7.3. Ефект фінансового важеля та його використання в управлінні залученим капіталом

Для будь-якої акціонерної компанії принципове значення має правило, за яким як власні, так і позичені кошти забезпе­чують віддачу у формі прибутку (доходу). Якщо корпорація у виробничо-торговельній діяльності використовує як власний, так і позиковий капітал, то дохідність (рентабельність) власно­го капіталу може бути підвищена за рахунок залучення бан­ківських кредитів.

Загальна формула для розрахунку фінансового левериджу має вигляд:

де ЕФЛ - ефект фінансового левериджу;

Спп - ставка податку на прибуток, долі одиниці;

Ра - рентабельність активів;

СП - середня розрахункова ставка процента за кредит;

ПК - позиковий капітал, грн.;

ВК - власний капітал, грн.;

(1 - Спп) - податковий коректор (щит);

(Ра - СП) - диференціал фінансового важеля;

ПК\\ВК - коефіцієнт заборгованості

Приклад. Розрахувати ефект фінансового левериджу на основі таких даних.

Ефект фінансового левериджу буде розрахований таким чи­ном:

При цьому розрахункова процентна ставка за кредит

(СП) визначається за формулою:

де ФВк - фінансові витрати за всіма одержаними кредитами за розрахунковий період (сума сплачених процентів)

коштів,залучених у розрахунковому періоді.

Податковий коректор показує ступінь прояву БФЛ у зв\'язку з різним рівнем оподаткування. Він не залежить від акціонерної компанії, оскільки ставка податку на прибуток затверджується законодавчо.

Друга складова ефекту - диференціал - є ключовим фак­тором, що формує додатний ЕФЛ.

За вищого додатного значення диференціалу за інших рі­вних умов значення БФЛ буде вагомішим.

Третя складова ефекту - коефіцієнт заборгованості - хара­ктеризує силу впливу фінансового важеля.

Коефіцієнт заборгованості є мультиплікатором, який змі­нює додатне або від\'ємне значення диференціала. При до­датному значенні останнього будь-який приріст коефіцієнту заборгованості буде спричинювати ще більше зростання рен­табельності власного капіталу. За від\'ємного значення дифе­ренціала приріст даного коефіцієнта призводитиме до ще бі­льшого зниження рентабельності власного капіталу.

Розрахунок за формулою (7.4) дозволяє корпорації визна­чити безпечний обсяг позичених коштів, тобто припустимих умов кредитування. Він широко застосовується в континента­льних країнах Європи (Франції, Німеччини та ін.).

Щодо розрахунку левериджу можна зробити такі висновки:

1)якщо нова позика приносить корпорації зростання рів­ня ЕФЛ, то вона є вигідною;

2) при цьому слід слідкувати за станом диференціала: при збільшенні коефіцієнта заборгованості банк змушений компе­нсувати зростання кредитного ризику підвищенням «ціни», позикових коштів;

3) ризик кредитора виражається величиною диференціала: за вищого диференціала ризик у банку менший, і навпаки.

Слід зазначити, що розрахунок ЕФЛ не дає відповіді на питання, якою має бути гранична ставка відсотка за кредит (Кгс), вище за яку корпорації невигідно укладати кредитну угоду з банком. Дотримання даної ставки у кредитній угоді дозволяє корпорації зберегти досягнутий рівень рентабельнос­ті власного капіталу. Величину граничної ставки рекоменду­ють визначати за формулою:

де Кгс - гранична кредитна ставка, %;

Кос - нормативна (облікова) ставка, встановлюється Центральним банком, %;

ДВ - джерела власних коштів (власний капітал);

Д - загальна сума джерел (пасивів балансу);

ДП - джерела позичених коштів;

ЧПо - чистий прибуток корпорації в базисних умовах, ко­ли вона ще не використовувала кредит;

ЧП - чистий прибуток у розрахунковому періоді (за період залучення кредиту).

