7.1. Поняття і мета заочного розгляду справи

Явка на судове засідання за викликом суду є правом, а не обов\'язком для сторін цивільної справи, їх неявка, зазвичай, нега­тивно впливає на хід процесу, тому закон передбачає певні заходи, які б дозволяли розглядати справу і за відсутності хоча б однієї зі сторін.

У літературі заочний розгляд справи, або заочне провадження, інколи розглядається у загальному (широкому) і спеціальному (ву­зькому) аспектах\'.

Загальне розуміння цього поняття полягає в тому, що під ним

Див.: Гражданский процесе: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова .-М: Городец-издат, 2003.- С. 395.

249розглядають вирішення цивільної справи за відсутності принаймні однієї зі сторін. Наприклад, сторона може клопотати перед судом про розгляд справи без її присутності. Якщо суд вважатиме, що подальший розгляд справи можливий за наявних матеріалів і участь цієї сторони не є обов\'язковою, він може розглядати справу за її відсутності у загальному порядку. При цьому припускається, що така особа присутня в залі судового засідання.

У ЦПК України поняття заочного провадження застосовується у більш вузькому значенні. Під заочним розглядом справи (у спе­ціальному аспекті) слід розуміти спрощене провадження у справі, під час якого суд ухвалює рішення на підставі наявних доказів за згодою позивача і при відсутності відповідача, належним чином проінформованого про час і місце судового засідання, якщо від нього не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені відповідачем причини визнані неповажними.

Інститут заочного рішення (провадження) був і раніше відомий на терені України. Так, ще в 1864 р. його передбачав Статут цивіль­ного судочинства Російської імперії. Нині процедура заочного про­вадження відома не лише українському судочинству, зокрема вона встановлюється процесуальним законодавством Російської Федерації.

Заочний розгляд справи є специфічною процедурою розгляду справи в порядку позовного провадження. В його основу покладено презумпцію визнання відповідачем вимог позивача. Це вимагає особ­ливого правового регулювання, тому положення про заочний розгляд справи зосереджені в окремій главі ЦПК України (гл. 8 розділу III).

Метою встановлення інституту заочного розгляду справи є розширення засобів судового захисту прав, свобод та інтересів осіб, надання їм додаткового права діяти на власний розсуд (що відповідає принципу диспозитивності), а також усунення можли­вості несумлінного використання суб\'єктивних прав, встановлен­ня, в певному розумінні, відповідальності за зловживання ними.

При цьому процедура заочного розгляду справи не порушує конституційного принципу змагальності цивільного процесу, оскіль­ки його дотримання забезпечується повною інформованістю сто­рін про позицію кожного, судове засідання проводиться за загаль­ними правилами, у відповідача зберігається право на оскарження поставленого заочного рішення ще в суді першої інстанції1.