4. Економічний зміст прибутку, його розподіл на підприємстві.
Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми.
Прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб\'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.
Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів.
Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.
Отже, отриманий підприємством прибуток є об\'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу е держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому.
Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету.
На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
5. Фінанси підприємств (об\'єднань) матеріального виробництва.
У складі фінансів матеріального виробництва важлива роль належить фінансам промисловості. Галузі промисловості розрізняються за : фондомісткістю, матеріаломісткістю, трудомісткістю, енергомісткістю, що відбивається на структурі основних фондів і оборотних коштів.
Фінанси господарських суб\'єктів - складова фінансової системи держави. Проте це відносно самостійна і особлива сфера фінансових відносин, яка має свою специфіку і принципи функціонування. Специфіка фінансів підприємств і організацій полягає в тому, що вони безпосередньо обслуговують процес виробництва, де здійснюється створення і первинний перерозподіл валового внутрішнього продукту. Залежно від того, на яких принципах і правових засадах ґрунтується цей розподіл, функціонує фінансовий механізм держави в цілому.
Фінансові ресурси підприємства – це грошові доходи і надходження, що знаходяться у розпорядженні суб\'єкта господарювання і призначені для виконання фінансових зобов\'язань. Формування фінансових ресурсів здійснюється за рахунок власних коштів і тих, що до них прирівнюються, мобілізації ресурсів на фінансовому ринку і надходжень коштів від фінансове - банківської системи в порядку перерозподілу.
Специфічні риси фінансів матеріального виробництва:
1.Наявність різних форм власності, галузеві особливості; дія природнокліматичних факторів, тобто багатогранність, різноманітність форм фінансових відносин.
2. Опосередкування процесів формування, постійного оновлення матеріального основного процесу виробництва виступають виробничі фонди постійного поповнення і збільшення виробничих фондів.
3. Фінансові ресурси, що формуються у матеріальному виробництві, використовуються для створення грошових фондів в інших підрозділах народного господарства.
4. Потенційно висока активність, широкі можливості впливу на всі сторони господарювання.
Класифікація відносин, що виникають в цій сфері:
1. За об\'єктом розподілу: пов\'язані з розподілом виручки від реалізації продукції; пов\'язані з розподілом прибутку.
2. За суб\'єктом розподілу: усередині підприємства; між окремими підприємствами; між підприємствами та їх об\'єднаннями; між підприємствами і установами банків; між підприємством і бюджетом.
3. За призначенням фондів, що створюються: на поточну діяльність; на розвиток виробництва; на соціальну сферу; на матеріальне заощадження.
6. Фінанси підприємств і організації невиробничої сфери.
Невиробнича сфера містить комплекс галузей народного господарства, що зайняті соціально-культурним і матеріально-побутовим обслуговуванням населення. До них відносяться: житлово-комунальне господарство; транспорт і зв\'язок; мистецтво і культура; фізична культура і спорт; освіта тощо.
У невиробничій сфері також виникають різноманітні за характером фінансові відносини, які можна поділити на такі групи : а) між установою (організацією) і бюджетом; б) між галузевими органами управління і відомчими установами, а також усередині останніх; в) між суб\'єктами господарювання різних галузей; г) між установами і споживачами послуг та спонсорами.
Нематеріальне виробництво впливає на організацію фінансів. Особливості в тому, що:
1. Фінанси опосередковують процес надання послуг фізичним і юридичним особам. Різноманітність самих послуг приводить до того, що установи функціонують або на платній, або на безплатній основі.
2. Придбання фондів невиробничого призначення, їх оновлення, розширення і використання опосередковуються фінансовими відносинами, на основі яких здійснюється створення і використання грошових фондів цільового призначення.
3. Між виробництвом послуги та її споживанням відсутня стадія обміну. Оскільки послуга нематеріальна за своєю природою, вона не підлягає накопиченню і повинна відмежовувати за мірою створення;
4. Необхідність використання специфічного фінансового механізму, що спрямовується на стимулювання розумової праці, підвищення її результативності.
Кожна з галузей невиробничої сфери вносить значні особливості в організацію галузевих фінансів. Наприклад, охороні здоров\'я і освіті притаманна визначна централізована регламентація у використанні фондів грошових коштів; для фізичної культури і спорту, культури і мистецтва характерна участь у фінансовому забезпеченні ресурсів профспілкових і громадських організацій