Стадії провадження у справах про адміністративні проступки

Провадження у справах про адміністративні проступки є до­сить складною процедурою, яка являє собою сукупність відносно самостійних взаєлюобулювлених та взаєлюпов’язаних частин, що логічно пряліують одна за одною і в цілому становлять адліі- ністративно-юрисдикційне провадження.

Виокремлюють такі стадії провадження у справах про адмініст­ративні проступки: 1) порушення провадження у справах про адмі­ністративні проступки; 2) розгляд справи про адміністративний проступок і винесення в ній постанови; 3) оскарження постанови у справі про адміністративний проступок; 4) виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

27.3.1. Порушення провадження у справах про адміністративні проступки та адміністративне розслідування

Першою і, відповідно, початковою стадією провадження у спра­вах про адміністративні проступки є порушення провадження та адлііністративне розслідування, яка, у свою чергу, яка складається з двох етапів і структуру яких становлять окремі процесуальні дії.

1. Порушення провадження у справі Вона має своєю метою встановлення ознак проступку, виявлення правопорушника та за­безпечення належного процесуального оформлення рішення про по­рушення справи. Варто розрізняти «приводи» та «підстави» щодо порушення справи. Приводами є: заяви громадян; матеріали, що надходять від правоохоронних органів; повідомлення установ та організацій, ЗМІ; безпосереднє виявлення уповноваженою особою факту здійснення адміністративного проступку. Підставою для по­рушення справи є наявність достатніх даних, що вказують на озна­ки адміністративного проступку. Як правило, моментом порушення справи є час складання протоколу про адміністративний просту­пок, оскільки КУпАП не передбачає іншого.

Цей етап становлять ряд послідовних процесуальних дій, зо­крема;

1) встановлення причини, обставин та ознак вчиненого про­ступку та особа, яка його вчинила, яке здійснюється особою, яка уповноважена, зокрема:

а) складати протокол про адміністративний проступок. Протокол про адміністративний проступок, у разі його оформлення, склада­ється не пізніше 24-х годин з моменту виявлення особи, яка вчинила проступок, у 2-х примірниках, один із яких під розписку вруча­ється особі, яка притягується до адміністративної відповідальності. Водночас, протокол не складається у випадках:

якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян^{[914] [915];}

якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мі­німумів доходів громадян¹;

у випадках вчинення правопорушень, перелічених у ч. З ст. 238 КУпАП;

при накладенні адміністративного стягнення у вигляді поперед­ження;

у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контроль­них пунктах в’їзду-виїзду) КУпАП, якщо особа не оспорює допуще­не порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається^[916];

у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, окремих адмініст­ративних правопорушень^[917] та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в авто­матичному режимові, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимові фото­зйомки (відеозапису);

в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладаєть­ся і стягується, а попередження оформляється на місці вчинення правопорушення.

У КУпАП визначено вимоги щодо змісту протоколу, зокрема у ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, пріз­вище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідаль­ність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпі­лих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відпо­відальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням завдано матеріальної шкоди, про це також за­значається у протоколі. Він підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягується до адміністративної відповідальності; за наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами;

б) застосовувати заходи забезпечення провадження (ст. 260). Чинним адміністративним законодавством передбачено заходи за­безпечення провадження у справах, які мають за мету: припинен­ня адміністративного проступку; встановлення особи правопоруш­ника; фіксацію доказів, забезпечення своєчасного та правильного розгляду справи. Такими заходами є: адміністративне затримання особи (ст. 261); особистий огляд і огляд речей (ст. 264); вилучення речей і предметів (ст. 265); тимчасове вилучення посвідчення водія (ст. 265^і); тимчасове затримання транспортних засобів працівниками уповноважених підрозділів Нацполіції (ст. 265²); тимчасове затри­мання транспортних засобів інспекторами з паркування (ст. 265⁴);

2) доставления правопорушника, яке здійснюється з метою скла­дення протоколу про адміністративний проступок у разі неможли­вості скласти його на місці вчинення проступку, якщо складення протоколу є обов’язковим. Доставления здійснюється особами, ви­значеними КУпАП (ст. 259) у можливо короткий строк;

3) оформлення всіх необхідних процесуальних матеріалів.

2. Адміністративне розслідування. Цей етап першої стадії має за мету встановлення обставин адміністративного проступку, їхню фіксацію та кваліфікацію. Його становлять такі процесуальні дії.

