<<
>>

23. Економічний цикл, його види, фази та чинники. Причини циклічного розвитку економіки.

Економічним циклом прийнято називати нерегулярно повторювані періоди розширення і згортання загальної економічної активності. Макроекономічні показники ділової активності по-різному реагують на фази циклу, в залежності від цього їх поділяють на проциклічні, протициклічні та ациклічні змінні.

Проциклічні змінні зростають у періоди піднесення і зменшуються в періоди спаду (динаміка ВВП, випуск по секторах економіки, величина прибутків від підприємництва, швидкість обігу грошей, короткострокові ставки проценту, рівень зайнятості та загальний рівень цін). Протициклічні змінні зростають у фазі спаду і спадають у фазі піднесення – запаси готової продукції, запаси факторів виробництва, рівень безробіття та рівень банкрутств. Ациклічні змінні не пов’язані безпосередньо з економічним циклом, тому не реагують на нього (величина експорту товарів, яка залежить від стану в зарубіжних країнах).

Перша криза, яка поклала початок першому діловому циклу, виникла у Великобританії в 1825-1826 рр. За майже 200-річний період історії циклів економічні коливання ділової активності значно відрізнялися по країнах і по періодах часу, але зусиллями вчених були виділені деякі загальні властивості циклів, що дало можливість узагальнити теорію криз та особливості механізму розвитку циклів.

Класичний цикл ділової активності мав чотири фази – криза (рецесія), депресія (дно), пожвавлення та піднесення (пік), – які характеризувались чіткими рисами.

Для характеристики спаду (рецесії) використовують великий набір показників. Спрощено рецесію часто визначають за динамікою ВВП, але не завжди зменшення випуску означає рецесію. Рецесія – це період зниження рівнів сукупного випуску, доходу, зайнятості та торгівлі впродовж, як правило, від 6 місяців до 1 року, що відзначається значним спадом у багатьох секторах економіки.

Основними ознаками класичної кризи є: відносне перевиробництво товарів і послуг у порівнянні з платоспроможним попитом на них; різке падіння цін, норми прибутковості, рівня доходів, курсу цінних паперів (акцій, облігацій та ін.); різке зростання запасів, рівня безробіття, норми проценту.

Депресія, яка настає після кризи, характеризується застоєм в промисловості, в’ялістю торгівлі, наявністю великої маси вільних грошових коштів. Падіння цін призупиняється, випуск поступово стабілізується на мінімальному рівні, запаси поступово розсмоктуються і скорочуються, також знижуються ставки позичкового проценту.

Щоб відновити прибутковість підприємств, їх власники починають оновлення капіталу, замінюють застарілі машини і устаткування новітніми, застосовуючи технологічні вдосконалення. Масове оновлення капіталу, зростання інвестиційного попиту дає поштовх для галузей, що виробляють засоби виробництва, таким чином, оновлення капіталу означає перехід у фазу пожвавлення. Мультиплікативний ефект прискорює розвиток виробництва і зростання сукупного доходу. Пожвавлення характеризується зростанням виробництва та рівня доходів, зростанням загального рівня цін, розширенням кредиту. Водночас скорочуються запаси, зменшується рівень безробіття. Фірми доводять обсяги виробництва до початкового, докризового рівня.

Подальше зростання всіх проциклічних показників означає, що економічна система вступає в фазу піднесення. У фазі піднесення йде активне будівництво нових підприємств, модернізація старих, зайнятість збільшується, а разом з нею зростають доходи і попит на товари та послуги з боку населення. Попит наростає стрімко, перевищуючи пропонування, від чого стрімко починають зростати також і ціни. Починається спекулятивний бум. Торговельні фірми намагаються купити якомога більше товарів, розраховуючи на подальше зростання рівня цін, підштовхуючи промислові фірми ще більше розширювати виробництво. Банки охоче видають кредити, підвищуючи ставку проценту. Вступає в дію ефект акселератора, стрімко розвивається інфляція, а виробництво розширюється за межі платоспроможного попиту. Створюються передумови для чергової кризи перевиробництва, що започатковує новий цикл.

Графічна модель фаз економічного циклу в класичному варіанті представлена на рис. 9.1. Фаза пожвавлення триває доти, доки основні макроекономічні змінні не досягнуть пікового рівня попереднього циклу.

