Адміністративні стягнення та загальні правила їх накладення за проступки у сфері міграції

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності, правовим наслідком адміністративного правопорушення. Воно застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопору­шення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушни­ком, так і іншими особами (ст.

За адміністративні порушення міграційного законодавства санкції статей Кодексу України про адміністративні правопорушення передба­чають застосування таких видів адміністративних стягнень, як попе­редження, штраф, конфіскація предмета, що став знаряддям вчинення правопорушення, та адміністративний арешт.

Попередження полягає в офіційному осуді вчиненого проступку і застереженні правопорушника від його повторення. Це найменш су­воре адміністративне стягнення, що застосовується за незначні адміні­стративні проступки (якщо відсутня матеріальна шкода, правопорушен­ня вчинено вперше, з необережності, є пом’якшуючі обставини тощо). Як правило, в санкціях статей КУпАП попередження встановлюється як альтернативне стягнення поряд зі штрафом. Адміністративним стяг­ненням визнається лише таке попередження, яке було винесене у пись­мовій формі або зафіксоване в інший установлений спосіб (ст. 2 6 КУпАП). У більшості випадків воно оформлюється шляхом винесення постанови уповноваженим на те органом або посадовою особою.

Попередження як альтернативу штрафу передбачено за допущен­ня проживання без паспорту (ст. 199 КУпАП), незаконне вилучення по­садовими особами паспортів у громадян або прийняття паспортів у за­ставу (ст. 201 КУпАП), недодержання іноземцями та особами без грома­дянства встановленого порядку реєстрації або порушення встановле­ного терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України (ч. 2 ст. 203 КУпАП), невжиття громадянами, які запросили в Україну іноземців і осіб без громадянства в приватних справах і надали їм жилу площу, заходів до забезпечення у встановлено­му порядку їх своєчасної реєстрації (ст.

Штраф — найпоширеніше адміністративне стягнення, яке пе­редбачається практично за будь-яке адміністративне правопорушен­ня; це грошове стягнення — у порушника вилучається певна сума у власність держави, тим самим здійснюється вплив на його майнові інтереси.

Розміри штрафів розраховуються залежно від офіційно встановле­ного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17 грн). У стат­тях Особливої частини розділу II КУпАП частіш за все зазначаються мі­німальний і максимальний розмір. За адміністративні правопорушення у сфері регулювання міграційних процесів мінімальний розмір штрафу є невизначеним (ст. 202 КУпАП за порушення прикордонного режиму або режиму у пунктах пропуску через державний кордон України пе­редбачає штраф до 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), максимальний — 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 206 КУпАП — порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні ін­ших послуг).

Конфіскація означає примусову безоплатну передачу предмета у власність держави за рішенням суду (ст. 29 КУпАП). Адміністративне законодавство допускає конфіскацію лише конкретного предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративно­го правопорушення. Відповідно до ст. 24 КУпАП конфіскація предмета може бути застосована і як основний, і як додатковий вид адміністра­тивного стягнення.

За адміністративні порушення міграційного законодавства кон­фіскація транспортного засобу передбачена як додаткове до штрафу ад­міністративне стягнення за такі діяння, як незаконне перевезення іно­земців та осіб без громадянства територією України, вчинене повторно протягом року, або групою осіб, або щодо кількох іноземців та осіб без громадянства (ч. 2 ст. 206-1 КУпАП); обладнання власниками або воді­ями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів (ч. З ст. 206-1 КУпАП). Стаття 204-3 КУпАП передбачає як додатковий до штрафу вид стягнення конфіскацію товарів, переміщених із пору­шенням порядку до району або з району проведення антитерористич- ної операції.

Конфісковано може бути, як правило, предмет, який перебуває в особистій власності порушника. Порядок застосування конфіскації та перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються КУпАП та іншими законами України.

