Особливості адміністративної відповідальності окремих осіб

Чинне адміністративне законодавство, насамперед КУпАП, пе­редбачає особливості адміністративної відповідальності окремих категорій осіб, тобто як фізичних, так і юридичних осіб. Це пов’язано як з їхніми особистісними характеристиками (напр., вік), так і з їхнім правовим статусом (військовослужбовець, військовозобов’язаний, резервіст, юридична особа тощо).

25.5.1. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх осіб

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальнос­ті підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністра­тивного проступку 16-річного віку. Особливість адміністративної відповідальності осіб від 16-ти до 18-ти років має прояв у тому, що:

1) за загальним правилом, до них застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП: а) зобов’язання публічно або в іншій фор­мі попросити вибачення у потерпілого; б) попередження; в) догана або сувора догана; г) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

2) за вчинення адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 44, 51, 89,121-127,130,139, ч. З ст. 154, ч. 2 ст. 156,173,173-4,174,183-1,185, 190-195 КУпАП вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Водночас, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб може бути застосовано заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП;

3) за вчинення адміністративного проступку, передбаченого ст. 185 «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейсько­го, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця» КУпАП, вони підляга­ють адміністративній відповідальності виключно на загальних під­ставах. До неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт.

25.5.2. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб

Суб’єктом адміністративної відповідальності, як уже зазначало­ся вище, може бути як фізична, так і юридична особа. Для інституту адміністративної відповідальності це положення не є абсолютно но­вітнім, оскільки до 1961 р. існувала практика притягнення до адмі­ністративної відповідальності підприємств, установ та організацій. Пізніше цю практику було відмінено з метою посилення особистої відповідальності посадових осіб. З 1991 р. знову було законодавчо повернуто адміністративну відповідальність юридичних осіб, яка існує до теперішнього часу.

Важливо звернути увагу на те, що адміністративна відповідаль­ність юридичних осіб на теперішній час не набула цілісного та сис­темного законодавчого вираження та визначення, а є розпорошеною як у розумінні законодавчого регулювання, так і щодо галузевого визначення. Зазначене підтверджується, зокрема, тим, що питання адміністративної відповідальності юридичних осіб визначають:

1) кодекси:

а) КУпАП: як уже зазначалося вище, КУпАП передбачає адмі­ністративні проступки, суб’єктом адміністративної відповідальнос­ті за які є фізична особа. Водночас, ст. 123 «Порушення правил руху через залізничні переїзди» уперше визначила у примітці до статті,

що суб’єктом адміністративної відповідальності за порушення пра­вил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, якщо зазначене правопору­шення зафіксовано в автоматичному режимові, є юридична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб. Вчинення такого прос­тупку тягне накладення штрафу;

б) ПК України¹: ст. 126 передбачає відповідальність юридичних осіб, діяльність яких пов’язана з використанням повітряного прос­тору України, розробленням, виготовленням, ремонтом та експлу­атацією авіаційної техніки, здійсненням господарської діяльності в галузі цивільної авіації, обслуговуванням повітряного руху, забез­печенням безпеки авіації; ст. 127 передбачає фінансові санкції, що застосовуються до юридичних осіб - суб’єктів авіаційної діяльності.

2) закони:

«Про охорону праці»^{[888] [889], ст. 43 «Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують най­ману працю, посадових осіб та працівників» якого передбачає накла­дення штрафу на юридичних осіб за порушення законодавства про охорону праці;}

«Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»^[890], ст. 2 «Відповідальність за правопорушення у сфері міс­тобудівної діяльності» якого передбачає штраф, що застосовується до суб’єктів містобудування, які здійснюють проектування об’єктів, екс­пертизу проектів за вчинення ними правопорушень у зазначеній сфері;

«Про виключну (морську) економічну зону України»^[891], ст.ст. 21, 22-26 якого передбачають такі види адміністративної відповідаль­ності до юридичних осіб за порушення законодавства про виключну (морську) економічну зону, як: штраф (основне стягнення); конфіс­кація засобів, знарядь (основне стягнення); безоплатне вилучення незаконно видобутих ресурсів (додаткове стягнення);

«Про рекламу»¹, ст. 27 «Відповідальність за порушення законо­давства про рекламу» якого передбачає штраф, що накладається на рекламодавців, виробників реклами, розповсюджувачів реклами тощо;

«Про захист від недобросовісної конкуренції»^{[892] [893], ст.ст. 4-19 якого передбачають перелік дій, що становлять недобросовісну конкурен­цію, за яку ст. 21 передбачено накладення штрафу на суб’єктів гос­подарювання;}

«Про ветеринарну медицину»^[894], ст. 35 «Відповідальність за пра­вопорушення у галузі ветеринарної медицини» якого передбачає перелік правопорушень та штраф за їх вчинення, що застосовують­ся до юридичних осіб;

