4.1. Поняття «левериджу» і його види

Будь-яке підприємство є джерелом ризику - ймовірність виникнення втрат, недонадходжень запланованих доходів, прибутку.

Метою підприємництва є одержання максимальних прибутків при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби.

Класифікацію ризиків грошових втрат можна здійснити за різними ознаками:

в сфері виникнення (виробничо-операційні, комерційні, фінансові, інвестиційні);

за часом виникнення (ретроспективні, поточні, перспективні); за фактором виникнення (політичні, економічні); за ступенем керованості (керовані, некеровані); за характером наслідків (чисті, спекулятивні) і т.д.

Виробничий ризик виникає в процесі здійснення виробничої діяльності. Причиною виробничого ризику є: зниження планованого обсягу виробництва, ріст матеріальних, трудових витрат і та ін.

Комерційний ризик пов\'язаний з реалізацією продукції (послуг),

закупівлею сировини, матеріалів і т.д. Причина такого ризику - зменшення планованого обсягу реалізації, підвищення закупівельних цін, зростання витрат обігу, втрати продукції в процесі обігу і та ін.

Фінансовий ризик - ризик, обумовлений структурою джерел фінансування.

Управління ризиком передбачає кілька етапів:

ідентифікація ризику;

кількісна оцінка рівня ризику;

розробка стратегії й тактики управління ризиком;

здійснення конкретних процедур з управління ризиком.

Пасивний захист від ризиків складається з використання різних видів і способів страхування. Можна укладати договори страхування зі страховими компаніями, застосовувати методи хеджирування й самострахування.

Стратегію активного реагування здійснюють такими методами управління ризиками, як розподіл ризиків, їхня передача, скорочення за рахунок здійснення різних технічних заходів і навчання персоналу, виробнича й фінансова диверсифікованість діяльності.

Леверидж (важіль) - показник, який характеризує взаємозв\'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат активів або джерел цих активів, що спрямовані підприємством на одержання даного прибутку.

Леверидж трактують як певний чинник, невелика зміна якого може привести до істотної зміни результуючих показників.

У фінансовому менеджменті розрізняють наступні види левериджу: фінансовий;

виробничий (операційний); виробничо-фінансовий.

Витрати виробничого і фінансового характеру не є взаємозамінними,

однак, величиною і структурою витрат виробничого і фінансового характеру

можна управляти. Це управління проходе в умовах вільного вибору джерел

фінансування і джерел формування затрат виробничого характеру. У результаті

використання різних джерел фінансування складується співвідношення між

22

власним і позиковим капіталом, а враховуючи, що позиковий капітал є платним, і по ньому виникають фінансові утримання, виникає необхідність виміру впливу цих утримань на кінцевий результат діяльності підприємства. Тому фінансовий леверидж характеризує вплив структури капіталу на величину прибутку підприємства, а різні способи включення кредитних утримань в собівартість впливають на рівень чистого прибутку і чисту рентабельність власного капіталу.

Отже, фінансовий леверидж характеризує взаємозв\'язок між власним і позиковим капіталом та варіабельністю показника «прибуток після сплати податків».

Виробничий леверидж залежить від структури витрат виробництва і, зокрема, від співвідношення умовно-постійних і умовно-змінних витрат в структурі собівартості. Тому виробничий леверидж характеризує взаємозв\'язок структури собівартості, обсягу випуску, продажу і прибутку.

Операційний леверидж - кількісно характеризується співвідношенням між постійними й змінними витратами та варіабельністю показника «прибуток до відрахування відсотків і податків».

Виробничо-фінансовий леверидж оцінює сукупний вплив виробничого і фінансового левериджів. Тут відбувається мультиплікація ризику підприємства.

4.2.