Поняття і предмет аграрного права

Безумовно, для аграрного права, як для будь-якої іншої га­лузі права, пріоритетне значення має виявлення його предмета. Ним є відповідна сукупність суспільних відносин, що виника­ють та існують, змінюються та оновлюються у реально існуючій аграрній сфері суспільної життєдіяльності. Вони формуються, існують і проявляються у різноманітних видах діяльності суб’ - єктів аграрних відносин, а саме: у землеробній та виробничо-го­сподарській, товарно-обмінній та організаційно-управлінській, суспільно-трудовій та індивідуально-трудовій, матеріально-по­стачальницькій і кредитно-фінансовій, соціально-обслуговуючій та інших видах та сферах діяльності.

Не важко виявити, що зазначене коло суспільних відносин, яке виникає та існує в аграрній сфері, є надто широким, до цьо­го ж вони не є однорідними.

Підставою для об’єднання зазначених, по суті різних за сво­єю правовою природою й юридичним змістом, суспільних від­носин є аграрна сфера їх формування та правового регулювання з урахуванням специфіки їхнього прояву та існування у цій сфе­рі. При цьому правове регулювання в аграрній сфері охоплює широке коло суб’єктів - учасників аграрних відносин, а саме: приватні, комунальні та державні аграрні підприємства, різні типи і види сільськогосподарських кооперативів, фермерські та особисті селянські господарства, сільськогосподарські акціонер­ні та інші види господарських товариств, приватно-орендні та спільні підприємства, агрофірми й агрохолдинги, різноманітні агроасоціації та агроспілки й інші об’єднання та господарські формування. їх діяльність може засновуватися на приватній, комунальній та державній власності, а у передбачених законо­давством випадках - і на змішаних власницьких засадах.

Суспільні відносини в аграрній сфері не можна зводити лише до господарсько-виробничих відносин, які, безумовно, є визна­чальними і переважними. Проте не менш важливими є відно­сини, що пов’язані з утворенням агропідприємств та набуттям ними статусу юридичних осіб, що надає їм можливість виступа­ти у якості правоздатних і дієздатних учасників аграрних та ін­ших відносин. До суспільних відносин, що формують предмет аграрного права, відносяться і відносини громадян та інших фі­зичних осіб, які утворюють різноманітні аграрні підприємства, приймають участь в їх діяльності на засадах членства, трудових угод чи трудових контрактів.

Отже, предметом аграрного права є сукупність неоднорідних суспільних відносин, що виникають та існують в аграрній сфері у зв'язку з утворенням та діяльністю аграрних (сільськогоспо­дарських) підприємств та їх об'єднань різних форм власності, а також діяльністю юридичних і фізичних осіб, в якості суб'єктів- учасників аграрних відносин. Основними критеріями віднесення певної сукупності суспільних відносин у наведеному визначенні до аграрних є аграрна сфера іх виникнення й існування та участь у них юридичних і фізичних осіб в якості суб’єктів аграрних відносин.

У зв'язку з неоднорідністю суспільних відносин, що скла­дають предмет аграрного права, його прийнято відносити до комплексних правових галузей. Особливість комплексних га­лузей права полягає у тому, що вони охоплюють як свої влас­ні галузеві суспільні відносини та притаманні їм норми право­вого регулювання, так і певні норми профільних галузей пра­ва з істотним впливом на їхній зміст з урахуванням специфіки сфери застосування, що у відповідній єдності утворюють ком­плексну правову базу їх регулювання. Саме разом у взаємопов'я­заній єдності вони формують цілісну галузеву сукупність пра­вових норм, що регулюють різноманітні суспільні відносини в аграрній сфері.

Варто звернути увагу і на те, що правове регулювання су­спільних відносин в аграрній сфері одними з перших були під­дані комплексному правовому регулюванню, а аграрне право - одним з перших було визнане комплексним правовим утворен­ням. З появою наприкінці 30-х років та проіснувавши до 90-х років минулого століття як єдина комплексна галузь права, що обслуговувала суспільні відносини в сільському господарстві, у тому числі й в Українській РСР, було колгоспне право. Воно в основному охоплювало правове регулювання суспільних від­носин одного суб'єкта права - колгоспів (колективних госпо­дарств). Це було зумовлено існуванням колгоспно-кооператив­ної форми власності і застосуванням адміністративних методів керування виробничо-господарськими процесами на селі.

У 70-ті роки виникла наукова ідея про правове регулювання діяльності не лише колгоспів, а й про юридичну регламентацію діяльності всіх сільськогосподарських (аграрних) підприємств. Вперше її сформулював професор М. І. Козир як нагальну необ­хідність формування комплексної правової галузі сільськогоспо­дарського права, яке згодом трансформувалося в аграрне право. У дискусії, що розгорнулася на той час, активну участь брали українські вчені-юристи В. З. Янчук, І. О. Середа, Н. І. Титова, В. С. Шелестов, Ц. В. Бичкова, В. К. Попов, В. І. Семчик та інші відомі правознавці.

Необхідність існування аграрного права була доведена не стільки особливостями суб’єктного складу аграрних відносин, скільки унікальною специфікою їх виробничо-сільськогоспо­дарської діяльності як єдиного комплексу. Адже тільки у сфері сільського господарства існує органічне поєднання трудової ді­яльності з використанням земельних ресурсів, де земля є основ­ним засобом виробництва. Саме ця специфіка аграрних су­спільних відносин стала засадничою підставою відокремлення їх у якості предмета правового регулювання комплексною ін­тегрованою галуззю аграрного права.

Під час зазначеної дискусії з питань існування сільськогоспо­дарського (аграрного) права зверталася увага і на те, що нібито у останнього відсутній власний предмет правового регулювання. При цьому не враховувалось те, що для комплексних галузей права однорідність суспільних відносин як предмет правового регулювання є відносною. Це пояснюється тим, що комплексні правові галузі охоплюють первинні норми інших галузей права з їх адаптуванням до специфіки галузевого об’єкта· правового ре­гулювання та їх суб’єктного складу.

Водночас комплексні галузі права мають свої «власні» спе­цифічно притаманні їм інтегровані норми права. Незважаючи на такий поліструктурний склад норм комплексних інтегрова­них галузей права, яким є і сучасне аграрне право, воно все ж складає цілісно системну сукупність правових норм. Ця цілісна єдність здебільшого зумовлена специфікою правового регулю­вання в єдиній та цілісній сфері аграрних відносин.

Комплексний зміст аграрного права означає, що частина його норм є похідними від норм моноструктурних галузей пра­ва: земельного, трудового, цивільного, адміністративного, фі­нансового та інших однопрофільних правових галузей. Тому в системі аграрного права є норми, які регулюють земельні, тру­дові, майнові, управлінські, фінансові й інші відносини. Проте норми профільних галузей не механічно переносяться до скла­ду аграрного права, а зазнають і набувають глибокої аграрної специфіки. Внаслідок цього вони становляться аграрно-земель­ними, аграрно-трудовими, аграрно-майновими, аграрно-управ­лінськими, аграрно-фінансовими тощо. Це значною мірою зу­мовлюється особливостями правового статусу суб'єктів - учас­ників аграрних відносин.

Інтегрований характер норм аграрного права означає уза- гальнено-поєднане правове регулювання відносин різних учас­ників аграрних відносин. Підставою для їх інтегрованого пра­вового регулювання є те, що вони існують і здійснюють свою діяльність в аграрній сфері, наприклад, є власниками чи ко­ристувачами земель сільськогосподарського призначення як основного й незамінного засобу виробництва в процесі здійс­нення ними виробничої та пов'язаної з нею іншої господарської діяльності. Саме цим пояснюється деяке дублювання окремих положень земельного чи цивільного законодавства в аграрному праві. Отже, аграрне право інтегрує різні за своєю юридичною природою та реальним змістом суспільні відносини.

Проте це не означає, що аграрне право позбавлено своїх власних суспільних відносин, що існують в аграрній сфері та становлять його сукупну єдність.

У зв'язку з реалізацією у незалежній Українській державі аграрної та земельної реформ суспільні відносини на селі за­знали радикальних змін. Істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство, що становить норматив­но-правову базу сучасного аграрного права як галузі права. Роз­ширення предмета правового регулювання сучасного аграрного права відбувається завдяки тому, що воно стосується не тільки відносин у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, а й відносин у сфері переробки сільськогосподарської сирови­ни, реалізації відповідної продукції, інвестування фінансових засобів і впровадження нових технологій у виробництво, пере­робку, зберігання і транспортування сільськогосподарської про­дукції тощо. Норми аграрного права певною мірою регулюють і відносини соціального розвитку села та відносини, пов'язані із задоволенням соціальних потреб селян і сільського населення.

Отже, суспільні відносини, що становлять предмет аграрно­го права на сучасному етапі переходу до ринкових відносин в аграрному секторі економіки, суттєво розширилися і набули но­вого змістовного наповнення. До складових предмета сучасного аграрного права можна віднести відповідне коло наступних су­спільних відносин, що регулюються його нормами: земельні від­носини щодо використання земель сільськогосподарського при­значення як основного засобу виробництва на власницьких за­садах та на підставі права землекористування фізичними та юри­дичними особами - суб'єктами аграрного права; організаційно- управлінські відносини щодо утворення та управління діяльністю різноманітних господарюючих суб'єктів та їх структурних пі­дрозділів з використанням сільськогосподарських земель; тру­дові відносини щодо регулювання застосування труда працівни­ків в аграрній сфері; майнові відносини щодо законодавчих та договірних засад набуття і реалізації права власності та викори­стання майна у сільському господарстві, реалізації, переробки, зберігання і транспортування продукції, матеріально-технічного та енергетичного постачання та обслуговування, капітального, житлового, шляхового та інших видів будівництва тощо; фінан­сово-кредитні відносини щодо звітності фінансово-господарської та кредитно-інвестиційної діяльності суб'єктів аграрного права; соціальні відносини щодо обслуговування потреб селян та роз­витку сільської місцевості. Наведена сукупність суспільних від­носин у складі предмета аграрного права не є вичерпною. Фор­ми та види діяльності в аграрній сфері постійно оновлюються, поширюються і збагачуються, наприклад, здійснення зовніш­ньоекономічної діяльності агропідприємствами, інтегрування до складу іноземних фірм і компаній, утворення спільних під­приємств тощо. У свою чергу зазначене вимагає оновлення і поширення правового регулювання цих відносин у складі пред­мета аграрного права.

Таким чином, аграрне право України являє собою комплексну інтегровану галузь права, що охоплює правові норми, які регулю­ють суспільні відносини в аграрній сфері з використанням земель сільськогосподарського призначенпя у якості основного засобу ви­робництва та інших природних ресурсів суб’єктами — учасника­ми цих відносин з метою задоволенпя власних потреб та потреб суспільства у продовольчій, сировинній та іншій продукції. Воно пройшло дискусійний етап свого становлення, утвердилось в якості комплексної інтегрованої галузі права, яка істотно роз­ширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок реалізації за­ходів аграрної та земельної реформи в Україні.

1.2.