Поняття та ознаки адміністративного договору. Розмежування адміністративних договорів та приватноправових договорів

Адміністративний договір є правовим інструментом публічного адміністрування та зовнішьою формою прояву договірних засад у публічно-правових відносинах. В умовах реалізації диспозитивно­го методу правового регулювання адміністративно-правових від­носин публічне адміністрування набуває ознак кооперативності і партнерства шляхом введення адміністративно-погоджувального формату взаємодії як альтернативи владно-розпорядчій діяльності.

У науковій літературі поняття «адміністративний договір» не ототожнюється з поняттям «адміністративний акт». Він застосову­ється суб’єктами публічного адміністрування у тих випадках, коли для регулювання прав та обов’язків приватних осіб у сфері публіч­ного адміністрування недоречним (неефективним) є застосування адміністративного акта. Адміністративний договір є правовим актом за своїми юридичними наслідками, але відрізняється від адміністра­тивних актів за режимно-методологічними характеристиками¹. Ад­міністративний акт та адміністративний договір є різновидами пра­вових актів із різною змістовною природою явищ та є самостійними та рівноправними формами управлінської діяльності^{[656] [657].}

Офіційне визначення поняття «адміністративний договір» упер­ше було законодавчо закріплено у КАС України в редакції від 2005 р. як «дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди»¹. Це поняття відображало публічну складову, проте загальність форму­лювань та невдале використання категорій викликало низку супе­речностей в теорії адміністративного права щодо основних ознак та видів адміністративного договору і підсудності спору щодо нього^{[658] [659].}

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 4 КАС України в редакції від 3 жовт­ня 2017 р. адміністративний договір - спільний правовий акт суб’єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб’єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморан­думу тощо, визначає взаємні права та обов’язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону:

а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємо­дії між суб’єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій;

в) для перерозподілу або об’єднання бюджетних коштів у випад­ках, визначених законом;

г) замість видання індивідуального акта;

Ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг^[660].

Нова редакція усунула ряд недоліків попередньої законодавчої дефініції поняття «адміністративний договір», закріпивши зміс­товні, суб’єктні, формальні та предметні особливості відповідного інструменту/форми правової активності суб’єктів владних повно­важень, та зорієнтувала видову належність адміністративного до­говору до правових актів публічної адміністрації, встановивши єди­ною підставою укладення адміністративного договору наявність законодавчого припису.

Адміністративний договір ґрунтується на волеузгодженні сторін договору, реализується у формі договору, угоди, протоко­лу, меморандуму тощо¹, його предметом може бути і та частина компетенції суб’єкта публічної адміністрації, що не має управ­лінського характеру, напр., надання адміністративних послуг^{[661] [662]. Метою адміністративного договору може бути не тільки задово­лення публічних інтересів, але й досягнення суспільно значущих результатів.}

Ознаки адміністративного договору, що сформовані теорією ад­міністративного права на основі нового легального визначення, є такими:

одним із його учасників обов’язково є суб’єкт владних повнова­жень;

його змістом є права та обов’язки його учасників у публічній правовій сфері;

укладається на підставі закону, тобто право суб’єкта владних повноважень для його укладення має бути передбаченим саме за­коном, а не підзаконними актами;

реалізується на підставі норм адміністративного права;

викликає безпосереднє настання юридичних наслідків у вигляді виникнення, зміни й припинення правовідносин та виникнення змі­ни, припинення прав і обов’язків його учасників у публічній сфері;

його метою є задоволення публічних інтересів та досягнення сус­пільно значущих результатів;

він оформлює ті суспільні відносини, які входять до предмета адміністративного права.

Публічна адміністрація може діяти як у публічно-договірних, так і в приватно-договірних формах.

Критеріями відмежування адміністративного договору від при­ватноправового (цивільного, господарського) є такі:

реалізація норм адміністративного права та відповідно виник­нення (зміна, припинення) адміністративно-правових відносин;

наявність закріпленного зобов’язання чи розпорядження, що ма­ють адміністративно-правовий характер;

закріплення нормами адміністративного прав обов’язків або прав приватної особи;

укладення є не тільки (а інколи й не стільки) правом, скільки обов’язком відповідних суб’єктів адміністративного права^[663];

реалізація суб’єктом владних повноважень у договорі реалізує повноваження, надані для здійснення публічної управлінської ді­яльності.

16.2.