Поняття і види адміністративних стягнень

Як самостійний вид юридичної відповідальності, адміністра­тивна відповідальність характеризується наявністю власних засобів державного реагування на вчинення адміністративного проступку, якими є адміністративні стягнення.

б) запобігання вчинення нових проступків як самим правопорушни­ком, так і іншими особами. Із наведеного можна зробити висновок, що основними функціями адміністративного стягнення є: а) вихов­на; б) запобіжна (превентивна); в) каральна.

За своїм змістом і метою адміністративні стягнення є досить різ­номанітними, що дає підстави для їхньої класифікації на види в за­лежності від:

1) цільового призначення: а) основні - попередження; штраф; громадські роботи; виправні роботи; суспільно-корисні роботи; адмі­ністративний арешт; арешт з утриманням на гауптвахті; б) додатко­ві - позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю; в) основні і додаткові - сплатне вилучення, конфіскація предметів та позбавлення права керування транспортними засобами;

2) характеру наслідків: а) морального характеру - попереджен­ня; суспільно-корисні роботи; арешт з утриманням на гауптвахті; б) матеріального характеру - штраф; сплатне вилучення предмета; конфіскація предмета; позбавлення спеціального права; громадські роботи; виправні роботи; в) морального і матеріального характе­ру - позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ного діяльністю; виправні роботи; адміністративний арешт;

3) суб’єкта, уповноваженого розглядати справи про адмініст­ративні проступки: а) суд (суддя) - сплатне вилучення предмета; конфіскація предмета; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; суспільно корисні роботи; адміністративний арешт; адміністративний

арешт з утриманням на гауптвахті; б) органи (посадові особи), уповнова­жені розглядати справи про адмініапративні проступки - адміністра­тивні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад та їх поса­дові особи; органи Національної поліції; органи державних інспекцій та інші органи (посадові особи) - попередження; штраф; позбавлення пра­ва управління транспортним засобом; позбавлення права полювання;

4) тривалості стягнення: а) одномоментним - попередження; штраф; конфіскація; б) тривалим - позбавлення спеціального права; громадські роботи; виправні роботи; адміністративний арешт.

Стаття 24 КУпАП передбачає систему¹ основних^{[897] [898] адміністра­тивних стягнень, які можуть бути застосованими за вчинення адмі­ністративного проступку. Так, відповідно до названої статті за вчи­нення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:}

1. Попередження (ст. 26 КУпАП). Застосовується як основне адмі­ністративне стягнення морального характеру, яке тягне за собою такі ж наслідки, як й інші адміністративні стягнення. Воно є найлегшим видом адміністративного стягнення і застосовується у разі вчинення незначних адміністративних проступків стосовно осіб, які уперше їх вчинили (ст. 99 «Порушення правил охорони електричних мереж»; ст. ПО «Порушення правил користування засобами залізничного тран­спорту»; ст. 116-3 «Порушення правил реєстрації суден» тощо). Як правило, попередження виноситься у письмовій формі, однак у перед­бачених законом випадках воно може фіксуватися і в інший установ­лений спосіб. Так, ст. 306 КУпАП визначає, що за вчинення порушень, передбачених ст.ст. 116, 116-2, 117, 125 і ч. 1 ст. 127 КУпАП, адміністра­тивні стягнення у вигляді попередження оформляються на місці у спо­сіб, установлений MBC України або Міністерством транспорту.

Попередження як адміністративне стягнення слід відрізняти від попередження як заходу адміністративного припинення, яке засто-

совується для недопущення подальшого вчинення адміністративного проступку (напр., попередження про припинення недобросовісної реклами).

2. Штраф (ст. 27 КУпАП). Застосовується тільки як основне адміністративне стягнення матеріального (грошового) характеру, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні проступки у випадках і розмірові, встановлених КУпАП та іншими законами України. Воно є одним із найбільш поширених стягнень, а його розмір встановлюється виходячи із кратності неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо це стосується фізичних осіб. У переважній більшості штрафи встанов­люються у відносно визначеному розмірові з визначенням нижньої та верхньої меж (ст.