1) доказування факту проступку, яке має свій прояв, зокрема у збиранні доказів, що підтверджують (напр., діяння є протиправним; діяння мало місце) або спростовують сам факт адміністративного

проступку (напр., діяння мало місце, але не є протиправним; діяння не мало місця);

2) встановлення даних про особу правопорушника, яке стосуєть­ся: віку порушника; наявності документів, що підтверджують його додаткові ознаки; встановлення сімейного стану тощо;

3) процесуальне оформлення результатів розслідування, яке здійснюється шляхом оформлення відповідних процесуальних до­кументів;

4) направлення матеріалів справи для розгляду за підвідомчістю, що є завершальною процесуальною дією цього етапу.

27.3.2. Розгляд справи про адміністративний проступок

і винесення в ній постанови

У теорії адміністративного права стадія розгляду справи про адміністративний проступок є центральною стадією провадження, оскільки в ній вирішують його основні питання. Ця стадія харак­теризується, насамперед, трьома чинниками: органами, уповнова­женими розглядати справи; місцем розгляду справи; строками роз­гляду справи.

1. Органи, уповноважені розглядати справи. Відповідно до ст. 213 КУпАП органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи, є:

1) адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад (ст. 218 КУпАП)¹;

2) виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено ви­конавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повнова­ження) сільські, селищні, міські ради та їх посадові особи (ст. 216 КУпАП)^{[918] [919] [920];}

3) районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді) (ст.

4) органи Національної поліції, органи державної інспекції та інші органи (посадові особи), уповноважені на те КУпАП (ст. 222 КУпАП)^[923];

5) місцеві державні адміністрації, уповноважені на те Законом України «Про місцеві державні адміністрації» (п. 17 ст. 25 названого Закону);

6) інші державні органи^[924] (ст.ст. 222¹ - 244²⁴ КУпАП).

Серед вищеназваних органів тільки адміністративні комісії (п. 1) створюються виключно для розгляду справ про адміністративні проступки. Всі інші органи (посадові особи) мають, насамперед, інші повноваження, відповідно до предмета відання, і повноважен­ня щодо розгляду справ про адміністративні проступки.

2. Місце розгляду справи. За загальним правилом справа про адміністративний приступок розглядається за місцем його вчинен- ня (ст. 276). Однак, із цього правила є певні винятки, зокрема справи можуть розглядатися за місцем:

1) обліку транспортних засобів або проживання порушників: напр.: «Випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речо­вин у відпрацьованих газах» (ст. 80); «Експлуатація автомототран- спортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах» (ст. 81); «Порушення правил керування або експлуатації транспортного за­собу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами» (ст. 121); «Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої вста­новлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами» (ст. 126); «Допуск до керування транспортними засо­бами або суднами водіїв чи судноводіїв, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реак­ції, або осіб, які не мають права керування транспортним засобом» (ст.

2) їх вчинення або за проживання порушника (див. п. 1);

3) оброблення та обліку проступків: проступки у сфері забезпе­чення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному ре­жимові;

4) виявлення проступку: напр., «Порушення вантажовідправни­ком вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-тран­спортної накладної або інших визначених законодавством докумен­тів на вантаж» (ст. 132²);

5) інше місце розгляду справи про адміністративне правопору­шення (відповідно до закону).

3. Строки розгляду справи. Строки розгляду справи про адмі­ністративний проступок передбачено ст. 277 КУпАП. За загальним правилом справа про адміністративний проступок розглядається у 15-денний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Водночас, стосовно окремих категорій адміністративних справ передбачено інші стро­ки, зокрема:

протягом доби: напр.: «Заготівля, переробка або збут радіо­активно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції» (ст. 42²), «Незаконні виробництво, придбання, зберігання, переве­зення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах» (ч. 1 ст. 44), «Ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження» (ст. 44 ^і), «Невжиття заходів щодо забезпечення охорони посівів снотворного маку чи конопель, місць їх зберігання та переробки» (ст. 106 ^і), «Незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку чи конопель» (106²), «Порушення правил про валютні операції» (ст. 162) тощо;

5-денний строк: напр.: «Порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення» (ст. 46 ^і), «Дрібне викрадення чужого майна» (ст. 51), «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню теро­ризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (ст. 166^⁹), «Виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення» (ст. 176), «Невиконання законних вимог посадових осіб суб’єктів державного фінансового моніторингу» (ст. 188³⁴);

