Поняття та види аграрно-правових договорів

В умовах проведення аграрної реформи важливе місце в діяль­ності сільськогосподарських товаровиробників посідають договірні відносини, оскільки саме на підставі укладання договорів здійснюєть­ся реалізація виробленої сільськогосподарської продукції, суб'єкти агробізнесу вступають у відносини з банківськими установами щодо одержання кредитів та позик, здійснюють придбання засобів вироб­ництва (мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів, даваль­ницької сировини), проводять технічне обслуговування сільськогос­подарської техніки, обладнання та устаткування на підприємствах аг- росервісу та вступають у відносини з органами державної влади та управління, іншими суб'єктами господарювання.

Ст. 626 ЦК містить визначення поняття договору, де зазначено, що договір це домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Усі договори по­діляються на односторонні, двостороння, багатосторонні.

У сучасних умовах розвитку ринкових відносин у сільському господарстві договірна форма економічних зв'язків між учасниками АПК набуває особливої актуальності. Договір в АПК — природний спосіб оформлення товарно-грошових відносин, притаманних ринко­вій економіці. Товарно-грошові відносини потребують узгодженого регулювання яким і є договір, не обтяжений надмірно державним втручанням.

Стаття 67 Господарського кодексу України констатує, що відно­сини сільськогосподарського підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Таким чином, підставою виник­нення зобов'язання є договір.

До особливостей аграрно-правового договору можна віднести наступне:

— він є юридичною формою організації виробничого процесу;

— права й обов'язки сторін у договорі визначаються специфі­кою аграрного виробництва;

— він є правовою формою реалізації взаємних інтересів сторін з урахуванням юридичних, природно-кліматичних, екологі­чних можливостей.

Договірні зобов'язання, притаманні сільському господарству, можна підрозділити на такі види:

— по реалізації продукції, вирощеної аграрними товаровироб­никами;

— по матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподар­ських підприємств;

— по фінансово-кредитному забезпеченню господарської діяль­ності аграрних товаровиробників;

— по впровадженню наукових розробок у сільськогосподарське виробництво;

— по енергетичному забезпеченню виробництва сільськогоспо­дарської продукції;

— по проведенню зрошувальних робіт з метою підвищення ро­дючості земельних угідь;

— по рекламуванню продукції аграрних товаровиробників;

— по підготовці і підвищенню кваліфікації фахівців сільського­сподарського виробництва та інші.

Сучасне аграрне виробництво потребує відповідного виробни­чо-технічного і технологічного обслуговування, що здійснюється як самими господарствами, так і з використанням послуг спеціалізованих підприємств (організацій). Господарські відносини, що виникають при цьому, юридично оформляються шляхом укладення відповідних дого­ворів. До них належать договори між виробниками сільськогосподар­ської продукції і підприємствами сільгоспхімії про забезпечення агро­хімічного обслуговування, а також ремонтно-технічними підприємст­вами про ремонт сільськогосподарської техніки, технічне обслугову­вання тваринницьких ферм, птахофабрик (цехів), теплиць і т. ін. Сюди належать і договори щодо автотранспортного обслуговування вироб­ників сільськогосподарської продукції, договори з будівельними під­приємствами та ін.

2.