<<
>>

12.3. Позичковий процент та його види.

Позичковий процент або процент за кредит – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності.

Сутність процента як економічної категорії полягає в тім, що він становить частину прибутку, котру позичальник сплачує за взятий у кредит грошовий капітал, тобто процент – це ірраціональна ціна позичкового капіталу.

Джерелом процента є додаткова вартість, що створюється у процесі продуктивного використання цього капіталу.

Економічна природа позичкового процента зумовлена існуванням товарного виробництва та пов’язаних із ним кредитних відносин. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку – він має забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. За умов ринкової економіки сутність процента розглядається як ціна, яку покупець сплачує кредиторові за наданий кредит, тобто є ціною цього капіталу. Безперечно, тут не слід розуміти ціну капіталу як вираз вартості. Позичковий процент є не що інше, як частина середнього прибутку, котру підприємець платить власнику капіталу за користування споживною вартістю позиченого капіталу. У даному разі сплата процента характеризує передачу певної частини вартості без одержання еквівалента. Вартість процента повністю переходить від позичальника до кредитора.

В економічній теорії мають місце й інші підходи до визначення природи позичкового процента. Наприклад, Дж. Кейнс розглядав суть процента як “плату за розставання з ліквідністю”. У теорії Дж. Кейнса формування процента регулюється дією засадного психологічного закону, за яким люди віддають перевагу грошам як найбільш ліквідній формі багатства. Величина позичкового процента, за Кейнсом, залежить від двох чинників, вона: прямо пропорційна “перевагам ліквідності”; обернено пропорційна кількості грошей, що перебувають в обігу.

Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, який одержує підприємець у процесі продуктивного використання позиченого капіталу.

Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин: кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит; позичальник отримує підприємницький дохід у вигляді прибутку на позичений капітал, який використовується в підприємницькій діяльності.

Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається як помножене на сто відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми кредиту:

Норма процента = Річний доход на позичковий капітал 100
Сума кредиту

Норма процента повною мірою залежить від норми прибутку. Вважається, що норма процента може коливатись (теоретично) від нуля (мінімальна межа) до середньої норми прибутку (максимальна межа). На практиці мінімальна межа норми процента не може дорівнювати нулю, бо інакше надання кредиту втрачає будь–який сенс для кредитора.

Слід розрізняти ринкову норму процента, котра безпосередньо формується на монетарному ринку, і середню норму, тобто норму процента за певний період. Ринкова норма процента передусім залежить від кон’юнктури ринку, тобто від співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу. Максимального рівня вона досягає в період найбільшого загострення економічної кризи, саме тоді, коли норма прибутку спадає до мінімуму. Адже в такій ситуації вкладники, щоб уберегти свої заощадження чи грошові капітали від знецінення, намагаються їх отоварити. Це веде до відносного зменшення депозитів. Разом із тим під час кризи виникає масова гонитва за грішми як засобами платежу і значно зростає попит на позичковий капітал для погашення боргових зобов’язань.

У період депресії, коли відбувається масове вивільнення з виробничої сфери грошового капіталу та його нагромадження у формі позичкового капіталу, знижується як середня норма прибутку, так і норма процента. Для періодів пожвавлення та промислового піднесення характерним є те, що значно зростає попит на кредит за недостатніх обсягів позичкового капіталу, а тому підвищується норма процента.

Така динаміка доводить, що взаємозалежність змін норми процента та норми прибутку треба розглядати в межах відповідних фаз промислового циклу.

Крім норми прибутку на рівень позичкового процента впливають інфляційні процеси, прискорення яких спричиняє підвищення процентних ставок, що захищає позичковий капітал від знецінення. Особливо актуальною проблема збереження позичкового капіталу стає за гіперінфляції, коли на момент повернення кредиту реальна вартість позиченого капіталу є значно нижчою за ту, що була на момент кредитування. Відтак розрізняють номінальну й реальну (з урахуванням індексу інфляції) процентні ставки. Темпи зростання процентних ставок мають випереджати темпи інфляції. Узагалі інфляція породжує процентний ризик, тобто небезпеку втрат: у кредиторів – унаслідок відставання реальних ставок за кредити від темпів інфляції, у боржників – навпаки.

Процентні ставки бувають:

Ü постійні (фіксовані), які не змінюються протягом усього періоду кредитування;

Ü змінні (плаваючі), які змінюються в процесі кредитування.

Щоб запобігти втратам (зменшити ризик), банки, особливо в період інфляції, користуються змінними процентними ставками за кредит, періодично їх переглядаючи.

<< | >>
Источник: Невідомий. ГРОШІ ТА КРЕДИТ. Курс лекцій. 0000

Еще по теме 12.3. Позичковий процент та його види.:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -