2.1. Роль корпорації на фінансовому ринку

Корпоративні цінні папери обертаються на фінансовому ринку. Він є сукупністю ринкових інститутів, які спрямову­ють потік грошових коштів від власників (інвесторів) до кори­стувачів (позичальників) за допомогою фінансових інструмен­тів (цінних паперів).

Фінансовий ринок включає три особливо важливих сегменти:

1) ринок готівкових коштів, що знаходяться в обігу і вико­нують функції, аналогічні до функцій короткострокових платі­жних засобів зі строком обертання щі. одного року (чеків, соло-векселів, коносаментів, акредитивів тощо):

2) ринок позичкового капіталу, тобто коротко- і довгостро­кових кредитів - кредитний ринок;

3) ринок цінних паперів - фондовий ринок. Фінансовий ринок призначений для перерозподілу тимча­сово вільних коштів, тобто він є посередником в русі грошо вих коштів від власників до користувачів.

Наявність фінансового ринку нерозривно пов\'язана з при­сутністю в національному господарстві реальних власників, які мають повну фінансову самостійність і несуть відповідальність за результати підприємницької діяльності. Тільки такі незалежні власники здатні укладати договори на фінансовому ринку і пред\'являти попит на фондові інструменти в обмін на гроші.

У промислово розвинутих країнах в ролі інституційних власників виступають акціонерні компанії (корпорації). Взає­модія між корпорацією і фінансовим ринком представлена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Грошові потоки між корпорацією і фінансовим ринком

1. Емісія цінних паперів для залучення грошових коштів.

2. Грошові кошти, залучені за рахунок емісії цінних паперів.

3. Грошові кошти, що генеруються активами.

4. Податки і збори на користь держави.

5. Дивіденди і проценти, що виплачуються інвесторам і кредиторам.

6. Після сплати податків, дивідендів і процентів частина коштів реінвестується в активи корпорації.

7. Комісійна винагорода, яка мас бути сплачена фінансо­вим посередникам (може сплачуватися готівкою).

Фінансовий ринок може бути первинним і вторинним. Термін «первинний ринок» вказує па перший продаж цін­них паперів державою або корпораціями, тобто в рамках да­ного ринку здійснюється емісія фінансових інструментів для залучення капіталу.

Первинний ринок цінних паперів - це не лише джерело додаткових фінансових ресурсів, але й специфічний регуля­тор національної економіки, який значною мірою визначає розміри й характер накопичення капіталу, його структуру й обсяг інвестицій в країні.

Він виконує функції перерозподілу й інформації. Сутність першої з них полягає у перерозподілі грошових ресурсів між; га­лузями господарства і сферами бізнесу, переведення заоща­джень юридичних осіб і громадян в інвестиції і у фінансування дефіциту бюджетної системи на неінфляційній основі.

Функція інформації полягає у повному розкритті інфор­мації для учасників ринку (перш за все для інвесторів), що дає їм змогу прийняти обґрунтоване інвестиційне рішення.

Вторинний ринок - це ринок, де фінансові інструменти купують і продають після первинної реалізації, тобто відбува­ється їх післяемісійний оборот з метою одержання доходу від вкладання капіталу у фінансові інструменти й запобігання його знеціненню.

Фінансовий ринок є об\'єктом управління з боку держави. Як об\'єкт управління він характеризується такими парамет­рами:

1) місткістю і кон\'юнктурою ринку;

2) збалансованістю попиту і пропозиції на фінансові ін­струменти;

3) умовами їх реалізації;

4) рівнем фінансового ризику й дохідністю цінних паперів. Під місткістю фінансового ринку розуміють річний

(місячний) обсяг продажу певного виду цінних паперів за по­точного співвідношення попиту й пропозиції на нього.

Попит і пропозиція мають перебувати у динамічному розви­тку, який забезпечує сприятливу реалізацію запропонованих на ринку фінансових інструментів при одночасному задоволенні попиту на них. На розвиненому фондовому ринку фінансові ак­тиви мають часто більшу ліквідність, ніж; багато промислових товарів. їх можна одразу ж купити й продати, що створює сприятливі умови для «гри» на зростання або зниження курсів цінних паперів. Тому один і той самий суб\'єкт фінансового рин­ку може виступати в ролі продавця або покупця цінних паперів (через укладання строкових контрактів-опціонів і ф\'ючерсів).

Між; ризиком і дохідністю цінних паперів існує прямий зв\'язок. Чим ризикованіший цінний папір (наприклад акція «молодої» компанії), тим вищим має бути очікуваний за ним дохід. —

Фінансовий ринок являє собою систему відносно само­стійних сегментів, наприклад ринки корпоративних цінних паперів, державних боргових зобов\'язань, похідних фінансо­вих інструментів. За обсягом охоплення можна виділити між­народний і внутрішній фінансові ринки, що створюються фі­нансовими центрами (фондовими біржами, великими банка­ми, фінансовими компаніями, інвестиційними фондами тощо). На регіональних ринках можуть обертатися облігації субфеде-ральних позик.

Товаром на внутрішньому фінансовому ринку ви­ступають:

1) цінні папери - емісійні і комерційні;

2) державні боргові зобов\'язання;

3) цінні папери, що являють собою безумовне боргове зо­бов\'язання страхових компаній, недержавних пенсійних фон­дів та інших фінансових посередників;

4) валютні цінності (іноземна валюта і цінні папери, ви­ражені в іноземній валюті);

5) коштовні метали і каміння;

6) гроші.

Грошові кошти, одержані корпоративними групами з фі­нансового ринку, використовуються таким чином:

1) грошові кошти, одержані від первинної емісії акцій, служать джерелом формування статутного капіталу, передба­ченого статутними документами;

2) кошти, одержані від додаткової емісії акцій, спрямову­ються на збільшення статутного капіталу;

кошти, одержані від продажу корпоративних облігацій, можуть бути спрямовані на фінансування реальних активів (капітальних вкладень);

4) емісійний дохід акціонерного товариства служить дже­релом поповнення додаткового капіталу;

5) комерційні векселі виступають у формі платіжного за­собу у відносинах з партнерами;

6) кошти, одержані за депозитними сертифікатами, мо­жуть служити джерелом поповнення оборотного капіталу.

Отже, кошти, які надійшли до акціонерних компаній з фі­нансового ринку, підвищують їх фінансову стійкість і плато­спроможність, а також; створюють фінансову базу для еконо­мічного зростання.