7-денний строк: напр.: «Порушення, зв’язані з використанням газу» (ст. 101^і), «Недотримання вимог щодо ефективного вико­ристання паливно-енергетичних ресурсів» (ст. 101, «Порушення, пов’язані з неефективною експлуатацією паливо- і енерговикорис- товуючого устаткування» (ст. 102), «Непідготовленість до роботи резервного паливного господарства» (ст. 103);

невідкладно: напр.: «Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорож­нього руху та порушення інших правил дорожнього руху» (ч.ч. 1, 3 та 7 ст. 122 в частині порушення правил зупинки, стоянки), «По­рушення правил паркування транспортних засобів та порушення правил обладнання майданчиків для платного паркування тран­спортних засобів» (ч.ч. 1, 2 та 8 ст. 152 ^і, зафіксовані в режимові фо­тозйомки (відеозапису);

інші строки, передбачені законами України.

Стадія розгляду справи є, за своєю структурою, складною про­цесуальною дією, яку становлять відповідні етапи.

Першилі етапом стадії розгляду справи про адміністративний проступок є підготовка до розгляду справи про адлііністра- тивний проступок, який становлять ряд процесуальний дій орга­ну (посадової особи) при вирішенні питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративний проступок;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розглядові справи, про час і місце її розгляду. Сповіщення всіх осіб, які беруть участь у провадженні, здійснюється повісткою про день розгляду справи не пізніше як за 3 доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазнача­ються дата і місце розгляду справи;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягу­ється до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх закон­них представників і адвоката.

Другим етапом є слухання справи про адміністративний проступок, який становлять такі процесуальні дії:

1) оголошення головуючим на засіданні колегіального органу або посадовою особою, що розглядає справу, яка справа підлягає роз­глядові, хто притягується до адміністративної відповідальності;

2) роз’яснення особам, які беруть участь у розглядові справи, їх­ніх прав і обов’язків;

3) оголошення протоколу про адміністративний проступок;

4) заслуховування осіб, які беруть участь у розглядові справи;

5) дослідження доказів;

6) вирішення клопотань.

Слід зазначити, що при слуханні справи орган (посадова осо­ба) повинні з’ясувати ряд обставин, зокрема чи: 1) було вчинено адміністративний проступок; 2) винна дана особа в його вчиненні; 3) підлягає особа адміністративній відповідальності; 4) є обстави­ни, що пом’якшують або обтяжують відповідальність; 5) завдано майнової шкоди; 6) є підстави для передачі матеріалів про адмі­ністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу; 7) є інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час слухання справи про адміністративний проступок здій­снюється дослідження та оцінювання доказів, тобто будь-яких фак­тичних даних, на основі яких у визначеному законолі порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного проступку, винність даної особи в його вчи­ненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Поняття «докази» слід відмежовувати від по­няття «джерело доказів». Джерело доказів - це ліатеріальний носій певної інфорліації Так, протокол про адміністративний про­ступок є джерелом доказів, а відомості про час його складення, місце, дані про особу, яка вчинила проступок - це докази факту адміністративного проступку. Джерелами доказів, окрім протоколу про адміністративний проступок, можуть бути: пояснення особи, що притягується до відповідальності, свідка, потерпілого; висновок експерта; показання технічних приладів тощо.

Використання доказів нерозривно пов’язано із загальними прави­лами відносності та допустимості. За правилом відносності доказів висновок у справі може ґрунтуватися лише на фактичних даних, тобто на таких, що мають зв’язок із фактами предмета доведення, здатні підтверджувати наявність або відсутність доказуваних фак­тів (напр., показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, будуть доказами порушення ПДР). Допустимість доказів означає, що можуть бути використаними тільки ті відомості, яких отримано з дотриманням вимог законодавства, тобто: а) мають бути отриманими тільки упо­вноваженими особами; б) мають бути отриманими у порядку (спо­собами та засобами), передбаченому законом (предмет проступку отримано у порядку його вилучення із складанням протоколу);

в) мають бути дотриманими приписи законодавства щодо порядку здійснення конкретних дій (напр., адміністративне затримання не більше 3-х годин); г) мають бути зафіксованими належним чином відповідно до вимог законодавства (напр., протокол при особистому огляді).

