<<
>>

§1. Поняття і види договорів

Договір (contractus) — одне з найбільш поширених у Римі джерел виникнення зобов\'язань. Римські юристи зазначали, що в основі договору лежить взаємна угода кількох осіб.

Договір як підстава виникнення зобов\'язань мав місце тоді, коли воля сторін була спрямована на встановлення, зміну, припинення прав і обов\'язків, тобто на встановлення зобов\'язальних відносин.

Розрізняли одно- і двосторонні договори, так само як і зобов\'язання, що виникали з них. Договори, в яких одна сторона має тільки право, а інша — тільки обов\'язки, називалися односторонніми (наприклад, договір позики), а договори, в яких кожна із сторін мала і права, і обов\'язки — двосторонніми. Права і обов\'язки розподілялися між сторо­нами не завжди рівномірно. Інколи одна сторона мала за договором більше прав і менше обов\'язків, а друга, навпаки, — менше прав і більше обов\'язків. Існували договори, в яких права і обов\'язки розпо­ділялися між сторонами рівномірно, тобто права і обов\'язки однієї сторони відповідали обов\'язкам і правам іншої. Вони називалися синтагматичними (наприклад, договір купівлі-продажу ).

Ризиковані або алеаторні договори — це договори, при яких напе­ред невідомо, яка з сторін одержить винагороду, а яка збитки. Кожна сторона несе певний ризик, все залежить від випадку; до цього виду договорів належать emptio spei або emptio rei speratae (купівля надії або купівля майбутньої речі). Наприклад, особа купує за встанов­лену плату врожай фруктового саду наступного року. Врожаю може й не бути, вона ризикує втратити гроші, які заплатила, тоді вигоду одержить інший. Врожай перевершив всі сподівання, особа одержала великий прибуток, а її контрагент за проданий врожай одержав дуже малий еквівалент," він продав збиткове. В цьому прикладі все зале­жало від випадку. Кожна сторона однаково ризикувала.

Суворі і віїьні контракти. Суворий контракт (stricti iuris negotio) — це контракт, який зобов\'язує боржника до точного й буквального ви­конання обіцяного.

Що не обіцяно, не підлягає виконанню; зміст такого зобов\'язання точний, визначений і завжди піддається обліку (certa obligatio): наприклад, одна особа зобов\'язується сплатити іншій 1 березня сто асів. В більшості випадків суворі зобов\'язання мають односторонній характер.

Віїьний контракт (bonaefldei negotia) — це контракт, який зобов\'язує до виконання не тільки обіцяного, а й всього, що в цьому випадку може вимагатися в силу довір\'я й добросовісності. Вимога може бути і меншою, і більшою, obligatio завжди incerta, тобто зобов\'язан­ня невідоме, хоча б обіцянка й була висловлена ясно; в більшості випадків ці зобов\'язання мають двосторонній характер.

В договорах bonne fidei обидві сторони зобов\'язуються виконати все те, що вимагає добросовісність незалежно від того, виражено це ясно, чи ні. Такі договори завжди зобов\'язують сторони до дбай­ливості передбачливої людини (diligentia, Deligentis patris familias) ідо повного відшкодування збитків у випадку неповного, несвоєчасно здійсненого або нездійсненого зобов\'язання.

Розрізняли договори оплатні, коли майнову вигоду мають обидві сторони (наприклад, при купівлі-продажу), і безоплатні, коли вигоду має тільки одна сторона (наприклад, безпроцентна позика, позичка).

Римське право знало також ряд інших договорів: абстрактні і каузальні, формальні і неформальні тощо.

Римські юристи звели всю сукупність відомих їм договорів у певну систему. Вони розрізняли два види договорів — контракти і пакти. Контракти класифікувались і одержували свою назву від способу їх виникнення. їх правова підстава (causa civilis) виникала або в ре­зультаті використання усної мови (verda), або письмової форми (lilterae), або дії, передачі якої-небудь речі (res), або неформальної угоди; тому існували контракти вербальні та літеральні, реальні і консенсуальні.

Кожна з цих чотирьох категорій контрактів охоплювала суворо обмежену кількість відповідних правовідносин. Всі ці контракти одер­жали особливу назву і теорію, а також були забезпечені правом позову.

Поступово реалії життя буквально примусили римських юристів визнати п\'яту групу так званих безіменних контрактів. За своєю юридич­ною природою вони були ближчими до групи контрактів реальних, оскільки взаємні зобов\'язання сторін виникали з моменту фактичної передачі речі одним з контрагентів іншому або внаслідок фактичного виконання ним обумовленої в контракті компенсативної дії.

Пакти — неформальні угоди, тобто саме ті, які породжувало ділове життя за межами кола контрактів. Вони не мали позовного захисту і юридичного значення: тут покладалися лише на совість контрагентів, на їхні моральні якості, а не на право. Невиконання пакту не мало наслідком юридичної відповідальності. Проте з розвит­ком ремесел, торгівлі, сільського господарства цивільний обіг не міг вже задовольнитися замкнутим колом контрактів. Нові відноси­ни вимагали нових договірних форм. Римляни змушені були визнати за деякими пактами силу контрактів, надавши їм позовного захисту\'.

<< | >>
Источник: Калюжний Р.А.. Римське приватне право: Курс лекцій. — К.: Істина,2005. — 144 с.. 2005

Еще по теме §1. Поняття і види договорів:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -