Поняття та предмет сімейного права
Сімейне право - це сукупність правових норм, що регулюють сімейні відносини. Тобто сімейне право регулює особисті немайнові та майнові відносини, що виникають між подружжям, іншими членами сім’ї тощо.
Крім того, сімейне право України регулює відносини усиновлення (удочеріння), опіки, піклування, патронату та інше.Предмет сімейного права складають:
1) відносини, що виникають у зв’язку зі шлюбом;
2) особисті та майнові відносини між членами сім’ї;
3) особисті та майнові відносини між іншими родичами;
4) відносини, що виникають у зв’язку із влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування.
Норми сімейного права опосередковують відносини, пов’язані із виникненням та припиненням шлюбу, а також визнанням шлюбу недійсним. Ці відносини виникають у процесі створення сім’ї (реєстрація шлюбу) або, навпаки, її припинення (розірвання шлюбу). У зв’язку з тим, що ці відносини спрямовані на встановлення або припинення сімейних прав, вони складають предмет сімейно- правового регулювання. Сімейне законодавство містить норми, що встановлюють порядок та умови укладання шлюбу, порядок його реєстрації, правові наслідки заручин, умови та порядок припинення шлюбу, визнання його недійсним тощо.
До другої групи відносин, що складають предмет сімейного права, належать майнові та особисті відносини між членами сім’ї - подружжям, батьками та дітьми. Право регулює відносини, що виникають між подружжям стосовно їх особистих прав (право на зміну прізвища під час реєстрації шлюбу, право на спільне вирішення усіх питань життя сім’ї, виховання дітей тощо). Існує чимало різноманітних майнових відносин подружжя, що потребують правового врегулювання, - це відносини стосовно спільного та роздільного майна подружжя, вчинення правочинів щодо нього, користування, розпорядження тощо. Предмет сімейного права складають також різноманітні особисті та майнові відносини батьків і дітей.
З урахуванням того, що неповнолітні діти потребують відповідної підтримки та захисту, в першу чергу нормами сімейного права регулюються відносини батьків і дітей щодо надання останнім утримання. Необхідну правову регламентацію отримують також відносини батьків і дітей щодо належного їм майна та управління батьками майном неповнолітніх.Правові норми регулюють особисті та майнові відносини між іншими членами сім’ї та родичами - відносини баби, діда, прабаби та прадіда з їх онуками та правнуками стосовно спілкування та захисту прав онуків. Предмет правового регулювання складають також відносини між іншими особами - братами, сестрами, мачухою, вітчимом та дітьми стосовно виховання та захисту дітей. Підлягають правовій регламентації й аліментні відносини певних членів сім’ї та родичів.
Сімейні відносини можуть виникати з приводу різних благ - окремих речей та майна в цілому, грошей, цінних паперів, благ, які належать членам сім’ї особисто, тощо.
До немайнових належать ті відносини членів сім’ї, які сприймають правове регулювання, піддаються правовому впливу. Так, правові норми визначають порядок встановлення або зміни прізвища дитини або одного з подружжя під час реєстрації шлюбу, закріплюють особисті немайнові права учасників сімейних відносин - право на виховання, спілкування, захист тощо. Разом із тим основна кількість особистих відносин, що виникають у сім’ї і ґрунтуються на таких почуттях, як любов, дружба, відданість, не складають сферу правового регулювання і не включаються до предмета сімейного права. Майнові відносини виникають стосовно конкретного майна, його належності тим чи іншим учасникам сімейних відносин, порядку користування та розпорядження таким майном, вчинення правочинів щодо нього тощо.
Відносини, що регулюються нормами сімейного права, виникають між особами, які об’єктивно є рівними між собою. Це також стосується відносин за участі неповнолітніх або непрацездатних членів сім’ї та родичів. Подружжя, батьки та діти, усиновителі та усиновлювачі, інші члени сім’ї та родичі перебувають між собою у рівному положенні і не підпорядковуються один одному. Кожен учасник сімейних відносин є не тільки рівною, а й автономною у майновому сенсі особою із своїми власними інтересами. Тому майно кожного з них не змішується з майном іншого і завжди може бути конкретно визначене. Це стосується і ситуацій, коли батьки, усиновлювачі та опікуни управляють майном дитини. Така природа сімейних відносин обумовлює і характер їх правового регулювання.
Таким чином, предмет сімейного права складають особисті немайнові та майнові відносини, які випливають із шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства і базуються на рівності та майновій самостійності їх учасників.
2.