За загальним правилом, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300-1 - 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п’ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адмініст­ративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Якщо правопорушником не сплачено штраф у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штра­фу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом.

У тому разі, коли, відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративний проступок не складається, допускається накла­дення і стягнення штрафу на місці вчинення такого проступку^[DCCCXCIX] (ст.ст. 70; 77; ч. 3. ст. 85; 109, 110 КУпАП тощо).

3. Оплатив вилучення предмета, який став знаряддялі вчинення або безпосереднім об’с.ктолі адлйністративного правопорушення (ст. 28 КУпАП). Це стягнення матеріального характеру полягає у тому,

що: а) у правопорушника примусово вилучається тільки предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адмініст­ративного правопорушення; б) вилучений предмет підлягає реалізації;

в) колишньому власникові передається виручена сума після відраху­вання витрат щодо реалізації предмета. Оскільки порядок реалізації цього стягнення є складним, воно застосовується досить рідко. Це стяг­нення застосовується як основне, так і як додаткове, але частіше - як додаткове (ст.

Сплатне вилучення предмета є більш м’яким стягненням, ніж конфіскація, і відрізняється сплатним характером. Так, ст. 191 «По­рушення громадянами правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів» передбачає, що порушення правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної мисливської чи холодної зброї, а також пневматичної зброї і бойових припасів громадянами, які мають відповідний документ дозвільного характеру, виданий уповноваженим державним органом на зберігання зазначеної зброї, змінене уперше тягне за собою... сплатне вилучення зброї і бойових припасів, а повторні ті самі дії протягом року - конфіскацію.

4. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушен­ня; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення (ст. 29 КУпАП). Відповідно до Конституції України конфіскація може застосовуватися тільки за рішенням суду. Адмі­ністративно-правову конфіскацію слід відрізняти від кримінально- правової: конфіскації підлягає тільки предмет, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопору­шення; гроші^[900], одержані внаслідок вчинення адміністративного про­ступку. Натомість, кримінально-правова конфіскація застосовується щодо всього майна злочинця, окрім предметів, які підлягають виклю­ченню з переліку. Під час конфіскації предмет переходить із приват­ної власності у власність держави¹. Отже, конфіскація може застосо­вуватися тільки щодо власника^{[901] [902] указаного предмета, якщо інше не передбачено законом. На відміну від оплатного вилучення, конфіс­кація є примусовим безоплатним вилученням предмета у власника.}

Чинне законодавство передбачає особливості щодо конфіскації окре­мих предметів: 1) особливістю конфіскації вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів є те, що вона не може застосо­вуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існуван­ня; 2) особливістю конфіскації тварин (ст. 89 «Жорстоке поводження з тваринами», ст. 154 «Порушення правил утримання собак і котів») є те, що.... конфіскацію тварин слід відрізняти від тимчасового вилучення тварин, яке застосовується до власника при вчинені ним адміністра­тивного проступку, передбаченого ст.ст. 88-1,89 і 115 КУпАП, на період з моменту складення протоколу про адміністративний проступок - до набрання законної сили постановою у справі про адміністративний проступок (ст. 265-5 «Особливості тимчасового вилучення тварин»).

Конфіскацію передбачено, зокрема, за такі адміністративні прос­тупки: ст. 186-1 «Незаконні дії щодо державних нагород», ст. 186-8 «Незаконне носіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослужбовців», ст. 190 «Порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогне­пальної, холодної чи пневматичної зброї» тощо.

5. Позбавлення спеціального права, наданого даноліу громадя­нинові, позбавлення права обійліати певні посади або зайліатися певною діяльністю (ст. ЗО КУпАП). Слід, насамперед, зазначити, що йдеться не про основні права людини, закріплені у Конституції України, а тільки про спеціальні права, які надаються громадянинові компетентними органами на підставі адміністративного акта, і яких його може бути позбавлено у разі порушення встановлених правил. Це стягнення застосовується тільки як основне.

Отже, йдеться про позбавлення таких прав:

Керування транспортними засобами. Строк застосування цього стягнення: а) до 3-х років: за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом; б) до 10-и років: за система­тичне порушення порядку користування цим правом (керування транспортними засобами). У тому разі, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адмініст­ративного правопорушення приєднується невідбута частина стяг­нення. При цьому, загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений ч. 2 ст. ЗО КУпАП.

Чинне законодавство передбачає випадки, коли це стягнення не може застосовуватися, зокрема щодо осіб, які користуються цими засобами у зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування: а) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; б) у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу; залишення на порушення вимог установле­них правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є; ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотич­ного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікар­ських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Полювання. Строк застосування цього стягнення: до 3-х років - за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Чинне законодавство передбачає випадки, коли це стягнен­ня не може застосовуватися, зокрема щодо осіб, для яких полю­вання є основним джерелом існування.

Обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Це адміністративне стягнення може застосовуватися тільки як додатко- ве. Строк застосування цього стягнення: а) від 6-й місяців - до 1 року: судом незалежно від того, чи передбачено його у санкції статті Особ­ливої частини КУпАП, коли суд (з урахуванням характеру адмініст­ративного проступку особи, вчиненого за посадою, та інших обста­вин справи) визнає за неможливе збереження за нею права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; б) на 1 рік: коли його спеціально передбачено у санкції статті Особливої частини КУпАП.

Як правило, таке стягнення застосовується за правопорушення, пов’язані з корупцією¹ (Глава 13-А КУпАП), зокрема за: 1) порушен­ня обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами ді­яльності^{[903] [904] (ст. 172-4); 2) порушення установлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5); порушення вимог фінансо­вого контролю (ст. 172-6); порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7); незаконне викорис­тання інформації, що стала відомою особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень (ст. 172-8); порушення заборони розміщення ставок на спорт, пов’язаних з мані­пулюванням офіційним спортивним змаганням (ст. 172-9-1); пору­шення законодавства у сфері оцінки впливу на довкілля (ст. 172-9-2).}

6. Громадські роботи (ст. 30-1 КУпАП). Є основним матеріаль­ним адміністративним стягненням. Застосовуються на строк від 20-и - до 60-и годин і тривають не більше як 4-й години на день. Воно характеризується тим, що виконується: а) особою, яка вчини­ла адміністративний проступок; б) у вільний від роботи чи навчання час; в) безоплатно; г) суспільно корисні роботи, визначено органа­ми місцевого самоврядування. Воно не призначається особам, які: а) мають інвалідність І або II групи; б) вагітним жінкам; в) жінкам, старшим 55 років; г) чоловікам, старше 60 років.

Громадські роботи передбачено, зокрема, за такі адміністративні проступки: ст. 44 «Незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах», ст. 173-4 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу», ст. 186-8 «Незаконне но­сіння військової форми одягу із знаками розрізнення військовослуж­бовців» тощо.

7. Виправні роботи (ст. 31 КУпАП). Є основним матеріальним адміністративним стягненням. Застосовуються на строк до 2-х мі­сяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчини­ла адміністративний проступок. Отже, це стягнення не може засто­совуватися до тих осіб, які не мають постійного місця роботи, або працюють за сумісництвом. Це є основним матеріальним стягнен­ням і застосовується тільки суддею. Із заробітку правопорушника здійснюється відрахування до 20% у дохід держави.

Виправні роботи передбачено, зокрема, за такі адміністративні проступки: ст. 185 «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця», ст. 185-1 «Порушення порядку організації і проведення зборів, мі­тингів, вуличних походів і демонстрацій», ст. 185-3 «Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України» тощо.

8. Суспільно корисні роботи (ст. 31-1 КУпАП). Є основним ма­теріальним адміністративним стягненням. Це відносно новий вид адміністративного стягнення, якого було введено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом удосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів»^[905] та яке призначається судом виключно за неспла­ту аліментів, що передбачено ст. 183-1 КУпАП. Застосовуються на строк від 120 до 360 годин і виконуються не більше 8-й годин, а не­повнолітнім - не більше 2-х годин на день. Воно характеризується тим, що: а) виконується особою, яка вчинила адміністративний про­ступок; б) є оплачуваним; в) вид та перелік об’єктів, на яких воно виконується, визначає орган місцевого самоврядування.