Для кожної конкретної кредитної угоди можна розрахувати гранично припустиму ставку банківського процента (Кгп):

де Кгп - ставка рефінансування (нормативна);

ЧП - чистий прибуток за конкретною комерційною угодою; ДП - джерела позичених коштів у формі кредиту.

7.4. Показники ефективності використання позикового капіталу

Для оцінки ефективності позичених коштів засто­совують систему аналітичних показників. Найголовні­шими з них є такі.

1. Коефіцієнт фінансової напруженості (КфН):

Показує частку позикових коштів у валюті балансу пози­чальника. Рекомендоване значення показника не більше 0,5.

2. Коефіцієнт співвідношення між; довгостроковим і коро­ткостроковим позиковим капіталом (Кс):

де ДПК - довгостроковий позичений капітал за бухгалтерсь­ким балансом на останню звітну дату;

КПК - короткостроковий позичений капітал за бухгалтер­ським балансом на останню звітну дату.

Даний показник індивідуальний для коленого позичальни­ка й аналізується за ряд періодів.

3. Коефіцієнт залучення коштів (Кзк):

де КПК - короткострокові позичені кошти зі строком пога­шення до 12 місяців за бухгалтерським балансом клієнта на останню звітну дату;

ОА - оборотні активи за бухгалтерським балансом позича­льника на останню звітну дату.

Цей показник характеризує ступінь фінансової незалеж­ності позикоодержувача від позикових коштів. Чим нижчий рівень даного коефіцієнта, тим вища кредитоспроможність позичальника.

Рекомендоване значення показника не більше 0,7 (70%).

4. Розраховують також: коефіцієнт залучення коштів у ча­стині покриття запасів (Кзк):

де ЗК - залучені кошти за балансом на останню звітну дату.

Частка власних оборотних коштів у покритті запасів має складати не менше 50%, останні 50% відшкодовують корот­костроковими позиками банку і кредиторською заборгованіс­тю за товарними операціями. Власні обороні кошти виража­ють різниці між; оборотними активами і короткостроковими зобов\'язаннями за пасивом балансу.

5.Узагальнений коефіцієнт фінансової стійкості УКфс ви­значають за формулою:

де ВК - власний капітал за оалансом позичальника;

ДЗ - довгострокові зобов\'язання за балансом позичальника.

Даний коефіцієнт відображає ту частину активу балансу, яку покривають за рахунок найбільш стійких джерел. Реко­мендоване значення коефіцієнта - 0,7 (70%).

6. Коефіцієнт капіталізації (Кк):

Даний показник концентрує увагу на використанні клієнтом постійних джерел фінансування. Він характеризує ступінь залежності корпорації від її довгострокових кредитів і позик у постійних (фіксованих) пасивах.

Цей показник індивідуальний для кожної окремої взятої корпорації.

7. Коефіцієнт співвідношення боргу і обсягу продажу (Ксво):

До складу сукупних зобов\'язань включають довгострокові і короткострокові позичені кошти. Взаємозв\'язок між сукупним боргом і обсягом продажу полягає в тому, що від останнього параметру у кінцевому підсумку залежить обсяг грошових коштів, необхідних для погашення боргових зобов\'язань. Як­що зобов\'язання корпорації збільшуються пропорційно обсягу продажу, то фінансовим менеджерам потрібно буде компен­сувати видатки на збільшення боргу або шляхом пошуку більш дешевих джерел кредиту, або шляхом зниження умовно постійних витрат, щоб більша частина доходів від продажу трансформувалася у прибуток.

8.На рівень ліквідності балансу позичальника має значний вплив строк надання позики. Середній період надання креди­ту може бути встановлений за формулою:

Тривалість періоду: рік - 360 днів, півріччя - 180 днів, квартал - 90 днів.

Розглянуті показники аналізують за декілька періодів (кварталів, років) і роблять висновок про поточну і потенційну кредитоспроможність позичальника.