Перевищення цих показників означає економічне зростання,  піднесення або процвітання.

У ХХ столітті економічний цикл модифікувався. Головними чинниками цього вважають прискорення науково-технічного прогресу та розвиток державного регулювання економіки. В сучасному циклі фази розмиті і амплітуда коливань набула тенденції до зменшення. Крім того немає чіткої синхронності циклу по країнах. З середини 1970 рр. характерною для економічного циклу стала стагфляція – поєднання падіння виробництва з інфляцією, переплетіння з нециклічними коливаннями ділової активності – сезонними, структурними та системними кризами.

Важливою характеристикою економічних циклів є їх тривалість. Проблему тривалості циклів вивчали багато вчених, в результаті виділились такі різновиди циклів:

  • цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли („довгі хвилі“) тривалістю від 40 до 60 років;

Кондратьєв розробив теорію довгих хвиль: підвищувальна хвиля (висхідний період), тривалістю 25-30 років; понижувальна хвиля (низхідний період), тривалістю 20-25 років.

Він формує чотири емпіричних висновки:

1. Іноді на початку підвищувальної хвилі спостерігаються основні зміни в умовах господарського життя суспільства (зміна техніки виробництва та обміну і зміни в умовах грошового обігу, посилюються нові країни у світовому господарстві).

2. Періоди підвищувальних хвиль багаті соціальними потрясіннями та переворотами (революції, війни).

3. Понижувальні хвилі супроводжуються тривалою депресією сільського господарства.

4. Середні цикли, що припадають на понижувальну хвилю, характеризуються тривалими спадами та депресіями і короткістю та слабкістю підйомів. Середні цикли, які припадають на підвищувальну хвилю, характеризуються навпаки (тривалий і значний підйом, короткий і невиражений спад).

  • цикли Кузнєца з тривалістю 20 років;
  • цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років;
  • цикли Китчина з тривалістю 3-5 років;
  • приватні господарські цикли з тривалістю від 1-2 до 12 років.

Цикл ділової активності довго представляли як тимчасове відхилення від довгострокового економічного тренду.

Сам тренд розглядали як результат дії особливих чинників, які обумовлюють довготривале зростання економіки – рівня заощаджень, приросту трудових ресурсів, технічних нововведень. Вважали, що тимчасові шоки, які визначають вигляд бізнес-циклу, майже не впливають на формування тренду. Але новітні дослідження виявили, що короткострокові коливання випуску відбуваються в значній мірі через вплив не тимчасових чинників, як думали раніше, а через дію постійних шоків, які впливають і на тренд. Якщо, наприклад, випуск несподівано швидко зросте, то цей стрибок закріпиться в економіці, що приведе до зміщення вгору самого тренду (рис. 9.2).

Наслідки економічних циклів досить суперечливі. З одного боку, вони руйнують економіку, завдають великих страждань через зростання безробіття, банкрутства, падіння обсягів виробництва і доходів. Але з іншого боку, через руйнування вони відновлюють рівновагу сукупного попиту і пропонування, очищають економіку від неефективних видів виробництва. Вихід з кризи означає переозброєння підприємств на основі науково-технічного прогресу, що вимагає підвищення кваліфікації найманих робітників.

Теорії циклічного розвитку.

Нециклічні коливання економічної динаміки

Сьогодні існує більше 200 теорій циклічних коливань, в яких вчені намагаються визначити основні сили, що спричиняють хвилеподібний розвиток економіки. Існує кілька класифікацій цих теорій, їх об’єднують в групи за певними критеріями. Одну з перших класифікацій дав М.І.Туган-Барановський, який об’єднав всі теорії економічних криз у три групи за сферами, в яких знаходять основні причини криз:

  • теорії суспільного виробництва (Ж.Б.Сей та Д.Рікардо вважали кризи випадковими; К.Маркс та Ф.Енгельс вважали кризи закономірністю капіталістичного способу виробництва і пов’язували їх з основною суперечністю капіталізму –  суперечністю між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичною власністю, а матеріальну основу циклічних коливань вбачали в оновленні основного капіталу, яке дає поштовх до виходу з кризи).
  • теорії суспільного обміну (кредитно-грошові концепції, які пов’язують кризи з недоліками в організації кредиту і з періодичним коливанням товарних цін, посиленням спекулятивних операцій на товарному і грошовому ринках).
  • теорії суспільного розподілу (причиною криз вважають власне вади розподілу доходів, хоч наголошують на різних аспектах недоліків; Т.Мальтус вважав, що внаслідок дії закону народонаселення заробітна плата завжди буде визначатись прожитковим мінімумом, тому платоспроможний попит буде відставати від річного продукту, а економіка – завжди зазнавати криз перевиробництва; М.І.Туган-Барановський причиною криз вважав диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій у галузях, що виробляють засоби виробництва, між досконалою організацією виробництва на окремому підприємстві і неорганізованістю всього національного виробництва).

