Питання 1. Поняття та види правового режиму майна господарських організацій. Поняття статутного капіталу та його призначення.
Правовий режим майна суб’єкта господарювання – це система правовідносин між суб’єктом господарювання та іншими учасниками господарських відносин, об’єктом яких є цілісний майновий комплекс суб’єкта господарювання або його складова частина, а предметом – права та обов’язки учасників господарювання, пов’язані з речовою правомочністю на цілісний майновий комплекс у господарській діяльності.
Єдиний (цілісний) майновий комплекс суб’єкта господарювання як сукупність матеріальних та нематеріальних цінностей виконує три основні функції і займає провідне місце одразу в кількох інститутах господарського права. З огляду впливу на виробничий процес цілісний майновий комплекс розділений на виробничі та невиробничі фонди (ст.ст. 10, 66 ГК України). З огляду участі у виробництві, цілісний майновий комплекс поділяють на основні оборотні засоби (фонди) (ст.ст. 47, 139 ГК України). До основних засобів відносять речі та права, які беруть участь у виробництві впродовж кількох циклів, зберігаючи свою первинну форму за винятком зносу і ремонтів, наприклад: будівлі, споруди, верстати, прилади, меблі, інструменти. До оборотних засобів відносять речі і права, що протягом одного виробничого циклу втрачають (або істотно змінюють) унаслідок використання свої матеріальні властивості, наприклад: сировина, напівфабрикати, енергоносії, грошові кошти і т. п.Правовий режим майна суб'єкта господарювання визначає:встановлений законодавством порядок набуття підприємством прав;обсяг та обмеження прав суб'єкта господарювання щодо володіння, користування та розпорядженням майном;наявність та обсяг прав третіх осіб (власника) на майно суб'єкта господарювання;межі майнової відповідальності суб'єкта господарювання;порядок звернення стягнення на майно за вимогою кредиторів суб’єктів господарювання.
Відповідно до ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право оперативного управління.
Згідно із ч. 1 ст. 139 ГК України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Ознаками майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 1 ст. 139 ГК України визначають:
а) вартісне визначення (оцінка);
б) виробництво чи використання у діяльності суб'єкта господарювання;
в) відображення у балансі суб'єкта господарювання або врахування в інших встановлених формах обліку майна суб'єкта господарювання.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Згідно із ч. 2 ст. 139 ГК України залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
При визначенні правового режиму майна суб’єктів господарювання необхідним є аналіз кола суб’єктів майнових прав, особливості обліку майна суб’єктів господарювання.
У складі майна суб’єктів господарювання виділяють цілісний майновий комплекс, корпоративні права, цінні папери, грошові кошти й інші валютні цінності, об’єкти інтелектуальної власності тощо. Дослідження особливостей різних об’єктів у складі майна суб’єктів господарювання є неодмінною передумовою засвоєння матеріалу курсу.
Якщо говорити про статутний капітал суб’єктів господарювання, то він виконує наступні функції: інвестиційну, гарантування інтересів акціонерів і гарантування інтересів кредиторів.
Треба враховувати, що вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.Відповідно до положення Закону України «Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу. Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.