§ 4. Економічний прогрес та його види
Економічний прогрес — поступальний розвиток усієї економічної системи, кожного її елемента: продуктивних сил та техніко-економічних відносин (водночас технологічного способу виробництва), організаційно-економічних відносин, виробничих відносин, або відносин економічної власності та господарського механізму.
Критерії економічного прогресу — ознаки, показники, на основі яких обґрунтовується оцінка сутності та якості поступального розвитку економічної системи і, передусім, головної продуктивної сили — людини.
Важливим критерієм розвитку продуктивних сил є співвідношення між масою застосовуваних засобів виробництва і кількістю зайнятих у виробництві робітників, або технічна будова виробництва. Також слід розрізняти такі критерії економічного прогресу: рівень розвитку робочої сили, засобів праці, науки, форм та методів організації виробництва, використовуваних сил природи, інформації.
Економічна суперечність — суттєве, закономірне відношення і взаємодія між протилежними сторонами економічного явища чи процесу, внаслідок якої вона (суперечність) є їх рушійною силою розвитку, а в гносеологічному аспекті — основою пізнання сутності економічних законів та категорій.
Суперечність є, по-перше, рушійною силою економічного прогресу, при якому взаємодія протилежних сторін характеризується їх взаємопроникненням, взаємозумовленістю, взаємозапереченням. По-друге, кожна суперечність в своєму розвитку проходить такі послідовні етапи: тотожність, відмінність, протилежність, конфлікт і ступінь розв’язання суперечності, перехід її у вищу форму розвитку. Найбільш активно розвиток суперечності відбувається на перших трьох етапах. Рух суперечності відбувається, насамперед, у результаті більшої активності заперечувальної, революційної сторони.
Важливу роль у розвитку економічного прогресу відіграє науково-технічний прогрес.
В історії розвитку техніки виділяють три основних етапи. Перший етап тривав з кінця XVIII ст., коли виникають перші машини та механізми, до кінця XIX ст., до моменту виникнення машинного виробництва. Другий етап тривав з початку минулого століття до 70-их років і ґрунтувався на машинній праці. Третій етап триває зараз, він ґрунтується на поєднанні розуму людини та праці високотехнологічних машин.Революційною формою НТП є науково-технічна революція. Революційна форма характеризується появою принципово нових видів техніки, предметів праці, фундаментальних наукових відкриттів, їх практичного застосування. В історії НТП виділяють дві революції. Перша — почалась наприкінці XVIII ст. — початку XIX ст. (поява мануфактур). Друга революція почалась в кінці XIX ст. і триває до нашого часу (її називають електротехнічною революцією). НТР має свої особливі риси:
- НТР є перетворенням науки на безпосередньо продуктивну силу;
- при НТР відбуваються фундаментальні зміни в техніці;
- докорінна зміна головної продуктивної сили — людини;
- докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями;
- впровадження принципово нових технологій, створених на базі фундаментальних відкриттів;
- зміна використання людиною природи.