1. Економічна сутність державного кредиту, його роль у формуванні додаткових фінансових ресурсів держави

Держава для фінансування своїх потреб може мобілізувати фінансові ресурси у формі державного кредиту. У цьому випадку вона є позичальником, а населення і підприємницькі структури, тобто фізичні і юридичні особи, кредиторами.

Державний кредит буває внутрішнім. У сфері міжнародних економічних відносин держава виступає в ролі як кредитора, так і позичальника. Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником грошових коштів та юридичними і фізичними особами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу волового внутрішнього продукту. Його джерелом є вільні кошти населення, підприємств і організацій. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави, її доцільність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Державний кредит відрізняється від банківського. Він, як правило, використовується для покриття дефіциту державного бюджету. Джерелом його повернення і сплати процентів є доходи бюджету, а не прибутки від вигідного розміру кредиту.

Також державний кредит відрізняється від державних позик. Особливі відміни полягають в характері повернення коштів та періоду надання.

2. Функції державного кредиту.

Державний кредит – це сукупність економічних відносин, що виникають між державою як позичальником грошових коштів та юридичними і фізичними особами в процесі формування і використання загальнодержавного фонду грошових ресурсів.

Державний кредит виконує дві функції:

1) регулюючу;

2) фіскальну.

Регулююча функція полягає в тому, що держава, вступаючи в кредитні відносини, впливає на стан грошового обігу, рівень ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість. Тобто, держава за допомогою державного кредиту може проводити ту чи іншу фінансову політику.

Через фіскальну функцію кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави за рахунок рівномірного розподілу оподаткування у часі.

3. Класифікація державних позик.

Державні позики є кредитним відносинами між державою і фізичними або юридичними особами, коли держава отримує обумовлену суму коштів на визначений строк за встановлену плату. Класифікація державних позик:

1) залежно від місця розміщення позик їх поділяють на внутрішні – на внутрішньому фінансовому ринку (надаються фізичним і юридичним особам даної країни та нерезидентам) і зовнішні – надходять ззовні від урядів, фізичних і юридичних осіб інших країн, міжнародних організацій та фінансових інститутів;

2) за правом емісії розрізняють державні і місцеві позики. Державні позики випускаються центральними органами управління. Надходження від них спрямовуються в Державний бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управління і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;

3) за ознакою характеру використання цінних паперів бувають ринкові і неринкові позики.

4) залежно від установлення забезпеченості державні позики поділяються на заставні і беззаставні. Заставні позики відображають один з головних принципів кредитування - матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечуються державним майном чи конкретними доходами. Беззаставні не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом держави;

5) відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткострокові (термін погашення до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років);

6) за характером виплати доходу державні позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні (з нульовим купоном).За процентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового процента. При виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дисконтні позики характерні тим, що державні цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю.

7) за характером погашення заборгованості розрізняють два варіанти – одноразова виплата та виплата частинами.