Леверидж та його роль у фінансовому менеджменті

Діяльність будь-якої комерційної організації пов’язана з процесами інвестування фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою одержання прибутку. Залежно від того, з якої позиції оцінюється поточна діяльність підприємства, необхідно брати до уваги виробничі і фінансові ризики, що виникають у сучасних умовах господарювання.

Виробничий ризик означає можливі втрати або недоодержання доходу (прибутку) у результаті невизначених умов виробничої діяльності. Більшою мірою він обумовлений галузевими особливостями бізнесу, тобто структурою активів, в які підприємство вирішило вкласти свій капітал. Виробничий ризик визначається багатьма чинниками: регіональними особливостями, кон’юнктурою ринку, національними традиціями, інфраструктурою тощо.

Ризик, обумовлений структурою джерел коштів, називається фінансовим. У даному випадку важливими є джерела фінансування виробничо-господарської діяльності та їх співвідношення. Під фінансовим ризиком розуміється стійкість фінансової системи та її спроможність забезпечувати господарську діяльність. При цьому враховується співвідношення власного і позикового капіталу в структурі капіталу підприємства.

Загальна вартість структури капіталу підприємства є середньозваженим значенням вартостей різних компонентів структури капіталу. Одним з найважливіших аспектів, що необхідно враховувати в діяльності підприємства, є оцінка вартості капіталу при зміні обсягу фінансування за рахунок одержання позик або відношення боргу до акціонерного капіталу.

Основна причина вивчення середньозваженої вартості капіталу полягає в тому, що вартість підприємства стає максимальною, коли середньозважена вартість капіталу зведена до мінімуму.

Таким чином, у виробничо-господарській діяльності необхідно досягти такої структури капіталу підприємства, щоб середньозважена вартість капіталу була мінімальною.

Залучаючи позикові кошти, власники підприємства мають можливість контролювати більш значні потоки коштів і реалізувати більш вигідні інвестиційні проекти, незважаючи на те, що частка власного капіталу в загальній сумі джерел коштів може залишатися відносно невеликою.

Необхідно відзначити, що поняття фінансового ризику важливе і з позиції констатації економічного становища, що склалося, і з позиції можливості та умов залучення додаткового капіталу. При цьому умови залучення додаткового капіталу можуть істотно різнитися для різних підприємств.

Одним з головних завдань фінансового менеджменту є мак- симізація рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику. Це завдання може реалізуватися різними методами. Одним з основних механізмів його реалізації є фінансовий леверидж.

Фінансовий леверидж показує ступінь використання підприємством позикових коштів. Чим більшою мірою підприємство фінансується за рахунок одержання позик, тим більшою мірою використовується фінансовий леверидж.

Основним результуючим показником слугує чистий прибуток підприємства, що залежить від багатьох чинників. Зокрема, його можна представити як різницю між виручкою від реалізації продукції і витратами виробничого і фінансового характеру. Ta- кий поділ витрат дає можливість управляти кожною з часток. В умовах ринкової економіки вивчення факторної структури прибутку є важливим елементом у фінансуванні виробничо-господарської діяльності підприємства. Воно дозволяє враховувати кредити комерційних банків, що відрізняються за запропонованими ними процентними ставками.

Таким чином, з позиції фінансового менеджменту чистий прибуток підприємства залежить від таких факторів: раціональність використання наданих підприємству фінансових ресурсів; напрямок вкладення цих коштів; структура джерел коштів.

Перший фактор відображається в обсязі і структурі основних і оборотних фондів підприємства та ефективності їх використання. Оскільки основними елементами собівартості продукції є постійні і змінні витрати, необхідно враховувати співвідношення між ними, тому що воно визначається фінансовою і технічною політикою, обраною підприємством. У зв’язку з цим зміна структури собівартості може істотно впливати на розмір прибутку.

Проте співвідношення між цими елементами має нелінійний характер, тому знаходження оптимального співвідношення постійних і змінних витрат являє собою певну складність. Цей взаємозв’язок характеризується категорією виробничого левериджу рівень якого визначає, крім того, величину виробничого ризику для підприємства.

Таким чином, виробничий леверидж кількісно характеризується співвідношенням між постійними і змінними витратами в загальній собівартості і впливає на фінансові результати діяльності підприємства. У розрахунковій схемі він визначає ланцюжок показника «прибутку до вирахування відсотків і податків».