Не призначається особам, які: а) мають інвалідність І або II гру­пи; б) вагітним жінкам; в) жінкам, старшим 55 років; г) чоловікам, старше 60 років.

9. Адміністративний арешт (ст. 32 КУпАП). Є найбільш суворим адміністративним стягненням, яке застосовується до цивільних осіб у виключних випадках. Слід зазначити, що ця санкція передбачається рядом статей як альтернативне стягнення поряд з іншими адміністра­тивними санкціями (штраф, виправні роботи), що надає можливість компетентним органам і посадовим особам призначити це стягнення тільки тоді, коли застосування іншого буде недоцільним та недостат­нім. Це основне матеріальне і моральне адміністративне стягнення.

Адміністративний арешт - це тимчасове позбавлення волі стро­ком до 15-и діб, яке призначається тільки суддею. Застосування арешту не є підставою для звільнення з роботи і не перериває тру­дового стажу. Водночас, це стягнення має певні негативні наслід­ки: 1) строк перебування під арештом не зараховується до стажу, який надає право на щорічну відпустку: 2) заробітна плата за період утримання під арештом не виплачується.

Адміністративний арешт передбачено за найбільш тяжкі адмі­ністративні проступки, тобто ті, що є найбільш наближеними до кримінальних правопорушень, зокрема: ст. 173 «Дрібне хуліган­ство», ст. 173-2 «Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування», ст. 173-3 «Виготовлення та пропаганда георгіївської (гвардійської) стрічки», ст. 183-2 «Ухилення особи від відбування адміністративного стяг­нення у виді суспільно-корисних робіт» тощо.

10. Арешт з утриманням на гауптвахті^[CMVI] (ст. 32-1 КУпАП). стяг­нення є відносно новітнім для КУпАП, оскільки ст. 24 КУпАП було ним доповнено у 2015 р., і воно стосується військовослужбовців. Сам арешт характеризується тими ж ознаками, що й попередня санкція. Строк арешту - до 10 діб і він призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Ця санкція не застосовується до військовослужбовців-жінок. Арешт передбачено щодо правопорушень, визначених Главою 13-Б «Військові адміністра-

тивні правопорушення» (ст.ст. 172-10 - 172-20): відмова від виконан­ня законних вимог командира (начальника); самовільне залишення військової частини або місця служби; необережне знищення або по­шкодження військового майна; зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем; перевищення військо­вою службовою особою влади або службових повноважень; недбале ставлення до військової служби; бездіяльність військової влади; по­рушення правил несення бойового чергування; порушення правил несення прикордонної служби; порушення правил поводження із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення; роз­пивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання нарко­тичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Примусове видворення іноземців. Законом України від 18.01.2001 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з нелегальною міграцією» ст. 24 КУпАП було доповнено частиною такого змісту: «Законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іно­земців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних право­порушень, які грубо порушують правопорядок». Це дає підстави вважати, що: 1) адміністративне видворення за межі України інозем­ців і осіб без громадянства є адміністративним стягненням, оскільки цей захід передбачено окремою частиною ст. 24 «Види адміністра­тивних стягнень»; 2) адміністративне видворення повинно бути пе­редбачено законами України; 3) адміністративне видворення засто­совується лише до іноземців і осіб без громадянства; 4) підставою застосування адміністративного видворення є вчинення адміністра­тивних проступків, які грубо порушують правопорядок.

Особливість примусового видворення іноземців і осіб без грома­дянства полягає у тому, що жодна із статей Особливої частини КУпАП у санкціях такого стягнення не передбачає. Його регламентація міс­титься в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»^[CMVII]. Відповідно до нього, видворення здійснюється упо­вноваженими суб’єктами на підставі постанови адміністративного суду. Видворенню підлягають особи, які не виконали в установлений

строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

26.2.