7.2. Умови і порядоН заочного розгляду справи

Проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі на­явності певних умов, передбачених ст. 224 ЦПК України. Законо­давець встановив, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло по­відомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на під­ставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи зі змісту наведеного положення, можна виділити такі умови проведення заочного розгляду.

1) неявка відповідача;

2) належне його повідомлення;

3) відсутність поважних причин неявки;

4) згода позивача на заочне провадження\'.

Перші три умови відносно позивача є об\'єктивними, оскільки від нього не залежать, а четверта - суб\'єктивною, адже вона обу­мовлюється його волею.

Неявка відповідача означає дійсне його не з\'явлення в судове засідання. У випадку, коли відповідач не з\'явився, однак завчасно заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності відпо­відно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України, справа не може розглядатися в порядку заочного провадження. При надходженні до суду такого клопотання відповідач вважається присутнім у залі судового за­сідання незалежно від причини неявки, тобто така ситуація є пра­вовою фікцією. Також не можна постановити заочне рішення у разі явки в судове засідання представника відповідача, через якого відповідач бере участь у справі (ч. 1 ст. 38 ЦПК України).

У справі, як відомо, може брати участь кілька співвідповідачів, тому виникає питання, як діяти, якщо в судове засідання з\'являться не всі відповідачі, чи можна постановити в такому випадку заочне рішення. Відповідь на це питання чітко сформульовано в ч. 2 ст. 225 ЦПК України, в якій вказано, що у разі участі у справі кількох від­повідачів заочний розгляд справи можливий у разі неявки в судове засідання всіх відповідачів.

1 Див.: Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи вирішення // Право України.- 2004.- № 5.- С. 95.

250

Див.: Луспеник Д. Заочне рішення: його цілі, процедура, проблеми та шляхи вирішення // Право України.- 2004.- № 5.- С. 95.

251роз\'єднати позови стосовно кожного з відповідачів (ч. 2 ст. 126 ЦПК України) і розглядати ці справи за різними процедурами від­повідно до норм процесуального законодавства.

Друга умова заочного розгляду справи - належне повідом­лення відповідача про час і місце судового розгляду, тобто йому було надіслано повістку про виклик або його повідомлено в ін­ший спосіб, про що в матеріалах справи наявні відповідні відо­мості. Якщо невідомо, чи був відповідач належним чином проін­формований про час і місце судового засідання, заочне рішення постановляти не можна.

Відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання може мати місце в двох випадках:

1) якщо відповідач завчасно не повідомив суд про причини своєї неявки;

2) якщо суд визнає неповажними причини неявки відповідача, про які він повідомив.

У випадку, коли відповідач повідомить суд про причини своєї неявки і суд визнає їх поважними, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 ЦПК України розгляд справи відкладається в межах строків, вста­новлених ст. 157 ЦПК України.

Ще однією умовою проведення заочного провадження є згода на це позивача. На перший погляд, така умова може здатися абсурдною, адже процедура заочного провадження прискорює розгляд справи і тим самим сприяє оперативнішому захисту прав та інтересів пози­вача, а заперечення проти неї призводить до відкладення розгляду справи, а отже, і до його затягування. Проте слід мати на увазі, що заочний розгляд надає відповідачу додаткові способи захисту, зок­рема він може подати заяву про відміну заочного рішення, що при­зведе до відновлення провадження у справі. Тому, даючи згоду на заочний розгляд справи, позивач повинен бути впевненим у правиль­ності своєї позиції, законності та обгрунтованості своїх вимог, а та­кож мати незаперечні докази, що їх підтверджують.

У разі неявки відповідача суддя повинен роз\'яснити позивачу його право вибору між звичайним і заочним провадженнями, а та­кож вказати на найбільш вагомі особливості та правові наслідки кожного з них. Суд не має права вимагати від позивача обґрунту­вання його рішення про порядок розгляду справи. Згода позивача на заочний розгляд справи має бути чітко виражена і зафіксована у журналі судового засідання та (або) в окремій заяві, що приєдну­ється до матеріалів цивільної справи.

252

Оскільки згода позивача є обов\'язковою умовою заочного роз­гляду справи, таке провадження не може відбуватися у випадку не­явки обох сторін. Однак, якщо відповідно до ч. 2 ст. 157 ЦПК Ук­раїни позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсут­ності, в якому висловив свою згоду на заочний розгляд справи, на наш погляд, суд може розглянути цивільну справу в такому порядку.

Якщо буде встановлена наявність всіх вищевикладених умов, суд постановляє ухвалу про заочний розгляд справи, яка не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Закон не висуває особливих вимог до такої ухвали, тому вона ви­носиться судом не виходячи до нарадчої кімнати, негайно оголо­шується і заноситься до журналу судового засідання.

Заочний розгляд справи проводиться за загальними правилами з винятками і доповненнями, встановленими гл. 8 розділу III ЦПК України.

Суд не може постановити заочне рішення, якщо позивач змі­нить предмет, підставу або розмір позовних вимог. В цьому разі судовий розгляд відкладається, про що повідомляється відповідач. Розглянути таку цивільну справу заочно можна лише у випадку неявки відповідача на новий судовий розгляд.

Винесення заочного рішення здійснюється на підставі доказів, наявних у справі.

Спрощена процедура заочного розгляду справи практично не впливає на форму та зміст заочного рішення. Воно повинно від­повідати вимогам, встановленим статтями 213 і 215 ЦПК України. Особливістю заочного рішення є те, що у ньому має бути зазначе­но строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Не пізніше п\'яти днів з дня проголошення заочного рішення його копія направляється рекомендованим листом із повідомленням від­повідачам, які не з\'явилися в судове засідання.

У статті 233 ЦПК України вказується, що заочне рішення наби­рає законної сили відповідно до загального порядку, встановлено­го ЦПК України (ст. 223).