Докази є досить різноманітними, що дає підстави їх класифі­кувати на види, зокрема: 1) первісні (напр., показання свідка-оче- видця) і похідні (напри., показання свідка, що переказує розмову зі свідком-очевидцем); 2) прямі (напр., показання правопорушника, який визнає свою вину) і непрямі (напр., приналежність особі мис­ливської зброї ще не означає, що він винний у порушенні правил по­лювання у конкретному випадку); 3) обвинувальні (підтверджують винність правопорушника) і виправдовувальні (не підтверджують винність правопорушника); 4) особисті (напр., показання свідків,

пояснення потерпілого) і речові (напр., документи, предмети); 5) по­казання (пояснення) правопорушника, потерпілого, свідка; висно­вок експерта; думка фахівця; 6) документальні (напр., протокол, рапорт, пояснення) і технічні (напр., технічні прилади, що засто­совуються поліцією для визначення швидкості руху транспортного засобу; стану сп’яніння водія).

Розгляд окремих адміністративних справ має свої особливості, які визначаються відповідними нормами КУпАП, зокрема розгля­ду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпе­чення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному ре­жимові, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, за­фіксоване в режимові фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст. 279¹-279-⁸∙

Особливість розгляду справи колегіальним органом полягає, зо­крема, у тому, що у цьому разі ведеться протокол, в якому зазна­чаються: 1) дата і місце засідання; 2) найменування і склад органу, який розглядає справу; 3) зміст справи, що розглядається; 4) відо­мості про явку осіб, які беруть участь у справі; 5) пояснення осіб, які беруть участь у розглядові справи, їх клопотання і результа­ти їх розгляду; 6) документи і речові докази, досліджені при роз­гляді справи; 7) відомості про оголошення прийнятої постанови і роз’яснення порядку та строків її оскарження. Протокол засідання колегіального органу підписується головуючим на засіданні і секре­тарем цього органу.

Tpemui етапом цієї стадії є винесення постанови по справі Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

За загальним правилом, постанова повинна містити: а) найме­нування органу (прізвище, ім’я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; б) дату розгляду справи; в) відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи пе­ребування; г) опис обставин, установлених під час розгляду справи; д) зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; ж) прийняте у справі рі­шення. Окрім зазначеного, у постановах, в окремих випадках, має бути передбачено: а) розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування; б) вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Розглянувши справи про адміністративний проступок, орган (по­садова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24^і КУпАП;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усно­го зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської органі­зації чи трудового колективу або передачі їх прокуророві, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, перед­бачених ст. 247 КУпАП.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду спра­ви, а копія постанови протягом 3-х днів вручається або висипається особі, щодо якої її винесено, або в той же строк вручається або виси­пається потерпілому на його прохання. По справах про порушення митних правил копія постанови вручається особам, щодо яких її ви­несено, у порядку, встановленому MK України. У випадках, перед­бачених ст. 258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

27.3.3. Оскарження постанови у справі про адміністративний проступок

Стадія оскарження постанови у справі про адміністративний проступок є факультативною стадією і може мати місце у разі реа­лізації суб’єктом провадження свого права на оскарження.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

а) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в ра­йонний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП;

б) рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що викону-

ють їх повноваження) сільської, селищної, міської ради - у відповід­ну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайон- ний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП;

в) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністра­тивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимові - у вищестоящий ор­ган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС Укра­їни, з особливостями, встановленими КУпАП.

г) постанову інспектора з паркування про накладення адмініст­ративного стягнення - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з ураху­ванням особливостей, визначених КУпАП;

д) постанову державного інспектора з контролю за використан­ням та охороною земель виконавчого органу сільської, селищної, міської ради про накладення адміністративного стягнення - у ра­йонний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з урахуванням особливостей, встанов­лених КУпАП.

При цьому, скарга подається в орган (посадовій особі), який ви­ніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом 3-х діб, надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопору­шення може бути подано протягом 10 днів з дня:

а) винесення постанови;

б) набрання постановою законної сили щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимові, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у т.ч. в автоматичному режимові, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбаче­ні ст. 132² КУпАП, та/або про порушення правил зупинки, стоян­ки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимові фото­зйомки (відеозапису).

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути понов­лено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Після закінчення строку оскарження постанова адміністра­тивного органу (посадової особи) у справі про адміністративне пра­вопорушення набирає законної сили, за винятком постанов про: а) застосування стягнення, передбаченого ст. 26 КУпАП; б) адмі­ністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорож­нього руху, у т.ч. зафіксованого в автоматичному режимові, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному ре­жимові; в) адміністративні правопорушення, передбачені ст. 132² КУпАП; г) порушення правил зупинки, стоянки, паркування тран­спортних засобів, зафіксованого в режимові фотозйомки (відеозапи­су); д) накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адмі­ністративного правопорушення.