3) інші нормативно-правові акти: Порядок накладення стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів^[895], який виз­начає процедуру накладення стягнень уповноваженими особами Держпродспоживслужби та її територіальних органів із суб’єктів господарювання-підприємств, установ, організацій (їх філій, пред­ставництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб- підприємців, що здійснюють господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Важливо зазначити, що мають місце й інші особливості адмініст­ративної відповідальності юридичних осіб. Йдеться, насамперед, про те, що такими особливостями є: 1) неможливість визначення психічного ставлення юридичної особи до вчиненого адміністра­тивного проступку, оскільки некоректно говорити про те, що юри­дична особа володіє свідомістю, або ж про те, що вина юридичної особи визначається через сукупність суб’єктивного відношення фі­зичних осіб, які належать до її складу; 2) представлення інтересів юридичних осіб у конкретних правовідносинах її уповноваженими представниками; 3) наявність специфічних критеріїв оцінювання ді­яльності юридичних осіб; 4) особливість деліктоздатності юридич­ної особи (виникає з моменту її внесення до реєстру; втрачається з моменту вилучення з реєстру, тобто юридична особа є суб’єктом адміністративної відповідальності за умови: до моменту вчинення адміністративного проступку її зареєстровано в установленому за­коном порядку).

Мають місце й особливості санкцій, які застосовуються до юри­дичних осіб:

1) найменування санкцій. Практично, жоден із вищеназваних та інших законодавчих актів, які передбачають адміністративну відпо­відальність юридичних осіб, не містять поняття «адміністративні санкції», а передбачає таку конкретну санкцію, як штраф. Єди­ним законодавчим актом, який передбачає поняття «адміністра­тивно-господарські санкції» - це Глава 27 ГК України^[896]. Відповідно до ст. 238 ГК України адміністративно-господарські санкції- це заходи організаційно-правового або ліайнового характеру, які люжуть бути застосовані повноваженилш органалш держав­ної влади або органалш ліісцевого салюврядування за порушення установлених законодавчилш акталш правил здійснення госпо­дарської діяльності до суб’єктів господарювання і спрялювані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків. Адміністративний аспект цих санкцій має прояв у тому, що вони застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування, тобто суб’єктами публічної адміністрації;

2) види санкцій.

а) законами України: у переважній більшості законів передбачено таку санкцію, як штраф, розмір якого може передбачатися: кратніс­тю неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст. 123 КУпАП, ст. 127 ПК України); відсотком середньомісячного фонду заробітної плати за попередній рік юридичної особи (ст. 43 Закону «Про охо­рону праці»); відсотком доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Законом «Про виключну (морську) економічну зону» передбачено окрім штрафу ще й такі санкції, як конфіскація засобів і знарядь, із застосуванням яких вчинено правопорушення (ст.ст. 22, 24, 26), як основна санкція; безоплатне вилучення незаконно видобутих ресурсів (ст. 24), як до­даткова санкція;

б) ГК України, ст. 239 якого визначає систему адміністративно- господарських санкцій: вилучення прибутку (доходу); адмініст­ративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов’язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення екс­портно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та у порядку, визначених законом; зупи­нення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патен­ту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів госпо­дарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання; ліквідація суб’єкта господарювання. При цьому важливо зазначити, що цей перелік не є вичерпним, оскільки у наз­ваній статті передбачено, що ГК України можуть встановлюватися й інші адміністративно-господарські санкції.

Вищеназвані санкції можна поділити на три групи-.

1) заходи фінансового (майнового) характеру: а) штраф; б) ви­лучення прибутку (доходу) або інших незаконно отриманих сум;

в) конфіскація майна; г) стягнення зборів (обов’язкових платежів);

2) заходи, пов’язані з обмеженням дієздатності юридичних осіб:

а) застосування антидемпінгових заходів; б) припинення експорт­но-імпортних операцій; в) застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; г) зупи­нення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарюван­ня певних видів господарської діяльності; д) анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; ж) обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

3) заходи організаційного характеру: а) ліквідація суб’єкта госпо­дарювання.

25.5.3.

Чинне адміністративне законодавство передбачає особли­вості адміністративної відповідальності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, а також осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і на­чальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розсліду­вань, поліцейських, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. Слід звернути увагу на те, що названий перелік осіб не є вичерпним, і інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінар­ну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відпо­відальність на загальних підставах.

Водночас, за такі адміністративні проступки, як: порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху; санітарних норм; правил полювання; рибаль­ства та охорони рибних запасів; митних правил; вчинення право­порушень, пов’язаних з корупцією; вчинення домашнього на­сильства; насильства за ознакою статі; невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тим­часового перебування у разі винесення термінового заборонного припису; порушення тиші в громадських місцях; неправомірне використання державного майна; незаконне зберігання спеціаль­них технічних засобів негласного отримання інформації; невжит­тя заходів щодо окремої ухвали суду; ухилення від виконання законних вимог прокурора; порушення законодавства про дер­жавну таємницю; порушення порядку обліку, зберігання і вико­ристання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністра­тивну відповідальність на загальних підставах, тобто відповідно до КУпАП.

Однією з особливостей є те, що до зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчи­нення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направ­лення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження прог­рами для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах. Є й обмеження щодо застосування штрафу. Так, при порушенні правил дорожньо­го руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових фор­мувань та Державної спеціальної служби транспорту - військово­службовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених гл. 13-Б «Військо­ві адміністративні правопорушення» КУпАП, штраф як адмініст­ративне стягнення до них не застосовується. Органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінар­ної відповідальності.

За вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобов’язані та резервісти, під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену гл. 13-Б КУпАП, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.