Інша класифікація об’єднує всі теорії в дві групи:

  • екстернальні теорії, які шукають основні чинники коливань поза межами економічної системи (науково-технічні відкриття, зміни в темпах приросту населення та його міграції, відкриття нових земель, нових родовищ ресурсів, революційні зміни, війни і навіть плями на сонці);
  • інтернальні теорії, які знаходять причини коливань всередині самої економічної системи (періодичність оновлення основного капіталу).

Ще одна класифікація поділяє сучасні теорії на:

  • детерміністські, які вважають цикли періодичними і невідворотними,
  • імпульсні, згідно з якими цикли спричиняються випадковими шоками.

За різними підходами виділяють також кейнсіанські теорії, неокласичні, неокейнсіанські та теорії реального бізнес-циклу.

В цілому кризи спочатку розглядались як випадкові явища, що суперечать тенденції економіки до рівноважного стану (Д. Рікардо, Ж.Б. Сей); в кінці ХІХ ст. набула розвитку кредитно-грошова концепція циклу, яка пояснювала цикли порушенням рівноваги грошового ринку (І. Фішер, Р. Хоутрі, К. Жугляр); на початку ХХ ст. були закладені основи концепції наднагромадження капіталу (М.І.Туган-Барановський, Г. Кассель та ін.); пізніше була  висунута версія, що цикли викликаються науково-технічним прогресом, який веде до стрибкоподібного оновлення основного капіталу (Й. Шумпетер); кейнсіанські концепції розглядали цикл як наслідок динаміки ефективного попиту, який визначається функціями споживання та інвестицій (Дж. М. Кейнс, Р. Харрод, Дж. Хікс, Е. Хансен); в останній третині ХХ ст. ця теорія була доповнена монетаристською теорією циклу, в якій головну роль відіграє нестабільність грошової політики держави (М. Фрідмен). Зрештою утвердилась думка, що цикли нерегулярні і надзвичайно різноманітні, і викликаються вони випадковими шоками, які поширюються на всю економіку (Є. Слуцький, Р. Фріш), поштовх до коливань обсягів випуску, безробіття та інфляції можуть дати недосконалість інформації, політика уряду, міжнародні негативні імпульси, які поширюються по всіх країнах.

Дослідження багатьох вчених виявили, що різні рушійні сили зумовлюють різну тривалість циклу і механізм його проходження. Так, довгохвильові цикли Кондратьєва з тривалістю 40-60 років спричиняються радикальними змінами у технології, які супроводжуються структурними перебудовами суспільного виробництва. Головною рушійною силою двадцятирічних циклів Кузнєца є зрушення в структурі виробництва, цикли Джаглера з періодичністю 7-11 років викликаються переважно грошово-кредитними чинниками, а цикли Китчина з тривалістю у 3-5 років обумовлені динамікою запасів на підприємствах, господарські цикли приватного сектора відображають коливання інвестиційної активності.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, всі вчені визнають, що в кінцевому підсумку циклічні коливання є реакцією на коливання сукупного попиту, відхилення сукупних видатків від потенційних можливостей виробництва і пропонування товарів і послуг.

Коливання в економіці не завжди носить циклічний характер. Існують нециклічні коливання, які викликаються іншими причинами і носять інший характер в порівнянні з економічними циклами. До нециклічних коливань відносяться сезонні коливання ділової активності, структурні та системні кризи.

Сезонні коливання характерні для таких галузей, як будівництво та сільське господарство.

Структурні кризи мають складну будову, вони проявляються у формі енергетичної, сировинної, фінансової, екологічної, продовольчої криз. Породжуються структурні кризи диспропорціями між розвитком окремих сфер і галузей економіки і, як правило, мають затяжний характер. Вони мають Власну амплітуду і не збігаються з початком циклічних коливань.

