподіяння шкоди такими органами, то дістанемо показник реальної загальносоціальної ефективності засобу захисту, передбаченого зазначеним законом.У той же час може виявитись, що навіть при низькому показнику загальносоціальної ефективності засіб захисту може спрацювати в конкретному випадку, у конкретній справі і тим самим виявитись ефективним саме у ній. І навпаки, засіб захисту, який буде мати високий показник загальносо- ціальної ефективності, може у конкретній справі виявитись з певних причин неефективним. Скажімо, такий засіб захисту як оскарження в суді дій чи бездіяльності державної виконавчої служби у зв’язку із невиконанням рішення суду може мати, з огляду на загальні статистичні дані, високі показники загальносоціальної ефективності. Однак в якійсь конкретній справі він може виявитись неефективним - хоча б, наприклад, тому, що стягнення грошових коштів у цій справі мало здійснюватись з державної установи, для якої належних бюджетних асигнувань не передбачалось протягом декількох років. Тому якою б не була поведінка державного виконавця - чи то бездоганною, чи то не зовсім, - стає зрозумілим, що скарга на його дії не забезпечить захисту права; а тому саме у даній справі цей засіб захисту буде неефективним. Саме такою є ситуація в багатьох справах проти України, що були розглянуті та ще перебувають на розгляді у Суді. В таких випадках цей суд встановлює порушення права людини на ефективний засіб правового захисту [309].
Викладене дає підстави дійти висновку, що потрібно розрізняти загальносоціальну ефективність засобу захисту та ефективність засобу захисту в конкретній справі. Це різні поняття, різні характеристики ефективності засобу захисту. Стосовно кожного з цих двох різновидів ефективності розмежовуватимуться й відповідні цілі, як еталон їх оцінки, а саме: загальносоціальна спроможність захисту права (для першого випадку) та спроможність захистити право у конкретній справі (для другого випадку).
Обидва виділені різновиди ефективності мають вивчатися з урахуванням двох складових: ефективності прогнозованої (вона визначається якісними - діалектико- та формально- логічними методами змістовного аналізу) та ефективності реальної (вона вимірюється кількісними, конкретно-соціологічними, емпіричними методами).
2.2.