Види адміністративних договорів

Адміністративні договори, що укладаються публічною адмініст­рацією у процесі реалізації своїх повноважень, можуть бути квалі­фікованими за різними критеріями. Відповідно до п. 16 ч.

1) для розмежування компетенції чи визначення порядку вза­ємодії між суб’єктами владних повноважень. Варто зазначити, що договори про взаємодію (інколи називаються «про співпрацю») мо­жуть укладатися як між суб’єктами владних повноважень, так і за участі (з однієї сторони) приватних суб’єктів (переважно громад­ських формувань);

2) для делегування публічно-владних управлінських функцій. Де­легованої компетенції може набувати як публічна адміністрація (в якої з’являється нова - додаткова частина публічних справ і пов­новажень щодо їх упорядкування), так і суб’єкт приватного права (який у результаті і в тематичній частині делегування стає публіч­ною адміністрацією);

3) для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випад­ках, визначених законом. Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самовря­дування з урахуванням місцевих умов і особливостей можуть пере­розподіляти між собою на підставі договорів окремі повноваження та власні бюджетні кошти¹. Бюджетний кодекс України передбачає, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих ви­датків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджет- ного трансферту до відповідного місцевого бюджету^{[664] [665]. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладення договору;}

4) замість видання адміністративного акта. Так, наприклад, до адміністративних договорів, що видаються замість адміністра­тивних актів, належать мирові угоди як правові форми компромісу у справах про порушення митних правил, договори про розстрочен­ня та відстрочення митних платежів, договори про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків;

5) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Використовуючи суб’єктний склад як критерій відмежування, адміністративні договори може бути поділено на:

1) горизонтальні: укладаються між органами виконавчої влади одного рівня або між органом виконавчої влади та органом місцево­го самоврядування;

2) вертикальні: укладаються між органами публічної адміністрації та фізичними чи юридичними особами. Вони, як пра­вило, укладаються з ініціативи невладного суб’єкта, для публічної адміністрації законодавство лише визначає повноваження на укла­дення такого договору. Так, відповідно до ч. 5 ст. 521 MK України саме особа, яка вчинила порушення митних правил, звертається до керівника органу доходів і зборів із заявою довільної форми з про­ханням про припинення справи про це порушення митних правил шляхом компромісу¹ та відпоовідно до ч. 100.2. ст. 100 ПК України встановлено заявну процедуру укладення адміністративного дого­вору^{[668] [669].}

Характер взаємовідносин між сторонами адміністративного до­говору визначається у його поділі на:

1) координаційні: укладаються між суб’єктами права, які пере­бувають на однаковому юридичному рівні в ієрархії публічного ад­міністрування, або тими, що перебувають у рівному становищі;

2) субординаційні: укладаються між суб’єктами права, які пере­бувають у відносинах влада-підпорядкування, напр., між органом місцевого самоврядування та приватною особою.

За юридичнилш властивостялш адміністративні договори є:

1) нормативні (правовстановлювальні): нормативні договори є горизонтальними і вони є нормативними джерелами адміністра­тивного права та мають правовстановлювальний характер.

2) індивідуальні (правозастосовні): вертикальні адміністративні договори, що мають вирішити індивідуальну конкретну справу, ма­ють визначеного суб’єкта дії, розраховані на одноразове застосуван­ня, мають правовстановлювальний характер.

За змістом виокремлюють такі адміністративні договори:

1) мирові: укладаються між суб’єктами права з метою врегулю­вання суперечки на основі взаємних поступок і стосуються прав та обов’язків сторін;

2) обміну зобов’язаннями: відповідно до яких суб’єкти права бе­руть на себе зустрічні зобов’язання, які об’єднуються у таких до­говорах з певного метою та служать реалізації функцій публічного адміністрування щодо вирішення публічних завдань;

3) про співпрацю: укладаються між суб’єктами права з метою участі приватних осіб у реалізації публічних функцій;

4) охоронні: укладаються з метою встановлення режиму вико­ристання майна публічно-правового характеру.

16.3.