Скарга на постанову по справі про адміністративне правопору­шення розглядається правомочними органами (посадовими особа­ми) в 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встанов­лено законами України. Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення пере­віряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (поса­довою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така по­станова скасовується і справа надсилається на розгляд компетент­ного органу (посадової особи).

Стосовно оскарження постанови судді у справі про адміністра­тивний проступок слід зазначити, що вона може бути оскарженою протягом 10 днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Подана після закінчення цього строку апеляційна скарга повертається апе­ляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотан­ня про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляцій­ного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом 3-х днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд. Апеляційний перегляд здійснюєть­ся суддею апеляційного суду протягом 20 днів з дня надходження справи до суду.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної ін­станції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

27.3.4. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення

Заключною стадією провадження у справах про адміністра­тивні проступки є виконання постанови про накладення адміністра­тивного стягнення, особливо з урахуванням того, що таке виконан­ня є обов’язковим для всіх юридичних і фізичних осіб.

Не підлягає виконанню постанова про накладення адміністра­тивного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом 3-х місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до ст. 301 КУпАП перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Слід зазна­чити, що законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.

Виконання постанови про адміністративне стягнення має свої осо­бливості у залежності від виду адміністративного стягнення, зокрема:

1) попередження: постанова виконується органом (посадовою особою), який виніс постанову, шляхом оголошення постанови по-

рушникові. Якщо постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься під час відсутності порушника, йому вручається копія постанови у порядку і строки, передбачені ст. 285 КУпАП;

2) штраф: має бути сплачений порушником не пізніше як че­рез 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штра­фу, крім випадків, передбачених ст.ст. 300¹, 300² КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня пові­домлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчи­нення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати правопорушником штрафу в установле­ний строк, відповідна постанова надсилається для примусового ви­конання до органу державної виконавчої служби за місцем прожи­вання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна у порядку, встановленому законом;

3) оплатив вилучення предліета: постанова виконується дер­жавним виконавцем. Предмет, вилучений на підставі постанови, здається державним виконавцем для реалізації у порядку, встанов­леному законом, а суми, виручені від його реалізації, передаються колишньому власникові з відрахуванням витрат, пов’язаних з про­веденням виконавчих дій;

4) конфіскація: постанова виконується державними виконавця­ми у порядку, встановленому законом; здійснюється шляхом ви­лучення конфіскованого предмета і примусового безоплатного звер­нення цього предмета у власність держави;

5) позбавлення спеціального права: постанова про позбавлення права: а) керування транспортними засобами виконується посадови­ми особами органів Нацполіції; б) керування суднами виконується керівником ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері морсько­го (внутрішнього водного) транспорту, його заступниками, керівни­ком територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського (внутрішнього водного) транспорту, його заступниками, капітаном морського пор­ту, його заступниками; в) полювання виконується зазначеними у ч. 2 ст. 242 КУпАП посадовими особами органів мисливського гос­подарства;

6) громадські роботи: постанова надсилається на виконання органу ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набран­ня нею законної сили. Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно ко­рисної праці, види якої визначаються органами місцевого самовря­дування. Громадські роботи виконуються не більше як 4 години на день, а неповнолітніми - 2 години на день;

7) виправні роботи: постанова надсилається на виконання ор­гану ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері виконання кри­мінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної сили. Вони відбуваються за місцем постійної роботи порушника, а із заробітку порушника протягом строку відбування ним адміністративного стягнення провадяться відрахування в дохід держави у розмірові, визначеному постановою;

8) суспільно корисні роботи: постанова надсилається на вико­нання органу ЦОВВ, що реалізує державну політику у сфері вико­нання кримінальних покарань, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної сили; здійснюється шляхом залучен­ня порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування. За їх виконання порушникові нараховується плата за виконану ним роботу;

9) адлііністративний арешт: постанова виконується негайно після її винесення. Осіб, підданих адміністративному арешту, три­мають під вартою в місцях, що їх визначають органи Нацполіції. Під час адміністративного арешту арештовані піддаються особисто­му оглядові. Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту;

10) арешт з утриліаннялі на гауптвахті: постанова викону­ється негайно після її винесення. Під час арешту особи піддаються особистому оглядові. Порядок та умови утримання військовослуж­бовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, заарештованих в адміністративному порядку, визначаються Міноборони України.