Адміністративний арешт — найсуворіший захід адміністратив­ної відповідальності. Суть його полягає в короткочасному, до 15 діб, позбавленні волі правопорушника. Застосовується адміністративний арешт лише районним, районним у місті, міським чи міськрайонним су­дом (суддею) і лише в тих випадках, коли за обставинами справи і з ура­хуванням особи порушника застосування інших заходів буде визнано недостатнім. У зв’язку з цим у законодавстві за жоден адміністративний проступок арешт не встановлено як єдиний захід стягнення. Завжди є можливість застосувати альтернативне стягнення.

Адміністративний арешт як альтернатива штрафу встановле­но за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тобто за незаконне перетинання або спробу неза­конного перетинання державного кордону України.

Адміністративний арешт не може застосовуватися до таких осіб: до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, неповноліт­ніх, інвалідів І та II груп (ст. 32 КУпАП), а також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Крім того, відповідно до ст. 24 КУпАП законами України може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопору­шень, які грубо порушують правопорядок, про що йшлося у попередніх главах підручника.

Адміністративні стягнення за порушення міграційного законо­давства накладаються відповідно до загальних правил, які закріплено в главі 4 КУпАП.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в ме­жах, установлених нормативним актом, який передбачає відповідаль­ність за його вчинення, в точній відповідності до КУпАП та інших актів про адміністративні правопорушення. Це правило означає, по-перше, що за вчинений проступок накладається стягнення тільки того виду, який встановлено в санкції відповідної статті КУпАП.

По-друге, конфіскація як додаткове стягнення може накладати­ся лише у випадках, коли її застосування прямо передбачене законом; не допускається незастосування додаткового стягнення, якщо санкція статті передбачає обов’язковість його накладення разом з основним стягненням.

По-третє, стягнення накладається в точно визначених законом межах. Не допускається застосування стягнення нижче нижчої межі, передбаченої санкцією відповідної статті, а також перевищення його максимального розміру.

По-четверте, у разі накладення адміністративного стягнення ма­ють дотримуватися всі інші вимоги законодавства про адміністративні правопорушення. Маються на увазі вимоги щодо наявності складу адмі­ністративного проступку, відсутності обставин, що виключають адміні­стративну відповідальність (статті 17-20 КУпАП), підвідомчості справ (гл. 17 КУпАП) і строків давності (ст. 38 КУпАП).

З метою індивідуалізації відповідальності закон (ч. 2 ст. 33 КУпАП) вимагає від органу (посадової особи), уповноваженого розглядати спра­ву про адміністративне правопорушення, під час накладення стягнен­ня враховувати низку обставин: характер вчиненого правопорушен­ня, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (статті 34, 35 КУпАП).

До загальних належать також правила накладення адміністратив­них стягнень у разі вчинення кількох правопорушень. У ст. 36 КУпАП визначено, що в разі вчинення однією особою двох або більше ад­міністративних правопорушень стягнення накладається за кожен проступок окремо. Такий порядок застосування стягнень зумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення тієї ж особи вирі­шують частіш за все різні державні органи (посадові особи) в межах своєї підвідомчості. Наприклад, недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або порушення вста­новленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску через державний кордон України, розглядають органи Державної при­кордонної служби (ст.

Ситуація змінюється, якщо справи про кілька адміністративних проступків розглядає один орган (посадова особа). У таких випадках накладається одне основне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. При цьому до ос­новного стягнення може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень. Так, під час одночасного розгляду справ про перети­нання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України (ч. 1 ст. 204-1 КУпАП) та про обладнання власниками або водіями транспортних засобів спеціально прихованими або замаскованими місцями, які використовуються для перевезення нелегальних мігрантів (ч. 2 ст. 206-1 КУпАП), районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд можуть застосувати штраф із конфіскацією транспортного засобу.

До органів, уповноважених розглядати справи про адміністра­тивні порушення міграційного законодавства, розділ III КУпАП відно­сить такі: районні, районні у місті, міські та міськрайонні суди (судді) (ст. 221), органи Державної прикордонної служби України (ст. 222-1) та Державної міграційної служби України (ст. 222-2 КУпАП).

