7.2. Формування позикового капіталу у формі облігаційних позик

Однією з форм залучення довгострокового позикового ка­піталу є розміщення облігаційних позик.

Облігація засвідчує право власника потребувати її пога­шення (виплати номінальної вартості і процентів або номіна­льної вартості по дисконтованій облігації) у встановлений строк.

У рішенні про емісію облігацій мають бути визначені фор­ми, строки й інші умови їх розміщення. Номінальна вартість усіх випущених облігацій має не перевищувати розмір статут­ного капіталу товариства або величину забезпечення, наданого товариству третіми особами з метою їх розміщення. Товариство може випускати облігації з одночасним строком погашення або облігації зі строком погашення по серіях у певні строки. Пога­шення облігацій здійснюється у грошовій формі або іншим майном у відповідності до рішення про їх розміщення.

Вартість позикового капіталу, що залучають за рахунок емісії корпоративних облігацій, оцінюють на основі ставки купонного процента, що формується за рахунок періодичних купонних виплат. Якщо облігацію продають за інших умов, то базою оцінки виступає сума дисконту за нею, що виплачуєть­ся при погашенні.

У першому випадку оцінку здійснюють за формулою:

де ПКо - вартість позикового капіталу, що залучають за раху­нок емісії облігацій, %;

Скп - ставка купонного процента за облігацією, %;

Пп - ставка податку на прибуток, долі одиниці;

Рев - рівень емісійних витрат щодо обсягу емісії, долі одиниці.

Приклад. Скп = 20%; Пп = 0,25; Рев = 0,03.

Розв\'язання

де ПКц- вартість позикового капіталу, що залучають за раху­нок емісії облігацій, %; Но - номінал облігації;

Д - середня сума дисконту (процента) за облігацією, грн.; Рев - рівень емісійних витрат щодо суми залучених за ра­хунок емісії грошових коштів, долі одиниці.

Приклад.

Розв\'язання

Залучення позикового капіталу у формі випуску об­лігацій забезпечує акціонерному товариству такі пере­ваги:

1) емісія облігацій не призводить до втрати контролю над управлінням товариством (як у разі випуску акцій);

2) облігації можуть бути емітовані при відносно невисоких фінансових зобов\'язаннях за процентами (порівняно зі став­ками процента за банківський кредит або дивідендами за ак­ціями), оскільки вони забезпечуються майном товариства і мають пріоритет у виплаті процентів (за рахунок прибутку до оподаткування);

3) облігації мають більшу можливість розповсюдження, ніж акції, внаслідок меншого рівня ризику для інвесторів, оскіль­ки вони забезпечені майном товариства.

У той же час емісія має такі негативні наслідки для товариства:

2) 1) облігації не можуть бути емітовані для формування ста­тутного капіталу і покриття тимчасової нестачі грошових ко­штів. Його зручніше покривати за рахунок залучення корот­кострокового банківського або комерційного кредиту; емісія облігацій пов\'язана зі значними додатковими ви­тратами емітента і потребує тривалого строку залучення кош­тів; розміщення облігацій на більшу суму можуть собі дозволи­ти лише відомі акціонерні компанії (корпорації);

3) рівень фінансової відповідальності товариства за своє­часну виплату процентів і основної суми боргу при погашенні облігацій дуже високий, оскільки стягнення цих сум при три­валому простроченні платежів здійснюється через процедуру банкрутства;

4) після випуску облігацій внаслідок зміни кон\'юнктури на фінансовому ринку середня ставка позикового відсотку може стати значно нижчою, ніж: установлений процент виплати за облігаційною позикою. Це ставить емітента у невигідні фінан­сові умови порівняно з одержувачем банківського кредиту.