Загальні правила накладення адміністративних стягнень

Порядок накладення адміністративних стягнень передбачений у Главі 4 КУпАП. Основними принципами застосування адмініст­ративних стягнень є: законність; індивідуалізація адміністративної відповідальності з урахуванням характеру проступку і особи право­порушника.

Чинне адміністративне законодавство передбачає ряд гарантій дотримання принципу законності, зокрема: 1) вичерпний перелік адміністративних стягнень; 2) правило про те, що за кожний адмі­ністративний проступок може бути накладено тільки одне основне або одне основне і додаткове адміністративне стягнення, передба­чене санкцією статті. Водночас, до правопорушника, одночасно, можуть застосовуватися заходи дисциплінарної і цивільно-правової відповідальності; 3) юрисдикційний орган або посадова особа не мо­жуть виходити за межі розміру санкцій як щодо його збільшення, так і щодо його зменшення.

Індивідуалізація застосування адміністративних стягнень має прояв у тому, що при їх застосуванні враховуються особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адмініст­ративне правопорушення, є: 1) щире розкаяння винного; 2) відвер­нення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення право­порушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною

жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Важливо зазначити, що цей перелік не є вичерпним, і законами може бути пе­редбачено й інші пом’якшуючі обставини.

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адмініст­ративне правопорушення, є: 1) продовження протиправної поведін­ки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчи­нення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопору­шення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обста­вин; 6) вчинення правопорушення у стані сп’яніння. На відміну від вищенаведених обставин, перелік обтяжуючих обставин є вичерп­ним і орган (посадова особа), який накладає адміністративне стяг­нення, не вправі визнати як таких, інші обставини, не передбачені названим переліком. Водночас, важливо зазначити, що орган (по­садова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати обставину з установленого КУпАП переліку обтяжуючою.

Важливе значення мають строки накладення адміністративного стягнення. Так, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адмі­ністративні правопорушення відповідно до КУпАП є підвідомчими суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при трива­ючому правопорушенні - не пізніше як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазна­чені у ч.ч. 3-6 ст. 38 КУпАП.

Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адмі­ністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.