Особливим різновидом криз є системні кризи. Системні кризи порушують цілісність попередньо утворених систем господарювання. За основними першопричинами виділяють два типи системних криз.  Перший, пов’язаний з науково-технічними революціями, розгорнувся в ХХ ст. в розвинутих індустріальних країнах з ринковою системою господарювання. Другий – це формаційна криза, яку переживають країни Східної Європи та колишнього Радянського Союзу – країни з трансформаційними економіками.

Моделі економічних циклів

Неокласичні та неокейнсіанські моделі розкривають механізм поширення циклічних коливань. Найбільш ґрунтовними є неокейнсіанські моделі, в основу яких покладено зміну інвестиційного попиту як найбільш мобільного компоненту сукупного попиту.

Найбільш поширена модель мультиплікатора-акселератора (модель Семюелсона-Хікса). Вона відноситься до екзогенних, оскільки в ній приймається, що основні чинники, які викликають зміну сукупного попиту, знаходяться поза межами ринку. Коли через будь-які зовнішні імпульси зростають автономні інвестиції, то починається мультиплікативне зростання реального доходу . Величина мультиплікатора інвестицій залежить від граничної схильності до споживання: . Зростання доходу і відповідне зростання споживчого попиту в свою чергу спричиняє зростання індукованих інвестицій, які зазнають впливу акселератора . Виникає інфляційна спіраль.

Коли обсяг випуску і продажу залишається незмінним, то валові інвестиції дорівнюють амортизації основного капіталу, а коли обсяг випуску і продаж зростає, то приріст валових інвестицій відбувається за рахунок чистих індукованих інвестицій. Чисті інвестиції зростають тими ж темпами, що і реальний ВВП. Коли ж зростання ВВП припиняється, попит стабілізується, чисті інвестиції також припиняються, через що валові інвестиції різко зменшаться – вони знову будуть дорівнювати лише величині амортизації. Таким чином, інвестиційний попит гальмується і викликає депресію навіть за умови, коли рівень споживання буде високим.

Важливо, що припиняється зростання попиту. Коли скорочується попит на устаткування галузей легкої і харчової промисловості, виникає депресивний стан у машинобудуванні. Тут спільна дія акселератора-мультиплікатора породжує дефляційну спіраль: скорочення виробництва тягне за собою скорочення доходів населення і падіння сукупного попиту. Через неможливість реалізувати вироблений продукт частина капіталу буде спрямована у запаси, частина машин буде відправлена на продаж на ринку вживаного капіталу, відбувається процес дезінвестування. Акселератор прискорює економічні коливання, а мультиплікатор може ще підсилювати або послаблювати їх в залежності від того, одно- чи різноспрямованими є ці ефекти.

В загальному вигляді модель мультиплікатора-акселератора описується  рівнянням національного доходу Хікса:

                           

де                – автономні інвестиції, – гранична схильність до споживання;              – акселератор;  – динаміка національного доходу.

Приріст національного доходу може бути рівномірним, або мати циклічний характер. Циклічні коливання виникають, коли , тобто коли квадрат суми схильності до споживання і коефіцієнта акселерації менший за чотирикратний коефіцієнт акселерації. Обернене співвідношення представляє нециклічний розвиток, воно можливе лише за високої граничної схильності до споживання.

Коливання реального доходу мають обмеження. Нижньою межею падіння доходу є величина від’ємних чистих інвестицій, що дорівнює величині амортизації, верхньою межею є потенційний ВВП. Це означає, що нижня межа визначається попитом, а верхня – пропонуванням. Коли будь-які імпульси порушують рівновагу системи, то хвиля спадає до нижньої точки доходу, потім піднімається до верхньої межі, і відштовхнувшись від неї, знову рухається вниз.

Інша кейнсіанська модель – модель Калдора – пояснює коливання ділової активності ендогенними чинниками: заощадженнями та інвестиціями у закритій приватній економіці у різних фазах ділового циклу (рис. 9.3). Калдор припустив, що функції заощаджень та інвестицій не є лінійно залежними від доходу, а описуються - подібними кривими. Вони змінюються залежно від економічної кон’юнктури таким чином: за умов спаду інвестиційний попит нееластичний до приросту доходу через наявність незадіяних виробничих потужностей. За умов піднесення, оскільки незадіяних потужностей залишається все менше, попит на інвестиції стає більш еластичним. Але при досягненні рівня повної зайнятості еластичність інвестицій за доходом знов стає низькою: витрати інвестування підвищилися внаслідок підвищення ставки проценту і зарплати. Обсяг заощаджень зазнає аналогічних коливань, оскільки значення високе за крайніх значень доходу (вище і нижче середнього рівня) і відносно низьке за середнього рівня доходу.