Зміна прибутку до вирахування відсотків і податків обумовлена зміною операційного левериджу і кількісно виражає виробничий ризик. Чим вище рівень виробничого левериджу, тим вищий виробничий ризик підприємства.

Як приклад можна розглянути фондомісткі галузі народного господарства, в яких частка постійних витрат дуже висока, наприклад, нафтовидобуток, металургійна промисловість, залізничний транспорт, житлово-комунальне господарство (водовідведен- ня і водоспоживання) тощо.

Поняття виробничого левериджу виникло при формуванні фінансових планів значних капіталовкладень на підприємстві. Це поняття також пов’язано із здійснюваною технічною політикою підприємства, що істотно впливає на структуру його джерел коштів.

Таким чином, рівень виробничого левериджу, що характеризується потенційною можливістю впливу на прибутокдо відрахування відсотків і податків, визначається структурою собівартості та обсягом реалізації продукції.

Категорія фінансового левериджу пов’язана з фінансовим ризиком, що знаходить відображення у співвідношенні власного і позикового капіталу як джерел довгострокового фінансування виробничо-господарської діяльності підприємства. Використання позикових коштів, як правило, збільшує витрати підприємства, що впливає на розмір його прибутку. Рівень фінансового левериджу прямо пропорційно впливає на ступінь фінансового ризику підприємства і необхідну акціонерам норму прибутку.

Підприємства, що залучають значні обсяги позикового капіталу, називаються підприємствами з високим рівнем фінансового левериджу. Підприємства, що здійснюють свою виробничо-господарську діяльність в основному за рахунок власних фінансових ресурсів, називаються фінансово незалежними.

Таким чином, рівень фінансового левериджу, що склався на підприємстві, характеризує потенційні можливості впливу на чистий прибуток шляхом зміни обсягу і структури довгострокових пасивів.

Узагальнюючим показником є виробничо-фінансовий леверидж. Його вплив характеризується взаємодією трьох показників: виручки від реалізації продукції; витрат виробничого і фінансового характеру; чистим прибутком.

На рис. 7.1 подано схему взаємозв’язку описаних показників. У ній відображено механізм формування і деталізації статей звіту про фінансові результати.

У цій схемі велика увага з позиції стратегічного планування приділяється операційному і фінансовому левериджу. Це пов’язано з тим, що саме умовно-постійні витрати виробничого і фінансового характеру значною мірою формують кінцеві фінансові результати підприємства. Капіталомісткі напрямки діяльності

Фінансовий леверидж є одним з основних механізмів реалізації завдання максимізації рівня рентабельності власного капіталу при заданому рівні фінансового ризику.

кврА - коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %; к- середній розмір відсотків за кредит, %;

Kn- середня вартість позикового капіталу;

Kb - середня вартість власного капіталу підприємства.

У цій формулі виділяють три основні складові:

1. Податковий коректор фінансового левериджу (1 - Спп). Він показує ступінь прояву ефекту фінансового левериджу у зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку підприємства.

2. Диференціал фінансового левериджу (кврд - кПК). Він показує зміни у співвідношенні коефіцієнта валової рентабельності активів підприємства і середнього розміру відсотків за кредит.

3. Коефіцієнт фінансового левериджу [KnI Кв). Він характеризує величину позикового капіталу в розрахунку на одиницю власного капіталу.

У табл. 7.1 наведено дані для дослідження ефекту фінансового левериджу.

Таблиця 7.1

Результати проведених розрахунків свідчать про те, що із зростанням розміру позикових коштів у загальній сумі капіталу підприємства збільшується рівень прибутку на власний капітал. При цьому зростають і фінансові ризики, пов’язані з можливими втратами прибутку.

Таким чином, підприємству необхідно враховувати механізм впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику, що дозволить управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Питання для самоконтролю

1. В якій ситуації необхідно враховувати виробничі і фінансові ризики?

2. Дайте поняття і характеристику виробничого ризику.

3. Що розуміється під фінансовим ризиком?

4. Наведіть основну причину зміни середньозваженої вартості капіталу.

5. Розкрийте поняття фінансового левериджу.

6. Від яких чинників залежить величина чистого прибутку підприємства?

7. Охарактеризуйте поняття виробничого левериджу.

8. Наведіть характеристику поняттю фінансового левериджу.

9. Які показники визначають виробничо-фінансовий леверидж?

10. Що відображає ефект фінансового левериджу?

11. Які складові входять до формули ефекту фінансового левериджу?

12. Для яких цілей необхідно враховувати механізм впливу фінансового левериджу?

7.2.