Відповідно до ст. 221 КУпАП районні, районні у місті, міські та місь­крайонні суди (судді) розглядають справи про незаконне перетинан­ня або спробу незаконного перетинання державного кордону України (ст. 204-1), незаконне перевезення іноземців та осіб без громадянства територією України (ст. 2 06-1), а також справи про адміністративні пра­вопорушення, вчинені особами віком від 16 до 18 років.

Стаття 222-1 КУпАП передбачає, що органи Державної прикордон­ної служби України розглядають справи про порушення прикордон­ного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України (ст.

Відповідно до ст. 222-2 КУпАП Державна міграційна служба України розглядає справи про проживання без паспорта (ст. 197); умисне зіпсут­тя паспорта чи втрата його з необережності (ст. 198); допущення прожи­вання без паспорта (ст.199); прийняття на роботу без паспорта (ст. 200); незаконне вилучення паспортів і прийняття їх у заставу (ст. 201); пору­шення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України (ст. 203); по­рушення порядку працевлаштування, прийняття на навчання, надання житла, реєстрації іноземців та осіб без громадянства та оформлення для них документів (ст. 204); порушення порядку надання іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів та сприяння в наданні інших послуг (ст. 206).

Чітке регулювання строків накладення та погашення адміністра­тивних стягнень і строків давності притягнення до адміністративної відповідальності є дуже важливим для забезпечення законності засто­сування заходів впливу за адміністративні правопорушення у сфері ре­гулювання міграційних процесів в Україні.

Строки накладення адміністративних стягнень визначаються ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За за­гальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а у випадку триваючого правопорушення — не пізніш як через 2 місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні пра­вопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через 3 місяці з дня вчинення правопорушення, а у випадку триваючого правопору­шення — не пізніш як через З місяці з дня його виявлення.

У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміні­стративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць із дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Накладення адміністративного стягнення тягне для порушника певні несприятливі юридичні наслідки. По-перше, повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, визнається обставиною, яка обтяжує адміністративну відповідальність, про що вже згадувалось вище. По-друге, законодавство про адміністративні правопорушен­ня досить часто розглядає повторність як кваліфікуючу обставину. У зв’язку з цим ст. 39 КУпАП встановила строк, після закінчення яко­го особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Цей строк обчислюється з моменту закінчення виконан­ня адміністративного стягнення й становить один рік. Із цього за­гального правила існує низка винятків. Так, у багатьох статтях КУпАП йдеться про повторне вчинення правопорушення протягом року піс­ля накладення стягнення, тобто з моменту винесення відповідної постанови.

Для визнання особи такою, що не була піддана адміністративно­му стягненню, не потрібне видання якогось спеціального докумен­та. Стягнення погашається автоматично після закінчення річного строку і за умови невчинення протягом цього строку нового адміні­стративного проступку. Якщо ж особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку переривається. Давність у цих випадках починається з моменту закінчення виконан­ня адміністративного стягнення, призначеного за знову вчинений проступок.

Провадження у справах про адміністративні порушення міграцій­ного законодавства врегульовано розділами IV, V Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення посадови­ми особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом MBC України від 18 вересня 2013 року № 898, та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграцій­ною службою України, затвердженою наказом MBC України від 28 серп­ня 2013 року № 825.

Питання для самоконтролю:

1. Поняття та ознаки адміністративної відповідальності в мі­граційному праві.

2. Принципи та правове регулювання адміністративної від­повідальності за порушення міграційного законодавства.

3. Поняття та ознаки адміністративного проступку у сфері регулювання міграційних процесів в Україні.

4. Склад адміністративного правопорушення в міграційному праві: поняття, значення та види.

5. Види суб’єктів адміністративних проступків у сфері регу­лювання міграційних процесів.

6. Адміністративні стягнення за правопорушення у сфе­рі регулювання міграційних процесів: поняття, види та особливості.

7. Загальні правила та строки накладення адміністративних стягнень за порушення міграційного законодавства.

8. Система органів (посадових осіб), уповноважених розгля­дати справи про адміністративні проступки у сфері регулю­вання міграційних процесів.