Рівновага на ринку товарів і послуг встановлюється за умови рівності заощаджень та інвестицій . Рис. 9.3 показує, що криві інвестицій і заощаджень перетинаються у трьох точках рівноваги – . Проаналізувавши рівновагу в цих точках, виявимо, що рівновага в точці нестійка, а в точках і – стійка.

Якщо обсяг сукупного доходу буде перебувати в проміжках між точками і , то заощадження будуть більшими, ніж інвестиції – це означає, що існує надлишок благ, бо сукупний попит низький. Тоді система буде рухатися назад, до точки , фірми скорочують виробництво.

Якщо ж обсяг доходу перевищить точку , то інвестиції перевищують заощадження – це означає, що сукупний попит надлишковий, існує дефіцит товарів і послуг, тоді фірми збільшать обсяги випуску, система буде рухатись до  точки , де знову встановиться рівновага.

Рівновага в точці встановлюється в умовах депресії, за низької ділової активності, і за Кейнсом вона може триматись доти, доки якась сила не виведе її з цього стану. Рівновага в точці також стійка тому, що це рівновага за умов високої ділової активності, коли економіка досягає потенційного рівня випуску. В обох цих точках стійка рівновага може порушуватись внаслідок зміни схильності до інвестування.

Зміна схильності до інвестування в точці може відбутись через те, що низький рівень інвестування не буде забезпечувати навіть відшкодування зношеного капіталу, виникне дефіцит капіталу, що пожвавить інвестиційний попит, тоді функція інвестицій зміститься вгору. В умовах сприятливої кон’юнктури схильність до інвестування спочатку висока, тому через деякий час обсяг капіталу може перевищити оптимальний його рівень, що зумовить спад граничної схильності до інвестування, попит на інвестиції зменшиться, інвестиційна функція зміститься вниз.

Розглянуті моделі економічних циклів найбільш поширені, вони ґрунтовно пояснюють механізм циклічних коливань економіки на основі дії екзогенних та ендогенних чинників.

Неокласичні новітні моделі мають багато сумнівних припущень як, наприклад, припущення теорії реального бізнес-циклу про негативний технологічний прогрес або теза про те, що падіння рівня зарплати викликає відмову працівників від роботи, через що пропонування робочої сили зменшується і тягне за собою спад виробництва. Сумнівним є також твердження про нейтральність грошей в сучасній ринковій економіці та абсолютну гнучкість цін, процентних ставок та зарплати. Ці твердження породжують критику з боку багатьох економістів та скептичне ставлення до теорії реального бізнес-циклу та інших.

<< | >>
Источник: Булгаков А.А.. Лекції з економічної теорії. 2010. 2010

Еще по теме 23. Економічний цикл, його види, фази та чинники. Причини циклічного розвитку економіки.:

  1. Глава 9 ВИРОБНИЦТВО І ФІРМА. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
  2. 23. Економічний цикл, його види, фази та чинники. Причини циклічного розвитку економіки.
  3. 26. Види, показники та наслідки безробіття. Закон Оукена.
  4. ГЛОСАРІЙ
  5. Тема 3.2. Макроекономічна нестабільність і економічне зростання. Інфляція, безробіття
  6. Тема 3.2. Макроекономічна нестабільність і економічне зростання. Інфляція, безробіття План семінарського заняття
  7. Тема 3.2. Макроекономічна нестабільність і економічне зростання. Інфляція, безробіття Контрольні запитання і завдання
  8. Методичні рекомендації
  9. ПОПИТ НА ГРОШІ
  10. ГРОШІ І ДІЛОВА АКТИВНІСТЬ: ЕМПІРИЧНІ ДОКАЗИ
  11. 1.3. Основні риси та класифікація осіб, що вчиняють злочини у сфері інтелектуальної власності
  12. Розвиток фінансово-правової думки в умовах суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень другої половини ХІХ.
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -